Продаж першого дрона як готового продукту відбувся через чотири місяці після відновлення роботи Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю.
Станом на середину листопада 2026 року комісія вже розглянула понад 550 заявок і погодила 92%.
Кому відмовляють в експорті, як працюють Drone Deal та Build with Ukraine і коли буде спрощена процедура погодження для продажу української зброї?
Про це на полях European Defence Innovation Forum 2026, який проходив у Гаазі 11–12 листопада, Мілітарний поговорив із заступником секретаря РНБО Давидом Алояном.
Питання дуже просте. Чи є в Україні експорт зброї?
Експорт є. Ми відновили роботу Міжвідомчої комісії з питань експорту у лютому цього року, розглядали заяви, які накопичились на той момент.
Для того, аби експортувати щось, потрібна робота — потрібно мати певні напрацювання. Ті, хто кажуть, що експорту немає, — у них немає зовнішнього контракту. Як можна експортувати щось, якщо в тебе немає домовленості? Кому ти будеш постачати? Перш ніж отримати дозвіл на експорт, виробник повинен укласти контракт з партнером за кордоном.
У нас 90% оборонних компаній — це приватні компанії, які були засновані в кінці 2022 або у 2023 році. Пройшло близько трьох років. Відповідно, зовнішньоекономічною діяльністю ці компанії не займалися, а фокусувалися на тому, як забезпечити потреби фронту. Не всі займалися маркетингом, в тому числі за кордоном. Деякі почали цей процес, їх впізнають, але це не одразу конвертувалося в конкретний контракт. Бо, знову ж таки, на той момент, коли ця репрезентативна робота починалася, казали, що експорт не працює, експорт закритий і дуже складно отримати дозвіл.
Лютий 2026 року — відновлення діяльності Міжвідомчої комісії. З того моменту по середину листопада 2026 року — більше 550 заявок розглянули, більше 92% позитивних дозволів.
Знадобилося чотири місяці для того, аби отримати першу заявку саме на фінальну продукцію — дрон. До цього це могли бути якісь окремі компоненти: складові від двигуна, гайки, болти, шасі, ще щось. І зрозуміло, що також були заявки на трансфер та на те, щоб релокувати виробництво, створити спільне підприємство в рамках «Build with Ukraine». Але на заявку на готовий дрон та дозвіл на експорт пішло чотири місяці.
На щастя, зараз ця цифра збільшується, і збільшується дуже жваво. І, зокрема, в рамках ініціативи Президента «Drone Deal».
Це працює так: ми з партнером обговорюємо, що підписуємо документ, який дозволить йому отримати українські спроможності, але є два основні аспекти. Перше — довготривалість цих взаємовідносин, а друге — фінансова прогнозованість, щоб був ресурс для початку реалізації цих домовленостей. Коли ця частина готова, партнери повертаються до нас з переліком пріоритетного озброєння, яке вони хотіли б отримати, — чи це напряму від українських виробників, які виготовлятимуть цю зброю в Україні, чи це закупівля з певним форматом локалізації.
Це вже працює, і не лише з країнами Затоки, але й з європейськими країнами, і українське озброєння вже постачається.
Можете розкрити деталі — про які країни йдеться?
Перші Drone Deal були підписані в Затоці — Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, а також з Азербайджаном. Згодом до співпраці долучилися Литва, Латвія, Данія, Естонія та інші європейські країни, зокрема Нідерланди, Швеція та Фінляндія. І ось з тими країнами, які були першими, вже є певні результати.
Українські виробники реалізовують ці контракти, не держава — держава опрацьовує, грубо кажучи, навіть робить певний маркетинг чи домовленості для наших виробників, щоб вони могли експортувати озброєння.
Та головне, що все це має в подальшому відображатися на забезпеченні військових на фронті. Тому і створений спецфонд Міноборони, який має наповнюватися завдяки експортним контрактам.
Поясніть механізм наповнення спецфонду. Яким чином це працює?
Спецфонд буде наповнюватися за рахунок відсотка від зовнішньоекономічного контракту, який укладений з нашими партнерами і який буде реалізовуватись. Відповідно, українські виробники, постачаючи свої продукти назовні, будуть відраховувати у спецфонд. Ним оперуватиме Міністерство оборони.
А як визначається цей відсоток? Він фіксований?
Цей відсоток буде визначений постановою Кабінету Міністрів № 875, яка зараз допрацьовується. Вона видозміниться і буде значно сприятливішою для наших виробників і для наших партнерів.
Можете все ж розкрити деталі, що має змінитися?
Постанова має унормувати бюрократичні процеси. Відповідно, поряд з класичною процедурою з’явиться ще й спрощена. Якщо стандартний розгляд заявки — це 90 днів, то спрощений — 30. Та вже є випадки, коли дозвіл на експорт надавали за два тижні від моменту подачі заявки, тобто ніхто не затягує реалізацію цих можливостей.
Це так званий fast track, як я розумію? І кошти у спецфонд будуть відраховувати саме якщо йдеться про спрощену процедуру?
Так, але потрібно буде переглянути, який документ зрештою ухвалить Кабінет Міністрів, який саме це буде формат. На мій особистий погляд, експортна діяльність здійснюється інакше порівняно з державними закупівлями. Якщо дрон в Україні коштує X, то назовні він коштує X2, а то й більше. Ми і нашим партнерам це пояснюємо, що в Україні, так би мовити, пільгові ціни. Тому, якщо українська зброя вивозиться за межі митної території нашої держави і не в інтересах України, що дуже важливо, — то, поки ми у війні, нормально, якщо це буде приносити користь на фронті.
Ви сказали, що розглянуто більше 550 заяв на експорт, 92% — позитивні рішення. А що з рештою 8%?
Решта варіантів — заяви не погоджені. Причини відмови можуть бути різними. Наприклад, ми стикалися з випадками подання недостовірних документів щодо кінцевого користувача. Також можуть виникати застереження з боку розвідувальних органів. Наша головна мета — переконатися, що експортоване озброєння не потрапить до неналежного кінцевого користувача і не буде використане проти України.
Чи виробники отримують зворотний зв’язок, чому їм відмовили в дозволі на експорт?
Можливо, в робочому порядку. Наші виробники доволі винахідливі, і в них дуже гарна комунікація з деякими представниками держави. Офіційно я не пригадую, аби була така практика. Засідання Міжвідомчої комісії з військово-технічного співробітництва закрите. Проходить без електронних гаджетів, протоколюється, і цей протокол таємний. Відповідно, коли засідання вже проведене, супровідний протокол підписується головою комісії і направляється до Державної служби експортного контролю. Державна служба експортного контролю після цього вже інформує заявників, чи це було погодження, чи це відмова.
Ви згадували про те, що часто компанії не готові до експорту, до представлення себе на закордонних ринках. Чи держава якось допомагає? Бо держава зацікавлена в експорті, це українська експансія на Захід і ще наповнення бюджету?
Ми працюємо не лише з країнами Заходу — яскравий приклад це домовленості з країнами Затоки.
Щодо допомоги: Державна служба експортного контролю проводить навчання стосовно того, як експортний контроль працює, які процедури, які механізми і так далі, та інформує виробників.
В рамках РНБО ми сформували «Defense Dialogue», де комунікуємо з усіма основними асоціаціями в Україні, які мають бути якраз таки точкою входу для цієї інформації. Виробників дуже багато — тисячу виробників я не зможу там зібрати. Асоціації збираю, і вони якраз таки своїм членам доводять ту інформацію, яку ми проговорюємо. А виробники можуть звертатись через асоціацію стосовно якихось проблемних моментів і аспектів, які доцільно підняти на наступній зустрічі.
В подальшому плануємо зробити цифрову систему трекінгу експортних заявок. Ми це назвали «Експорт-лінк», коли робили невелику зустріч з виробниками.
Наскільки за кордоном все ще зацікавлені в українських продуктах? Бо все ж країни часто орієнтовані на власного виробника, який вже може мати статус «battle-tested in Ukraine».
Drone Deal — це якраз інструмент, який з цим допомагає. Це домовленість між лідерами стосовно співпраці, в якій закладено певний об’єм фінансового ресурсу на реалізацію, зокрема закупівлю українського озброєння. Тобто, якщо максимально спростити: Президент підписав документ на найвищому рівні, в рамках якого український виробник може постачати свої продукти. Тобто вже є попередня домовленість, що замовник буде купувати саме у нас.
Якщо ми підемо з виробниками до партнерів і скажемо: «Ось найкрутіші виробники, в них закуповуйте», — зовнішні партнери скажуть, що це підтримка українського виробництва, а українські представники скажуть, що це лобізм. Тому тут вже виробники мають докласти зусиль, щоб отримати ці контракти з партнерами.
Що з відкриттям виробничих спроможностей українських компаній за кордоном? Тобто йдеться про вивезення технологій — як цей трек працює?
IP має залишатись в Україні обов’язково. Моє особисте бачення, як громадянина в першу чергу і як представника держави, — інтелектуальна власність, яка була створена за період повномасштабного вторгнення, це національне надбання. Переважна більшість українських оборонних технологій створюється у тісній взаємодії виробників із військовими. Бойовий досвід, постійний зворотний зв’язок із фронту та швидке вдосконалення продуктів роблять ці розробки надзвичайно цінними.
Отримувати вигоди — це нормально, компанія може отримати додатковий прибуток, і це дуже добре для повернення ресурсів в економіку. Експортування назовні — також окей, тут йдеться про збільшення заробітку компанії, бо вартість буде значно вищою. Відповідно, можна заплатити певний об’єм фінансового ресурсу до спецфонду для того, аби військовий, який з тобою працював і також створював цю зброю, розумів, що в нього буде додатковий дрон, який врятує йому життя. Але інтелектуальна власність має залишитись в Україні.
Щодо трансферу технологій — в нас є дві моделі. Перша — це якщо зброя, виготовлена за українськими технологіями, повертається в Україну, — «Build with Ukraine». Багато партнерів, коли ми опрацьовували «Build with Ukraine», казали, що в цілому зацікавлені, аби частку продуктів залишити в себе — чи це 50%, чи це 10%, — хто як. Якщо підійти з більш практичної сторони: по «Build with Ukraine» використовують фінансовий ресурс, який був закладений на підтримку України. А тут цей бюджет використовують для того, аби налагодити виробництво українського озброєння і завантажити його замовленням.
Та в будь-якому випадку, якщо не 100% повертається в Україну, а, наприклад, 90%, то це означає, що країна сказала: «Я підтримую Україну на 100 мільйонів, з них 90 повертається на фронт, а 10 залишається в мене для моїх сил оборони». Тобто це вже не підтримка України. Саме тому ми сказали: ось «Build with Ukraine» — 100% йде в Україну, дуже за це вдячні і дуже цінуємо. Хочете щось для себе? Будь ласка. У нас вже є можливість експортувати для ваших потреб і, відповідно, є можливість використовувати той завод, який вже у вас є на території, або, якщо ви хочете щось нове там локалізувати, для ваших потреб. Але ми не говоримо про продаж цих продуктів у треті країни.
І тому в рамках Drone Deal, коли угоди опрацьовуються і перемовний процес ведеться, я постійно наголошую, що це не підтримка України. Бо партнери кажуть: «Ми і так допомагаємо Україні». Я відповідаю, що ми цінуємо допомогу, але тут йдеться про інше. Підтримка України — ось ви дали цей об’єм фінансування та озброєння, ми дуже вдячні вам і отримали засоби. Якщо ви хочете закуповувати щось для себе за виділені гроші на підтримку України — це не дуже чесно. Умовний кешбек загалом може бути в якійсь формі, але не в нашому випадку, коли є обмежений фінансовий ресурс. Тому ми кажемо: у вас є бюджет на оборону, є бюджет на закупівлю озброєння та військової техніки — системний аквізиційний бюджет. З них використайте якийсь об’єм ресурсу і закупіть продукти українського виробництва.
Є зворотна частина роботи — коли Україна виготовляє продукт спільно з іноземними компаніями. Один з них — FREYJA. Компанія Fire Point заявила, що свою частину роботи завершила. Що буде далі?
Ми опрацьовуємо це дуже рівно, це постійний процес. Тут не може бути так, що ми закінчили свою частину і чекаємо інших. Є кілька основних складових, і вони залежать від декількох компаній — відбувається інтеграція основних блоків: це радар дальнього виявлення, радар супроводження, система C2, пускова та сама ракета. Основний критичний компонент для ракети — це головка самонаведення. Все це опрацьовується. У нас задача, хтось каже, що дуже амбітна: грудень — це zero-testing, на початок наступного року у нас мають бути вже результати, а в першій половині наступного року вже має бути система на чергуванні.
А що це буде за продукт? Кому він належатиме, коли все буде готово?
Відбувається інтеграція фінальних продуктів — чи це радар, чи це система C2. Відповідно, ми кажемо: давайте не витрачати час. Коли перша система буде — я переконаний, що навіть до того, як у нас перша система буде, — корпоратизація моделі і розподіл інтелектуальної власності на саму систему вже буде вирішено. Але зрозуміло, що рушійна сила у рамках антибалістичної коаліції — це Україна і керівництво нашої держави. В антибалістичній коаліції, знову ж таки, декілька проєктів, і у рамках проєкту FREYJA рушійною силою виступає український приватний виробник разом з підрядниками від приватних та державних виробників.
Стосовно проєктів з антибалістики: є українсько-нідерландський проєкт Bliksem EXO. Який його статус?
Тут метою є дуже складна задача — це екзоатмосферне перехоплення. Очевидно, це займає більше часу. Займається Destinus і три-чотири європейські виробники.
А яка тут українська частка?
Українську сторону тут представляє Destinus як компанія з українським корінням.
Повернуся до експорту. Чи є для України пріоритетна модель?
Використання тих спроможностей, які в нас є. Це сприятиме прямому надходженню об’єму фінансового ресурсу до України.
Тобто експорт готового продукту від України — найцікавіший для України?
Так, 100%. Це пряме наповнення економіки.
ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ "МІЛІТАРНОГО"
Від чого залежить поява антибалістичного ЗРК FREYJA взимку 2026/27 року та чим він відрізняється від радянської 48Н6
Протибалістична оборона залишається однією з найгостріших потреб України. Ключову роль у цьому захисті наразі відіграють системи Patriot, які залеж...