Найбільші обсяги фінансування спрямовані на комплексну протиповітряну оборону. Зокрема, у межах квітневого пакета у форматі Ramstein передбачено 4 мільярди доларів на фінансування ініціатив із посилення ППО, закупівлю ракет-перехоплювачів та підтримку відповідних міжнародних програм.

Окремо уряд ФРН повністю фінансує контракт із компанією Raytheon обсягом 3,2 мільярда євро, який передбачає постачання кількох сотень ракет-перехоплювачів GEM-T для систем Patriot. Ще близько 200 мільйонів євро за контрактом із Diehl Defence спрямовано на закупівлю додаткових пускових установок IRIS-T SLM та SLS, які захищатимуть об’єкти критичної інфраструктури.

Для забезпечення артилерії боєприпасами виділено 900 мільйонів євро, які підуть на фінансування масштабного постачання далекобійних снарядів у межах розширеної «Чеської ініціативи». Крім того, близько 1 мільярда доларів спрямовано на термінові закупівлі критично важливої зброї, переважно американського виробництва, через спеціальний механізм Prioritised Ukraine Requirements List (PURL).

Важливим вектором допомоги стало фінансування ударних спроможностей. На розвиток систем середнього та глибокого радіуса ураження, що включає дрони, ракети та системи наведення, у пакеті Ramstein передбачено 600 мільйонів доларів. Разом із цим німецький уряд напряму інвестує 300 мільйонів євро в масштабування вітчизняного виробництва українських далекобійних ракет, здатних уражати цілі на відстані понад 1500 кілометрів. Окремим пунктом допомоги є фінансування військових навчань: понад 10 мільйонів євро виділено на створення інноваційних військових навчальних центрів Європейського Союзу безпосередньо на території України.

Важливим елементом німецької стратегії є також залучення європейських фондів. Згідно з угодами 2026 року, Європейська комісія спільно з міністерствами оборони України, Франції та Фінляндії погодили надання 343 млн євро у вигляді гарантій ЄС та грантів змішаного фінансування для розвитку українського оборонного сектору (в рамках другого компонента Ukraine Facility). Ці кошти спрямовуються на залучення понад 700 млн євро прямих інвестицій у виробництво БпЛА, засобів РЕБ та робототехніки, ілюструючи, як двосторонні німецько-українські ініціативи масштабуються на загальноєвропейський рівень.

Brave Germany

У травні 2026 року міністри оборони Німеччини та України офіційно ініціювали створення програми Brave Germany — спільного фонду розвитку оборонних технологій, що реалізується в тісному партнерстві з українським кластером оборонних інновацій Brave1. Цей проєкт став локомотивом ширшої міжнародної платформи Brave International (до якої долучилися Франція, Норвегія, Литва та НАТО), загальний консолідований бюджет першої фази якої перевищує 100 млн євро.

Грантове фінансування в межах Brave Germany працює за принципом паритетного кофінансування (50/50), де половину коштів вносить Україна, а іншу — німецький уряд. Такий підхід забезпечує рівність сторін в управлінні програмою. Ініціатива спрямована на підтримку як українських, так і німецьких стартапів, що працюють у критичних сегментах miltech:

1. Безпілотні технології: Розробка наземних (UGV), повітряних (UAV) та надводних (USV) платформ з підвищеним рівнем автономності.

2. Штучний інтелект: Алгоритми комп’ютерного зору, термінального наведення, розпізнавання цілей та управління роями (swarm coordination).

3. Засоби ураження спрямованої енергії: Розробка високоенергетичних лазерних систем для протидії малогабаритним дронам.

4. Ракетні технології: Мініатюризація компонентів та створення дешевих крилатих ударних рішень.

5. Засоби РЕБ та захищеного зв’язку: Створення систем зв’язку, що функціонують в умовах відсутності GNSS-сигналу.

Визначальною особливістю програми Brave Germany є обов’язкова практична валідація розробок на полі бою в Україні через урядову платформу «Test in Ukraine». Жоден грант не виділяється виключно на теоретичні дослідження; усі продукти повинні пройти випробування в реальних бойових умовах. Це гарантує максимальну прозорість розподілу капіталу та швидку ітерацію нових технологій, які одразу надходять на озброєння Сил оборони України.

Консолідація Європейської оборонно-промислової бази (EDIB)

Глибинна інтеграція українського оборонного сектору до Європейської оборонно-промислової бази наймасштабніше проявляється у створенні повноцінних спільних підприємств з гігантами європейського військово-промислового комплексу: концернами Rheinmetall, KNDS та FFG. Цей процес перетворює Україну з імпортера зброї на інтегральну складову європейського виробничого ланцюга.

Німецький збройовий гігант Rheinmetall став абсолютним першопрохідцем у питаннях фізичної локалізації виробництва на території України. У жовтні 2023 року було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнметал Українська Оборонна Промисловість», де німецька сторона володіє контрольним пакетом акцій у 51%, а українське державне підприємство має 49%.

Стратегія генерального директора Rheinmetall Арміна Паппергера передбачає розбудову чотирьох надсучасних заводів в Україні. Перший об’єкт призначений для складання важкої бронетехніки, де пріоритетним напрямком є випуск бойових машин піхоти Lynx KF41. У грудні 2025 року було підписано контракт, повністю профінансований німецьким урядом, на постачання перших п’яти одиниць Lynx, які мають надійти на початку 2026 року.

Українська конфігурація БМП Lynx оснащується двомісною баштою Lance 2.0 із 35-мм автоматичною гарматою, посиленою багатошаровою бронею і розрахована на трьох членів екіпажу та вісім десантників.

Втім, створення повноцінної збиральної лінії в Україні стане економічно рентабельним лише за умови консолідованого замовлення на 200-300 таких машин.

Другий завод орієнтований на виробництво 155-мм артилерійських боєприпасів із метою випуску сотень тисяч дефіцитних снарядів на рік. Початкову проєктну потужність у 150 тисяч одиниць було подвоєно до 300 тисяч за особистим проханням українського керівництва.

Хоча початок повноцінної роботи заводу очікується наприкінці 2026 року через бюрократичні затримки та необхідність створення захищеної підземної інфраструктури, цей проєкт залишається стратегічним пріоритетом.

Третім є завод систем протиповітряної оборони, який випускатиме гарматні комплекси ППО, насамперед Skynex. Цей об’єкт має критичну безпекову логіку, адже без локального виробництва 35-мм програмованих боєприпасів AHEAD для систем Skynex та Gepard інші заводи Rheinmetall в Україні залишатимуться вразливими до атак російських баражуючих боєприпасів типу Shahed.

Відповідно, підприємство ППО виконуватиме функцію захисної парасольки для всієї інфраструктури концерну. Четвертий завод призначений для виробництва порохів та метальних зарядів, що покликано ліквідувати дефіцит хімічного синтезу нітроцелюлози в європейському ОПК.

Створення такого заводу замкне повний цикл виробництва артилерійських боєприпасів безпосередньо в Україні, від хімічного синтезу до остаточного збирання снарядів. Доки виробничі лінії будуються, ремонтний хаб Rheinmetall на заході України, відкритий у червні 2024 року, вже функціонує на повну потужність.

Він здійснює глибоке технічне обслуговування основних бойових танків Leopard 1 і Leopard 2, БМП Marder, бронетранспортерів Fuchs, а також систем ППО Skynex та Gepard.

Головна стратегічна цінність хабу полягає у навчанні українського персоналу, адже до моменту запуску конвеєра зі збирання БМП Lynx українські фахівці вже матимуть дворічний досвід роботи з надскладною німецькою оптронікою, телеметрією та силовими установками.

Франко-німецький оборонний конгломерат KNDS, продукція якого становить основу сучасного танкового та артилерійського парку ЗСУ, офіційно відкрив свою українську філію KNDS Ukraine LLC у Києві восени 2024 року.

Системи KNDS, що активно діють на фронті, включають танки Leopard 1 та Leopard 2, самохідні артилерійські установки CAESAR і PzH 2000, колісні танки AMX-10RC та зенітні самохідні установки Gepard. Створення української філії вирішує логістичну проблему та усуває потребу транспортувати пошкоджену техніку до Польщі, Словаччини чи Румунії. Перенесення технічного обслуговування, ремонту та капітального відновлення на українську територію суттєво скорочує час простою техніки.

Згідно з підписаними угодами, KNDS також планує спільно виробляти 155-мм боєприпаси та використовувати передові технології адитивного виробництва для оперативного створення запасних частин у польових умовах, що особливо важливо для регулярного обслуговування стволів САУ CAESAR.

Крім того, KNDS активно виходить на ринок українських безпілотних систем і розпочав співпрацю з українським розробником Unmanned Technologies над створенням наземних роботизованих платформ. Їхній перший спільний проєкт передбачає інтеграцію фірмового комплексу керування KNDS Robotics на перевірену українську платформу RAVLYK.

Паралельно з гігантами першого ешелону, німецька компанія FFG також розгорнула власний бронетанковий ремонтний центр на заході України. Цей хаб спеціалізується на відновленні танків Leopard 1A5, інженерних танків-мостоукладальників WiSENT 1 MC, ремонтно-евакуаційних машин Pionierpanzer 2A1 Dachs та пускових установок для комплексів ППО IRIS-T SLS.

Німецька компанія Quantum Systems, виробник відомих розвідувальних БпЛА Vector, які довели свою ефективність в Україні і посіли призові місця на маркетплейсі BRAVE1, значно розширила свою присутність в українському ОПК. Замість створення одного заводу, компанія ініціювала програму «Build with Ukraine», заснувавши три окремі спільні підприємства з різними українськими партнерами.

Перше спільне підприємство під назвою Quantum Frontline Industries створене у партнерстві з українською компанією Frontline Robotics. Воно запустило в Німеччині першу в Європі повністю автоматизовану конвеєрну лінію індустріального масштабу для виготовлення багатоцільових логістичних БпЛА «Linza 3.0». Очікується, що протягом 2026 року ЗСУ отримають 10 000 таких апаратів.

Друге підприємство Quantum WIY Industries засноване разом із компанією WIY Drones і спеціалізується на розробці систем протиповітряної оборони та безпілотних перехоплювачів.

Воно вже отримало гарантоване фінансування від уряду ФРН на виготовлення 15 000 дронів-перехоплювачів STRILA. Ці апарати здатні розганятися до 415 км/год і використовуються Національною гвардією України для збиття російських розвідувальних дронів та баражуючих боєприпасів. Третє підприємство Quantum Tencore Industries ознаменувало вихід німецької компанії у сегмент наземних безпілотних систем.

Спільно з українською Tencore, роботи якої вже використовуються у понад 50 бригадах ЗСУ, воно вироблятиме наземні роботизовані комплекси «Терміт». На німецьких потужностях заплановано зібрати 2 000 одиниць цієї техніки для потреб фронтової логістики та евакуації.

Паралельно впроваджуються інші інноваційні технології та платформи. Компанія Auterion постачає бортові модулі штучного інтелекту Skynode S та X за контрактом Пентагону на 33 000 одиниць вартістю 50 мільйонів доларів.

Також Auterion у співпраці з Україною створює стратегічний дрон-камикадзе Artemis ALM-20 із дальністю польоту понад 1600 кілометрів та бойовою частиною вагою 40 кілограмів. Водночас компанія Donaustahl розробила MAUS ALMP — адаптивну платформу, яка може функціонувати як FPV-дрон або бомбардувальник, і має дерев’яну раму та безпайкову електроніку.

Ракетні програми

Здатність завдавати ударів по стратегічній інфраструктурі, логістичних вузлах, арсеналах та нафтопереробних заводах у глибокому тилу РФ є наріжним каменем воєнної стратегії України. Оскільки США та Німеччина тривалий час відмовлялися надавати ракети Tomahawk та Taurus для ударів по суверенній території Росії, український ОПК форсував розробку власних крилатих ракет. Сьогодні ці розробки не лише вражають цілі в РФ, але й розглядаються Бундесвером як майбутня основа німецької ракетної могутності.

Українська компанія Fire Point, розробила сімейство потужних далекобійних засобів ураження, серед яких ударні дрони FP-1 та FP-2, а також повноцінна крилата ракета наземного базування FP-5 «Фламінго». Ця зброя здійснила справжню революцію у спроможностях Сил оборони. За своїми тактико-технічними характеристиками FP-5 «Фламінго» є масивною ракетою довжиною близько 13 метрів і загальною масою 6 тонн.

Вона здатна нести бойову частину вагою 1150 кілограмів, що у два з половиною рази перевищує потужність американської ракети Tomahawk, на заявлену дальність до 3000 кілометрів. Ракета оснащена надійним турбовентиляторним двигуном АІ-25ТЛ і летить зі швидкістю близько 900 кілометрів за годину.

Українська крилата ракета FP-5 «Фламінго» на виставці Eurosatory. Червень 2026. Фото: Мілітарний

У червні 2026 року ракети «Фламінго» успішно знищили військовий завод «Титан-Барикади» у Волгограді та військовий об’єкт у Чебоксарах на відстані понад 900 кілометрів від кордону.

Технологія виробництва «Фламінго» оптимізована для масового випуску в умовах дефіциту металургійних потужностей. Замість сталі, її фюзеляж виготовляється зі скловолокна методом автоматизованого намотування нитки з подальшим запіканням у термічних печах. Керівники компанії Денис Штілерман та Ірина Терех стверджують, що наявні потужності дозволяють випускати сотні таких ракет щомісяця.

Ці розробки викликали значний німецький інтерес. Після відмови адміністрації Дональда Трампа розгортати американські ракети Tomahawk на території Німеччини Бундесвер опинився в критичній ситуації, адже армія ФРН не має жодних засобів ураження на дистанції понад 500 кілометрів. У цих умовах «Фламінго» стала ідеальним рішенням, оскільки вона має значно більшу дальність і коштує близько 500 000 доларів проти 2 мільйонів за Tomahawk.

Німецький концерн Diehl Defence розпочав переговори з Fire Point щодо розгортання спільного виробництва «Фламінго» в Німеччині в межах європейської ініціативи ELSA. Diehl планує інтегрувати у ракету свої надсучасні радіолокаційні головки самонаведення. Паралельно європейський конгломерат MBDA уклав угоди про співпрацю з українським КБ «Луч», яке розробило ракету «Нептун», та компанією «Українська бронетехніка».

Не менш важливим напрямком є співробітництво у сфері захисту від балістичних ракет. Застосування наддорогих зенітних ракет, наприклад для систем Patriot PAC-3, проти масових російських обстрілів є економічно нестабільним.

Відповідно, Україна та Німеччина домовилися про розробку власного, дешевого антибалістичного щита. У червні 2026 року лідери країн формату E3, куди входять Велика Британія, Франція та Німеччина, разом із Президентом України офіційно оголосили про старт розробки європейської системи перехоплення балістичних ракет під назвою проєкт Freyja. Того ж місяця міністри оборони Михайло Федоров та Борис Пісторіус формалізували цю угоду підписанням контракту.

Пуск ракети FP-7. Стоп-кадр з відео Fire Point

У межах цього проєкту компанія Fire Point взялася за створення кінетичного антибалістичного перехоплювача FP-7.X. Головна мета розробки полягає у зниженні вартості збиття балістичної цілі до 700 000 доларів порівняно з 3,8–4 мільйонами доларів за ракету Patriot. Апарат призначений для перехоплення цілей на висоті близько 24 кілометрів.

Для виявлення та супроводу балістичних цілей перехоплювач Freyja об’єднується з німецькими радіолокаційними технологіями завдяки синергії сенсорів. Компанія Fire Point уже підписала стратегічну угоду з виробником передових радарів TRML-4D Hensoldt, які є очима комплексів IRIS-T, а також веде переговори з Thales, Leonardo та Kongsberg щодо інтеграції європейських систем відстеження та управління вогнем.

Геополітичні наслідки та досягнення стратегічної автономії

Інтеграція німецького та українського військово-промислових комплексів має далекосяжні геополітичні наслідки другого і третього порядків, які виходять далеко за рамки поточного конфлікту. Німеччина формує суверенну оборонну архітектуру Європи руками України.

Інвестуючи мільярди євро у виробничі потужності на території України та ФРН за участю Rheinmetall, KNDS та Auterion, Берлін долає наслідки багаторічної деіндустріалізації власного ОПК.

Намір Німеччини виробляти українську ракету «Фламінго» як альтернативу американському Tomahawk, а також інтерес до безпайкової збірки електроніки від Donaustahl для позбавлення від залежності від китайських компонентів яскраво свідчать про курс на досягнення повноцінної європейської стратегічної автономії. Такий підхід гарантує, що безпека Європи більше не залежатиме від політичної кон’юнктури у Вашингтоні.

Крилата ракета FP-5 «Фламінго» в процесі виробництва Фото: AP Photo/Efrem Lukatsky

Разом із цим відбувається фундаментальна зміна ролей, де Україна де-факто перетворилася з реципієнта військової допомоги на головну R&D-лабораторію для армій НАТО та експортера передових безпекових технологій.

Надаючи доступ до системи DELTA, проводячи бойову валідацію західних систем та ліцензуючи власні розробки від дронів TAF Industries до ракет компанії Fire Point, Україна технологічно переозброює Європу. Європейські армії вже сьогодні закуповують технології, зокрема ШІ-перехоплювачі від Quantum Systems і WIY Drones та модулі Auterion, які українські фахівці концептуалізували та випробували в реальних бойових умовах.

Висновок

Аналіз поточного стану двосторонніх відносин демонструє, що Німеччина обрала найбільш прагматичну і далекоглядну стратегію серед усіх західних союзників України. Замість простого передавання застарілих систем або обмежених партій надзвичайно дорогої зброї, Берлін обрав шлях глибинної індустріальної синергії, створивши модель фінансування «win-win».

Об’єднання німецьких фінансових та промислових потужностей концернів Rheinmetall, KNDS, Auterion, Wingcopter, Hensoldt та Diehl Defence з неперевершеним бойовим досвідом, адаптивністю та радикальною інженерною швидкістю українських компаній TAF Industries, Airlogix, Fire Point, Unmanned Technologies та Frontline Robotics формує новий індустріальний стандарт для всього Північноатлантичного Альянсу.

Здатність оперативно ітерувати програмне забезпечення, перетворювати масові дешеві дрони на інтелектуальні автономні рої, а також конструювати далекобійні ракети і антибалістичні перехоплювачі за в кілька разів нижчою ціною визначатиме баланс сил на європейському континенті на десятиліття вперед.

Наразі триває історичний процес: Німеччина щедро інвестує у перемогу та технологічну стійкість України, а Україна, своєю чергою, модернізує та готує Німеччину й усю Європу до гібридних і конвенційних викликів XXI століття.