Україна та Росія мають бойовий досвід застосування реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) БМ-30 «Смерч» під час повномасштабної війни.

У бою артилеристи ЗСУ і окупанти застосували різні типи реактивних боєприпасів, від тих, що десятиліттям лежали на складах до найсучасніших, розроблених в останні роки.

БМ-30 «Смерч»

БМ-30 «Смерч» (індекс ГРАУ – 9К58) — радянська 300-мм реактивна система залпового вогню (РСЗВ) великої дальності. Вона призначена для ураження живої сили, бронетехніки, артилерії, командних пунктів, складів боєприпасів та інших важливих об’єктів противника на великих відстанях.

Розробка комплексу розпочалася у другій половині 1970-х років в Тульському державному науково-дослідному інституті точного машинобудування, який згодом увійшов до НВО «Сплав».

Перші випробування відбулися в 1983 році, а державні випробування завершилися через кілька років. У 1987 році систему прийняли на озброєння армії СРСР. Серійне виробництво розпочалося наприкінці 1980-х років.

Вона стала першою радянською РСЗВ такого класу, що поєднала велику дальність стрільби із підвищеною точністю завдяки системі корекції польоту реактивних снарядів. На момент створення та протягом тривалого часу вважалася найдалекобійнішою та найпотужнішою РСЗВ у світі.

Вперше широкому загалу представлена в 1993 р. на виставці озброєнь IDEX-93 (Абу Дабі, Об’єднані Арабські Емірати).

Основним елементом системи є бойова машина БМ-30, яка виконана на базі чотиривісного колісного шасі підвищеної прохідності МАЗ-543М.

Пускова установка оснащена блоком із 12 гладких трубчастих напрямних. Стрільба може вестися одиночними снарядами чи залпом. Запуск снарядів здійснюється з кабіни БМ або з виносного пульта.

Повний залп триває 38 секунд, а підготовка машини до ведення вогню після зайняття позиції займає до трьох хвилин. Завдяки системі автономної топоприв’язки та стабілізації шасі, комплекс здатний швидко залишати вогневу позицію, що мінімізує ризик потрапляння під вогонь у відповідь.

Дальність стрільби базовими реактивними снарядами становить від 20 до 70 кілометрів. Під час використання модернізованих боєприпасів цей показник досягає вже 90 кілометрів.

Важливою технічною особливістю «Смерча» стало використання системи корекції траєкторії польоту ракет. На борту кожного снаряда встановлено систему управління з газодинамічними рулями, яка коригує політ за кутами тангажу та рискання. Це дозволило зменшити розсіювання снарядів у два-три рази порівняно з некерованими ракетами попередніх поколінь.

Проте вони все одно обмежені у точності та підходять лише для ураження групових цілей на відкритій площі.

Для системи розроблено широку номенклатуру 300-мм снарядів вагою близько 800 кілограмів кожен, де вага бойової частини становить від 243 до 280 кілограмів. Комплекс може вести вогонь осколково-фугасними, кумулятивно-осколковими, термобаричними (об’ємно-детонуючими) боєприпасами, а також касетними снарядами, призначеними для дистанційного мінування місцевості протитанковими або протипіхотними мінами. Один повний залп батареї з шести пускових установок здатний накрити площу розміром приблизно 67 гектарів.

Перезаряджання системи здійснюється за допомогою транспортно-заряджаючої машини 9Т234-2, яка також базується на шасі МАЗ. Вона оснащена краном-маніпулятором і перевозить 12 додаткових реактивних снарядів. Заряджання пускової установки силами обслуги триває близько 20 хвилин.

«Смерч» почали серійно виготовляти під кінець існування СРСР, відповідно, промисловість не встигла виготовити велику кількість цих систем.

Такі РСЗВ перебувають на озброєнні низки держав, серед яких Росія, Україна, Білорусь, Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Кувейт, Алжир, Індія, Китай, Перу, Туркменістан і Венесуела. На базі БМ-30 також створені модифікації та аналоги, зокрема китайська PHL-03.

Станом на 2023 рік, російські сухопутні війська експлуатують близько 100 систем, морпіхи – близько 4.

«Торнадо-С»

У Росії в 2010-х роках розробили модернізацію «Смерча», яку назвали «Торнадо-С», основною відмінністю від базової системи, стала можливість застосування високоточних 300-мм ракет під індексами 9М544 та 9М549.

Обидві ракети мають касетну бойову частину та здатні уражати цілі на відстані до 120 кілометрів.

Вони можуть коригувати траєкторію польоту, що суттєво підвищує точність ураження. Для кожного снаряда перед пуском може задаватися індивідуальне польотне завдання. За російськими даними, кругове ймовірне відхилення керованих снарядів становить близько 5–10 метрів.

Відомо, що саме з «Торнадо-С» окупанти неодноразово обстрілювали українські населені пункти та міста для вбивства цивільного населення.

Йдеться, зокрема, про удари по Кривому Рогу та Красногорівці.

У блоках наведення ракет до таких систем ще у 2022 році знайшли імпортні комплектуючі. Це була цивільна електроніка, яка не має військового стандарту і виготовляється для використання у побутовій техніці. Більш детально про «Торнадо-С» читайте тут.

«Сарма»

У 2023 році російські ЗМІ вперше публічно оголосили про роботу над перспективною 300-міліметровою високоточною реактивною системою залпового вогню «Сарма» на колісному шасі КамАЗ з кращою мобільністю. Крім того, установка повинна була отримати нову автоматизовану систему управління вогнем та наведенням.

Першу пускову установку РСЗВ «Сарма» росіяни продемонстрували аж через два роки – у 2025. Це відбилося на потужностях «Мотовилихинские заводы», звідки стало відомо про зменшення ваги майже на 10 тонн, порівняно з 33-тонним «Торнадо-С».

Компактніша машина з урізаною до шести направляючих пусковою установкою була змонтована на чотиривісному шасі КамАЗ-63501 з броньованою кабіною.

Під час презентації російські журналісти повідомили про нарощення дальності вогню до 200 кілометрів.

Із закупівельних документів, які опинилися в розпорядженні «Мілітарного», стало відомо, що у 2024 році російське оборонне відомство замовило два дивізіони РСЗВ «Сарма» або ж 12 пускових установок та стільки ж транспортно-заряджаючих машин до них. Детальніше читайте тут.

Для реалізації проєкту «Сарма» росіяни відновили напрацювання над проєктом РСЗВ 9К58 «Кама» пускову установку, якої представили у 2007 році.

Матеріал по темі: Як росіяни намагались створити скрєпний HIMARS і що з цього вийшло

Проєкт розглядався, як полегшений варіант БМ-30 «Смерч» на шасі КамАЗ-6350 із колісною формулою 8х8 та з шістьма напрямними замість дванадцяти, однак не отримав подальшого розвитку.

Українська «Вільха»

Під час повномасштабної війни Збройні сили України застосовували проти російських окупантів й комплекс «Вільха», розроблений на базі РСЗВ «Смерч». Він відрізняється новими керованими ракетами зі збільшеною до 110 кілометрів дальністю польоту, порівняно з базовими снарядами до БМ-30.

Головною особливістю нової керованої ракети є те, що на початковій ділянці траєкторії забезпечується корекція її польоту за допомогою імпульсних двигунів, що зводять до мінімуму відхилення від заданої траєкторії.

Матеріал по темі: Вільха: зброя-привид чи gamechanger?

У завершальній частині польоту ракета наводиться на ціль інерційно-супутниковою навігаційною системою.

Також українська реактивна установка забезпечує формування індивідуальних польотних завдань для кожного реактивного снаряда, що дозволяє уражати кілька цілей одним залпом.

Одноствольна 300-мм установка

Одним з цікавих експонатів в експозиції паркового комплексу історії техніки в російському місті Тольятті є одноствольна 300-мм реактивна установка на лафеті гармати-гаубиці МЛ-20 зразка 1938 року.

Вона використовувалася для одиночних випробувальних пусків реактивних снарядів 9М55, які розроблялися для РСЗВ «Смерч»

Такі унікальні вироби зазвичай створюються на заводах, коли система артилерійського озброєння і снаряд до неї ще тільки знаходяться в розробці та потребують випробувань у полігонних або заводських умовах.

Втрати у війні з Україною

Згідно з даними OSINT-проєкту Oryx, російські окупанти втратили щонайменше 6 пускових установок «Смерч»/«Торнадо-С», також ще зафіксоване пошкодження як мінімум однієї установки. Крім того, знищено щонайменше три ТЗМ 9T234-2 до таких РСЗВ.

До прикладу, у квітні 2026 року дрони підрозділу Нацгвардії Lasar’s Group у глибокому тилу окупантів на Луганщині знищили дві реактивні системи залпового вогню БМ-30 «Смерч», комплекс засобів автоматизованого управління вогнем «Слєпок-1» та транспортно-заряджальну машину.

Операцію реалізували спільно з Регіональним центром радіоелектронної розвідки «Північ».

Перед цим, наприкінці березня 1-й Окремий центр безпілотних систем також знищив три російські реактивні системи БМ-30 та транспортно-заряджальну машину в тимчасово окупованому Криму.

Знищені РСЗВ, ймовірно, є модернізованою версією під назвою «Торнадо-С».

Атака відбулася у взаємодії з розвідкою СБУ. Як зауважив командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді, цілі вполювали за координацією Центру глибинного ураження СБС.

У жовтні 2025 року бійці Lasar’s Group за допомогою скидів з дрона також знищили реактивну систему «Смерч» на Херсонщині — на відстані близько 33 кілометрів від лінії бойового зіткнення.

Російські окупанти застосовували цю установку для ударів по Миколаївській та Херсонській областях.

Спочатку українська аеророзвідка виявила пуски реактивних снарядів та відстежила переміщення пускової установки по тимчасово окупованій території.

Після виявлення місця стоянки російської РСЗВ, туди спочатку прилетів FPV-дрон, а потім вже і безпілотник-бомбардувальник.

Кілька влучань боєприпасів із дрона у пакет напрямних викликало детонацію реактивних снарядів, які там знаходилися. Потужний вибух та сильна пожежа повністю знищили російську систему.

Як відомо, українські захисники знищили першу установку «Смерч» російських окупантів восени 2022 року в Харківській області.

Другий «Смерч» знищили наступного року. Відео ураження опублікували у вересні 2023 року.

Висновки

Радянська концепція БМ-30 «Смерч» як зброї «площинного» ураження поступово відходить у минуле. Адже країни, які експлуатують системи подібного класу, хочуть мати у своєму арсеналі високоточні реактивні снаряди для ефективного ураження визначених цілей, зменшуючи побічні пошкодження.

Також під час війни важливим аспектом є економіка — тобто використання одного чи кількох снарядів для точного ураження противника, замість десятків випущених по площі з надією кудись влучити.

Російсько-українська війна показала, що далекобійність таких систем вже не рятує їх навіть від ураження FPV-дронами, які за останні роки активно розвиваються. Не кажучи вже про ударні БпЛА середньої дальності (middle strike), які також становлять для них загрозу.