Одним з основних компонентів російської ядерної тріади й одночасно інструментом терору українського населення є дальня авіація Повітряно-космічних сил (Командування ДА) або ще її називають Стратегічна авіація Росії.

Її основу становлять дві важкі бомбардувальні дивізії:

• 22 гвардійська важка бомбардувальна Донбаська Червонопрапорна дивізія;
• 326 гвардійська важка бомбардувальна Тарнопольська ордена Кутузова дивізія.

Їх озброєння – це стратегічні бомбардувальники та ракетоносці.

22 гвардійська важка бомбардувальна Донбаська Червонопрапорна дивізія

До складу 22-ї дивізії входять такі бойові з’єднання:

121-й гвардійський важкий бомбардувальний авіаційний Севастопольський Червонопрапорний полк в Енгельсі, на озброєнні якого перебувають сім одиниць Ту-160М:

• «Василий Решетников»
• «Иван Ярыгин»
• «Николай Кузнецов»
• «Василий Сенько»
• «Валерий Чкалов»
• «Андрей Туполев»
• «Валентин Близнюк».

Також на озброєнні 121-го полку перебувають дев’ять Ту-160:

• «Павел Таран»
• «Александр Голованов»
• «Илья Муромец»
• «Александр Молодчий»
• «Виталий Копылов»
• «Александр Новиков»
• «Игорь Сикорский»
• «Владимир Судец»
• «Алексей Плохов»

На тій самій базі розміщується 184-й важкий бомбардувальний полк, на озброєнні якого перебуває 18 бортів Ту-95МС:

• «Саратов»
• «Воркута»
• «Москва»
• «Воронеж»
• «Калуга»
• «Великий Новгород»
• 17
• 18
• «Красноярск»
• «Дубна»
• «Самара»
• «Козельск»
• 23
• 24
• 25
• «Изборск»
• «Севастополь»
• «Смоленск»

У селищі Шайковка розміщується 52-й гвардійський важкий бомбардувальний авіаційний полк, на озброєнні якого перебувають 23 борти Ту-22М3: 01, 06, 12, 15, 16, 17, 21, 22, «Михаил Шидловский», «Юрий Дейнеко», 26, 28, 35, 36, 38, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48 та «Александр Березняк».

Також до складу 22-ї дивізії входить 40-й змішаний авіаційний полк у селищі Високий, на його озброєнні перебувають літаки Ан-26 та гелікоптери Ми-26 и Ми-8/17.

326 гвардійська важка бомбардувальна Тарнопольська ордена Кутузова дивізія.

До складу 326-ї дивізії входять такі бойові з’єднання:

79-й важкий бомбардувальний авіаційний ордена Червоної Зірки полк у селищі Українка, на озброєнні 14 Ту-95МС:

• «Иркутск»,
• «Моздок»,
• 03,
• 04,
• 06,
• 07,
• 10,
• 20,
• 21,
• 22,
• 26,
• 28,
• 41,
• 43.

На тому ж аеродромі базується 182-й гвардійський важкий бомбардувальний авіаційний Севастопольсько-Берлінський Червонопрапорний полк. На озброєнні цього полку перебувають 16 Ту-95МС: 45, 47, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58,«Благовещенск», 60, 61, 62.

Також до складу входить 200-й гвардійський важкий бомбардувальний авіаційний Брестський Червонопрапорний ордена Суворова полк у селищі Середній. Полк озброєний 15 одиницями Ту-22М3: 01, 02, 21, 22, 25, 26, 27, 30, 31, 33, 34, 37, 46, 58, 67.

Там же розміщується 444-й важкий бомбардувальний авіаційний полк, на озброєнні якого стоять 14 Ту-22М3: 03, 24, 37, 42, 43, 47, 48, 50, 51, 53, 54, 55, 56, 58.

Ще одним з’єднанням у селищі Середній є 181-ша окрема змішана авіаційна ескадрилья з літаками Ан-12, Ан-26 та Ан-30.

Дозаправку стратегічних бомбардувальників у повітрі здійснює рязанський 203-й окремий гвардійський авіаційний Орловський полк літаків-заправників, який оперує 12 бортами Ил-78М та 6 Ил-78.

Стратегічна авіація Росії: яке її озброєння

Основними засобами ураження російської дальньої авіації є крилаті ракети Х-22, Х-55, Х-101 та їхні варіації.

Х-55

Х-55 — це стратегічна дозвукова крилата ракета-носій ядерної зброї повітряного базування, що розроблялася з кінця 70-х років для озброєння стратегічних бомбардувальників.

Вона стала першою повністю цифровою крилатою ракетою, виготовленою в СРСР. Ракета була запропонована «Радугою» ще у 1971 році, але ідею її створення не схвалили та відклали до 1976 року.

Складання перших зразків ракети відбулося у 1978 році. Через завантаження виробничих потужностей «Радуги» виробництво поступово перенесли до Харкова, але згодом згорнули й перенесли до Кірова.

Носіями ракет стали турбогвинтовий стратегічний бомбардувальник Ту-95, що модернізували до версії Ту-95МС, і реактивний надзвуковий стратегічний бомбардувальник Ту-160. Конструкція ракети побудована за нормальною аеродинамічною схемою, фюзеляж виготовлений з алюмінієвого сплаву АМГ-6.

Більшу частину внутрішнього об’єму становить паливний бак. Крило, оперення і носовий обтічник виконані з композиційних матеріалів. Стабілізатор і крило до пуску ракети перебувають у складеному стані та розкриваються за допомогою піропатронів уже після пуску.

У рух ракету приводить двоконтурний турбореактивний двигун українського виробництва («Мотор Січ») Р95-300. Двигун розміщений у хвостовій частині ракети на спеціальному пілоні, що висувається з корпусу вниз перед запуском. Розкручування двигуна здійснюється піростартером.

Х-55 оснащена автокореляційною інерційною системою наведення та системою корекції траєкторії за рельєфом місцевості.

Програма польоту закладається в ракету перед пуском і містить елементи цифрової карти рельєфу місцевості за маршрутом польоту.

У процесі польоту бортова система управління БСУ-55 порівнює контрольні точки на цій карті з реальними показниками висотоміра і за потреби видає відповідні команди на коригування курсу. Через тривалість польоту електроживлення ракети забезпечує генератор РДК-300. Максимальна дальність польоту, залежно від варіанту ракети, становить від 2000 до 3500 кілометрів.

Існують такі варіанти ракети:

• Х-55ОК — оснащена кореляційно-екстремальною оптико-електронною системою корекції;
• Х-55СМ — варіант 1987 року, що оснащений додатковими паливними баками, дальність польоту збільшена до 3500 кілометрів;
• Х-65 — тактичний варіант із неядерною бойовою частиною;
• Х-65СЭ — протикорабельний варіант;
• Х-555 — глибока модернізація ракети з новою системою управління, оснащується касетною бойовою частиною або багатофакторною (уламково-фугасно-запальною), масою 410 кг.

Варто згадати, що у 1999 році стратегічна авіація Росії отримала від України як оплату за постачання природного газу 575 ракет Х-55 і Х-55СМ.

Х-101

Х-101 — це стратегічна крилата ракета, що розроблена з використанням технології зниження радіолокаційної помітності. Ракета зі спеціальною ядерною бойовою частиною має індекс Х-102.

Її розробляли з 1995 року, на озброєння взяли у 2013 році. Носієм ракети є турбогвинтовий стратегічний бомбардувальник Ту-95МСМ (8 ракет на зовнішніх підвісах) та Ту-160 (12 ракет у внутрішніх відсіках).

Ракета використовує комбіновану інерційну систему наведення з оптико-електронною корекцією з активацією головки самонаведення на кінцевих етапах польоту. Виріб може змінювати ціль просто під час польоту.

У транспортному положенні двигун турбореактивний двоконтурний, моделі Р95ТМ-300, розташований усередині, крила складені під ракетою, хвостове оперення також складене.

Після запуску двигун висувається з корпусу, а оперення розкладається. Максимальна дальність польоту становить 5500 кілометрів.

Х-22

Х-22 є надзвуковою протикорабельною ракетою повітряного базування великої дальності.

Розробка розпочалася у 1958 році. Основним призначенням снаряда були удари по суднах із використанням конвенційної (звичайної) бойової частини або по групах суден (авіаносні групи) з використанням ядерної бойової частини.

«Буря» є розвитком ракет К-10П і К-14 з великою кількістю технологічних нововведень. Конструкція являє собою фюзеляж, який поділений на чотири відсіки. Він виготовлений з нержавіючої сталі і титану.

Перед першим відсіком розташований радіопрозорий обтікач з антенним блоком і приводом ракети. У першому відсіку встановлені блоки апаратури наведення з контрольним роз’ємом, спиртова система охолодження блоків наведення та бойової частини, фугасно-кумулятивна проникаюча бойова частина вагою 960 кілограмів із системою зведення і запобіжником.

Другий та третій відсіки являють собою баки з окислювачем АК-27И на 3049 кілограмів і бак із пальним ТГ-02 на 1015 кілограмів.

Четвертий відсік уміщує в собі блоки автопілота АПК-22, програмно-виконавчий механізм, електрообладнання, ампульну акумуляторну батарею, балони з повітрям та азотом, агрегати наддування баків, гідроприводи керма, заправні горловини палива й окислювача.

У рух ракету приводить дворежимний рідиннопаливний реактивний двигун Р201-300, що забезпечує швидкість польоту у 3,5–4,6 махи. Паливних баків вистачає, щоб ракета могла подолати відстань 140–300 кілометрів.

Оперення являє собою переднє трикутне крило зі стріловидністю за переднім краєм у 75,5 градусів, заднє оперення – хрестоподібне, зі складаним підкільовим гребенем і складаною верхньою частиною кіля.

Система керування ракетою є комбінацією системи самонаведення, що керується системами автопілота, і головки самонаведення. Система може працювати як в активному, так і в пасивному режимах.

При роботі в пасивному режимі значно збільшується можливе кругове відхилення, що може доходити до 5 кілометрів.

Ракета входить до комплексу К-22 на базі дальнього надзвукового бомбардувальника Ту-22. Для випробування ракети одна з машин була модифікована у бомбардувальник-ракетоносій.

Першочергові випробування відбувалися на важких реактивних бомбардувальниках Ту-16К-22. Далі ракета була інтегрована на Ту-22К, в сучасності – на Ту-22М3.

Через свій величезний (за мірками сучасного ракетного озброєння) вік, ракета отримала велику кількість різних варіацій та модернізацій, серед яких:

• Х-22ПГ – базовий варіант з АГСН, з фугасно-кумулятивною та ядерною бойовими частинами.
• Х-22ПСИ – варіант 1971 року;
• Х-22МА – варіант 1974 року, що має збільшену швидкість польоту до 4 тисяч кілометрів за годину;
• Х-22МП – варіант 1974 року, що має пасивну систему наведення та збільшену швидкість польоту до 4 тисяч кілометрів за годину;
• Х-22П – варіант 1976 року, що має пасивну систему з наведенням за радіолокаційним випромінюванням, ракета мала менш потужну бойову частину;
• Х-22М – варіант 1976 року, що має збільшену швидкість польоту до 4 тисяч кілометрів за годину;
• Х-22НА – варіант 1976 року, що має інерційну систему управління з корекцією за рельєфом місцевості.

Крім того, є експериментальний варіант аеробалістичної ракети Х-22Б, яку не взяли на озброєння через велику кількість технічних проблем.

Х-32

Х-32 – це глибока модернізація ракети Х-22, розробка якої розпочалася наприкінці 80-х років. Через розвал СРСР роботи з її створення декілька разів заморожувалися.

Після розвалу «совка» роботи відновили, навіть випробували ракету у 1998 році. Після цього з’явилася ще одна проблема: у Туполєва забракло коштів на проведення модернізації запланованого літака-носія Ту-22М.

Продовжити випробування вдалося лише у 2008 році. Тоді для випробування переобладнали Ту-22М3.

Льотні випробування літака з ракетами відбувалися наприкінці липня 2013 року. Виконано кілька польотів, зокрема, щонайменше один — із пусками ракет.

Наприкінці 2016 року ракету Х-32 офіційно взяли на озброєння. Запланована модернізація 30 літаків Ту-22М3 в Ту-22М3М.

Ракета має однаковий з Х-22 корпус, за рахунок зменшення бойової частини були збільшені паливні баки.

Крім того, глибоко модернізована ракета отримала нову перешкодозахищену радіолокаційно-інерційну систему наведення з радіокомандною корекцією і прив’язкою до рельєфу місцевості.

Швидкість польоту Х-32 становить 3,5–4,6 маха, дальність польоту за рахунок збільшених баків становить 600–1000 кілометрів.

Стратегічна авіація Росії. Які є носії

Основними носіями російського стратегічного арсеналу повітряного базування є дальні турбогвинтові бомбардувальники-ракетоносії Ту-95МС, Ту-95МСМ, дальні надзвукові бомбардувальники-ракетоносії Ту-160, Ту-160М й Ту-22М3.

Ту-95

Бомбардувальник Ту-95 був розроблений у 1950-х роках як дальній бомбардувальник, однак пізніше, під час  модернізацій, він став ракетоносцем. У варіанті МС літак може нести до шести крилатих ракет Х-55/555.

Ту-95 має довжину 49,6 метра, висоту 13,3 метра та розмах крил 50,05 метрів. Його максимальна злітна маса становить близько 185 тисяч кілограмів, а максимальна швидкість — 830 кілометрів за годину. Дальність польоту становить 13 тисяч кілометрів без дозаправки.

Планер літака виготовлений з алюмінієвих, магнієвих та сталевих елементів. Екіпаж розміщений у герметичних кабінах, які розташовані у передній та задній частинах фюзеляжу. На Ту-95 встановлювалися турбогвинтові двигуни НК-12 потужністю 12000 к.с., НК-12М, НК-12МВМ 15000 к.с. відповідно.

Станом на 2024 рік російський авіапарк складається з 31 Ту-95МС и 27 Ту-95МСМ.

Ту-95МС — це модернізація протичовнового літака Ту-142МК зразка 1979 року, яка заточена під використання крилатих ракет Х-55/555. Для довідки: Ту-142МК був носієм торпед, протикорабельних ракет, морських мін та протичовнових бомб.

Частина Ту-95МС була перероблена з Ту-142МК, решта випускалися з нуля. Відомо, що останній борт зійшов з конвеєра 20 серпня 1992 року.

Наступним кроком у розвитку Ту-95МС стала модернізація МСМ зразка 2015 року, під час якої літак отримав двигун НК-12МВМ з гвинтами АВ-60Т, модернізацію бортового комплексу оборони «Метеор-НМ2», нову навігаційну та астронавігаційну систему, систему відображення інформації та інші оновлення.

Літак отримав можливість підвішування 8 ракет Х-101 і Х-102 на зовнішні пілони. Також є носієм ракет Х-55.

Ту-160

Найціннішою складовою російської стратегічної авіації є Ту-160, який може нести на собі до 12 крилатих ракет. Його екіпаж складається з чотирьох осіб.

Літак має довжину 54,1 метра, висота — 13,1 метрів, розмах крил у різних положеннях — 55,7, 50,7, 35,6 метрів. Чотири турбовентиляторні двигуни НК-32 ТРДДФ мають тягу 14 тисяч кілограмів на робочому режимі та 25 тисяч кілограмів на форсажі.

Нормальна злітна вага становить 267600 кілограмів, маса порожнього літака — 110000 кілограмів, максимальна бойова — 40000 кілограмів, запас пального — 148000 кілограмів.

Максимальна висота польоту Ту-160 становить 16 кілометрів, дальність польоту без дозаправки — 13,9 тисяч кілометрів, при максимальному навантажені — 10,5 тисяч кілометрів.

Станом на сьогодні у російському арсеналі перебуває 6 Ту-160, сім модернізованих Ту-160 та 4 Ту-160М. Планується, що російський оборонно-промисловий комплекс модернізує ще шість Ту-160. Кажучи відверто, плани росіян щодо виготовлення 30 Ту-160М — малореалістичні.

Є носієм крилатих ракет Х-55 та Х-101

Ту-22М3

Перший політ Ту-22М3 відбувся в 1977 році, а до сучасного вигляду його довели у 1989 році, тоді ж він встав на озброєння. Останній борт зійшов з конвеєра у 1993 році.

Екіпаж літака становить чотири людини, літак може нести три ракети Х-22. Довжина — 42,45 м, висота — 11,05 м, розмах крил — 34,28 і 23,8 м залежно від режиму стріловидності.

Літак оснащений двома двигунами НК-25, кожен із яких має тягу 14,5 тисяч кілограмів на звичайному режимі роботи і 25 тисяч на форсажі. Дальність польоту без дозаправки — до 7 тисяч кілометрів.

Дальність польоту становить 6 тисяч кілометрів, а з максимальним навантаженням — 2,4 тисячі.

Відомо, що станом на 2024 рік у російському арсеналі перебуває 57 Ту-22М3.

Є носієм крилатих ракет типу Х-22 та Х-32.