Airbus хоче співпрацювати із Saab у розробці літака 6 покоління після провалу з Dassault

Проблеми програми FCAS значною мірою випливають із різних стратегічних амбіцій учасників.

Франція традиційно орієнтується на створення суверенних збройних систем і прагне зберегти провідну роль у проєкті, що забезпечило б їй контроль над ключовими рішеннями, зокрема щодо експортної політики та розробки спеціалізованих варіантів літака, включно з носієм ядерного озброєння та палубною версією.

Німеччина натомість не висуває настільки масштабних вимог і розглядає FCAS як спосіб отримати сучасний винищувач нового покоління за відносно помірної фінансової участі. Водночас Берлін прагне посилити свій вплив у програмі й не готовий віддавати Парижу ключові управлінські позиції.

Через це уряди та промислові гравці тривалий час не можуть узгодити баланс відповідальності та контролю. Напруженість у проєкті посилилася після 2022 року, коли переговори щодо розподілу ролей у розробці дедалі частіше заходили в глухий кут, що спричинило затримки в ключових етапах програми.

Співпраця зі Saab і Швецією виглядає значно прагматичнішою альтернативою, ніж франко-німецькі оборонні програми. Стокгольм зазвичай не просуває масштабні геополітичні проєкти й не наполягає на жорсткій автономній моделі розвитку озброєнь.

Це створює гнучкішу основу для спільної роботи, де сторони концентруються на вартості, ефективності та практичних характеристиках систем, а не на політичному контролі над програмою.

Такий підхід потенційно спрощує ухвалення рішень, оскільки і Швеція, і її партнери зазвичай орієнтуються на раціональне фінансування оборонних проєктів і прагнуть уникати надмірного ускладнення управлінських структур. У цьому контексті співпраця зі Saab виглядає передбачуванішою та менш конфліктною порівняно з проєктами на кшталт FCAS.

Водночас досвід франко-німецьких програм показує, що навіть за наявності спільних стратегічних інтересів сторони часто стикаються з труднощами. Різні уявлення про бойові вимоги, рівень витрат і розподіл ролей у проєкті неодноразово призводили до затримок або перегляду початкових домовленостей.

Франція, зі свого боку, послідовно наполягає на провідній ролі в оборонних програмах, щоб зберегти контроль над ключовими технологіями та експортною політикою. Саме цей фактор регулярно ставав джерелом напруження в кооперації з іншими європейськими партнерами, які прагнуть збалансованішого розподілу впливу.