Як MANET може знизити залежність від Starlink?

У ніч з 13 на 14 жовтня 2026 року оператори дронів на Гуляйпільському напрямку помітили дивне: зв’язок з апаратом зникав на 10–20 секунд, щойно той розганявся понад 110–120 км/год. Ніхто не глушив цю лінію і ніхто не пошкодив термінал. Просто постачальник сервісу змінив правила — без попередження. Частину місій довелося скасувати.

Це не текст про те, хто винний. Ми не будемо зараз розбирати причини самої події. Це текст про питання, яке ця ніч поставила перед кожним, хто відповідає за військовий зв’язок: що тримає наше управління військами, коли найкращий канал раптом стає гіршим?

Добрий канал не дорівнює стійкий зв’язок

Starlink змінив цю війну. Саме він дав фронту масовий широкосмуговий канал, без якого не було б ні епохи дронів, ні Дельти в реальному часі. Але саме тому, що він такий хороший, на ньому непомітно опинилося забагато. До хорошого звикають легко… За результатами практичних досліджень, у разі його відключення здатність Сил оборони України передавати дані на полі бою падає в рази.

Уявіть місто, де все живлення йде від однієї чудової електростанції. Поки вона працює — світло є всюди. Але енергетики знають: стійкість міста визначає не потужність станції, а мережа, яка вміє живитися з кількох джерел. Україна вивчила цей урок під час війни на власних енергосистемах. Зв’язок живе за тими самими законами.

Канал Starlink може зникнути трьома шляхами:

• фізично — термінал знищили або пошкодили;
• технічно — засобами РЕБ або кібератакою;
• організаційно — умови сервісу змінилися десь далеко від фронту.

У лютому 2026 року ми бачили такий сценарій з іншого боку: після запровадження «білого списку» терміналів російські підрозділи втратили звичний канал — і координація їхніх штурмів помітно погіршилася. У жовтні той самий механізм, хоч і в м’якшій формі, доторкнувся нас. Висновок симетричний і тверезий: армія, що сидить на одному каналі, втрачає не зв’язок, а керованість.

Природна реакція на такі епізоди — шукати заміну. І шукати є що. Але жодна заміна не з’явиться завтра і не прийде на фронт у потрібному масштабі за одну ніч.

Які є шляхи

Якщо розкласти способи зменшити залежність від одного каналу, вийде приблизно така карта.

• Нові глобальні сузір’я. Amazon Leo обіцяє початковий сервіс уже цього року: на орбіті близько 400 із запланованих понад 3200 супутників. Telesat Lightspeed орієнтується на глобальний сервіс у першому кварталі 2028 року й окремо закладає військовий Ka-діапазон. Це реальні канали, але кожен потребує власних терміналів, контрактів і часу на масштабування.
• Європейські та українські супутникові проекти й стартапи. Їх чимало, і частина виглядає дуже перспективно. Але це ті, хто створить спроможності зв’язку на полі бою не дуже скоро.
• Eutelsat OneWeb — наразі єдина мережа з характеристиками, близькими до Starlink, яка вже доступна в Україні. Але екосистема виробників терміналів поки недостатньо гнучка, тож за ціною, вагою й можливостями вони здебільшого поступаються Starlink. А головне — ємність мережі значно менша: кількість терміналів, яку вона здатна обслуговувати, поки непорівнянна зі Starlink.
• Наземні канали. LTE, оптика, радіорелейні лінії вже є в багатьох місцях, але кожен покриває лише свій шматок.
• Архітектура, що зшиває наявне. Найменш помітний шлях: не додавати ще один «головний» канал, а змінити те, як підрозділ користується всіма, що вже має.

Перші чотири шляхи розширюють вибір. А от п’ятий відповідає на інше питання: що робити з цим вибором, коли він з’явиться? Без нього кожен новий канал стане ще одним острівцем. І через кілька років ми матимемо не одну залежність, а кілька паралельних.

П’ятий елемент: спершу мережа — потім виходи у світ

Сьогодні типова картина виглядає так: на кожній позиції свій термінал, і кожен термінал — це окремий острівець. Десятки незалежних каналів, і жоден не страхує сусіда. Зник канал — позиція осліпла, навіть якщо за сто метрів стоїть цілком справна тарілка сусідів.

Підхід, відомий як MANET (мобільні самоорганізовані мережі), пропонує перевернути цю логіку. Спершу створюється мережа всього підрозділу, а вже вона виходить у світ через кілька спільних шлюзів. Кожен вузол такої мережі — водночас абонент, маршрутизатор і ретранслятор. Мережа сама формується і сама перебудовує маршрути, коли хтось вибуває. Ідея не нова: її десятиліттями розвивали для військових, і сьогодні на ринку є кілька зрілих реалізацій. Докладно про це — у нашому розборі «MANET: коли сама мережа йде в рух».

Головне — те, як така мережа ставиться до зовнішніх каналів. Візьмімо для прикладу Wave Relay — одну з найзріліших реалізацій MANET, яка вже працювала в Україні. Її мережевому рівню байдуже, звідки прийшов пакет. Starlink, а згодом Amazon Leo чи Lightspeed, геостаціонарний супутник, LTE-модем на машині, оптика до штабу — для неї це просто різні двері з одного дому. Програмний хаб Cloud Relay тримає кілька таких дверей відчиненими одночасно, постійно перевіряє, які з них зараз найширші, і сам переводить трафік, коли одні зачиняються. Військові називають це PACE — основний, альтернативний, запасний, аварійний канали. Різниця лише в тому, що тут цей план виконує мережа, а не черговий зв’язківець о третій ночі.

Ще одна деталь, яку часто пропускають: локальний трафік лишається локальним. Якщо сусідньому взводу потрібне відео з вашого дрона, воно йде напряму мережею, а не на орбіту і назад. Супутниковий ресурс витрачається лише на те, що справді має покинути поле бою. Тому навіть вузький запасний канал у такій архітектурі виявляється напрочуд корисним: він несе тільки критичне.

Однією фразою: кожен канал стає спільним, і жоден не є єдиним.

Що це дає позиції, бригаді і державі

Одна й та сама ідея виглядає по-різному залежно від того, з якої висоти на неї дивитися.

На позиції: «Термінал знищено — а ми на зв’язку». Позиція живе в мережі, а не на своїй тарілці. Якщо її власний канал зник, зв’язок йде через сусідні вузли до іншого шлюзу. Більше того, сам термінал тепер можна поставити глибше, де його легше захистити, а mesh донесе зв’язок до переднього краю. Тарілка — в тил, зв’язок — на позицію.

У штабі бригади: «Канал впав — бригада не помітила». Усі термінали, модеми й лінії зведені в одну керовану мережу з однією мапою. Начальник зв’язку бачить, яким шляхом йде трафік зараз і що буде, якщо цей шлях зникне. Підрозділ, що переходить під інше командування, приносить свої вузли й шлюзи в ту саму мережу без перебудови.

На рівні держави: «Жоден провайдер не є точкою відмови фронту». Ризик концентрації на одному постачальнику не знімається договорами — лише архітектурою. Amazon Leo, Lightspeed, майбутні європейські й українські рішення стануть корисними в день своєї появи, а не після року інтеграції: досить додати ще один шлюз. Обладнання є власністю війська, ключі шифрування — у власника, а точка зшивання мережі може стояти на власному сервері.

Чесно про межі — і про головне

MANET не замінює супутник або наземний канал. Mesh-мережа дає підрозділу «цифрове сусідство», супутник — «горизонт». Далекобійному дрону над територією противника все одно потрібен свій канал на борту. А поки в підрозділу є лише один тип зовнішнього каналу, навіть найрозумніша мережа не матиме між чим перемикатися.

Але саме тому мережа, яка вміє зшивати канали, повинна з’явитися раніше за самі нові канали. Тоді кожен новий термінал, модем чи супутникова послуга одразу додає стійкості всьому підрозділу, а не стає ще одним острівцем.

Шляхів зменшити залежність від Starlink багато, і жоден не варто відкидати: нові сузір’я, власні розробки, наземні мережі — усе це потрібне. Але більшість із них вимагає часу, грошей і нової інфраструктури. Шлях, описаний тут, — один із найдоступніших, бо працює з тим, що вже є: тими самими терміналами, модемами й лініями. І водночас один із найнедооціненіших: його легко сплутати з «ще одним радіо», хоча насправді він про архітектуру.

Стійкість не купується разом із терміналом. Вона будується — мережею, у якій кожен канал спільний і жоден не єдиний.

Зменшення залежності від будь якого конкретного типу або постачальника каналу зв’язку — невід’ємна частина стійкості нервової системи війська.