Популярні
Сили оборони України винайшли дрони-перехоплювачі як окремий вид зброї практично з “нуля”. Тому мають беззаперечні переваги першопрохідця-інноватора. Без перебільшення, підрозділи перехоплювачів ЗСУ зараз найкращі і наймасовіші у світі.
Цей матеріал – про досвід перехоплень БПЛА підрозділами ППО корпусу 7 корпус ШР ДШВ.
Водій пікапу пильно вдивляється узбіччя дороги – тут виглядають на свою жертву ворожі «ждуни» – FPV дрони противника на оптоволокні. Заради економії ресурсу акумуляторів вони «паркуються» біля дороги у режимі відеозв’язку. Щоб очистити небо від ворожих очей-розвідників перехоплювачі повинні минути цю небезпеку та працювати якомога ближче до лінії зіткнення. Тільки після, того, як екіпаж розвантажиться і сховається в укритті, пілоти перестануть відчувати себе мішенями, і самі стануть мисливцями.
Для тих, хто прикриває логістичні шляхи, точки злету розташовані вздовж цих шляхів, на глибину ураження баражуючими боєприпасами ворога. Найбільш мобільні – групи, які перехоплюють “Шахіди”, – вони щоразу висуваються по курсу руху ударних БПЛА.
“Шахеди” віднедавна перестали бути засобами виключно глибоких ударів по тилам (т.зв. deep strike) і тепер активно застосовуються по бригадним і корпусним тилам та об’єктам. Завдяки суспільному резонансу за них дають багато е-балів, а тому вони стали бажаною мішенню для перехоплювачів.
«Ми постійно збільшуємо кількість екіпажів перехоплювачів, намагаючись прикрити наші бойові порядки та логістику. Наразі, вони – наш найефективніший засіб ППО», – говорить начальник ППО корпусу полковник Артем Скуратівський.
Кожен корпус має у своєму складі орган управління ППО, який по-суті, оперує бригадними дивізіонами ППО тактичного рівня. Артем очолює саме такий підрозділ. Про власний штат зенітників-перехоплювачів він поки лише мріє.
Дрони-перехоплювачі, призначені для знищення безпілотників противника, – це ноу-хау нашої війни. Як поява перших літаків-розвідників над полями І світової війни спричинила появу швидких і смертоносних винищувачів, так і масове застосування БПЛА народило дзеркальні засоби протидії. На початках це був вимушений паліативний засіб, коли ЗСУ вичерпали запаси ракет і пускових установок (зенітно-ракетних комплексів – ЗРК) тактичного рівня: Стріла 10, ПЗРК “Ігла” та Stinger або поза межами дії стрілкових та артилерійських зенітних установок типу ЗУ-23, “Шилка”, “Тунгуска”. Зрештою, лінійні механізовані підрозділи ніколи не мали достатньої штатної кількості ЗРК і зенітної артилерії для протидії зростаючій кількості БПЛА. Так, Україна волею долі стала майданчиком для розробок та застосування нового виду озброєнь.
Базово: перехоплювач має швидкість, більшу за швидкість цілі, щоб її наздогнати, дальність, більшу за дальність стандартного ПЗРК чи зенітної установки та неймовірну точність, щоб на великих швидкостях попасти у відносно невеликий об’єкт. Швидкість досягається за рахунок зменшення ваги і збільшення потужностей двигунів перехоплювача. Тому він не може «патрулювати» і переслідувати ціль довго та має обмежений радіус дії. Наводиться на ціль оператором по каналам зв’язку, або самостійно, за рахунок обробки даних про ціль. Швидкість і маневреність вимагає жертви у вигляді невеликої бойової частини: дрон підлітає і підривається на визначеній відстані від цілі, знищуючи її. Рідше уражає кінетично (таранить, стріляє або кидає сітку).
Для повноцінної роботи системи перехоплення необхідно:
«Дронами-перехоплювачами можна і треба збивати усі типи БПЛА», – вважає Скуратівський.
Деякі підрозділи мають екіпажі асів, які для знищення «Мавік» та FPV противника застосовують в якості перехоплювачів звичайні FPV. Це віртуозна задача, оскільки в умовах протидії ворожого РЕБ навідник-оператор має поганий зв’язок і картинку, що заважає наведенню.
Деякі тихохідні моделі баражуючих боєприпасів типу «крило» теж збиваються стандартними FPV. Так, в одній з бригад у серпні 2025 року знищила 90 БПЛА типу «Молния», працюючи виключно звичайними FPV, які є на складі від централізованої логістики. На них не витрачали кошти та не переробляли.
Також в мережі можемо знайти відео збиття Мавіків зарядами шрапнелі з іншого БПЛА. 79-та ОДШБр для перехоплення Мавіків використовує сіткомети, які демонструють гарні результати: у середньому 1 екіпаж знищує 2-3 Mavic за добу.
Спеціалізовані дрони-перехоплювачі, як правило, використовуються для знищення дорогих ударних і розвідувальних БПЛА типу «крило»: Орланів, SuperCam, Zala, тощо. Тут найкраща економіка ураження: вартість використаних перехоплювачів може бути в десятки разів менша за вартість цілі.
Для знищення дороговартісних розвідувальних БПЛА можна використати більш дорожчі перехоплювачі типу «крило»: Спис, Тарас-П, Фламінго, Мрія і інші. Для боротьби із низьколітаючими і повільними «Молніями» і «Ланцетами», варто використовувати більш дешеві БПЛА, такі як Колібрі або Верба.
Обмеження у ресурсах, у тому числі обмеження у масштабах виробництва, диктують кастомізацію перехоплювачів під різні типи цілей. Така кастомізація є можливістю зекономити, але і слабким місцем системи. Часто, кожен тип задач та дронів під них вимагає спеціального навчання екіпажу. Тому, за наявності доступних, нехай і дорожчих засобів, військові радо перейшли би до універсалізації.
Перша задача – це боротьба з «Мавіками». Друга – боротьба з ударними БПЛА, які низько літають. Третя– боротьба із розвідувальними БПЛА, типу «Орлан», SuperCam, Zala. І четверта задача – це боротьба із Шахідами. Може бути універсальний екіпаж, який виконуватиме 2-3 задачі, а щодо інших – працює тільки вузька спеціалізація.
Відповідно до наведених вище задач і підбираються моделі дронів. Найголовніші параметри вибору – це дальність і час польоту, можливість застосування нічної камери і широта діапазону частот зв’язку. Багато чого також залежить від наявної наземної апаратури, оскільки на стандартних частотах зараз не політаєш через вплив засобів РЕБ.
Вартість є другорядним параметром, оскільки калькуляція щодо вартості знищеної цілі завжди на користь ППО щонайменше у 10-12 разів.
Камера має бути з гарною роздільною здатністю, щоб бачити повітряні цілі далеко. Це важливо і для операторів і для машинного зору. Для знищення доволі швидкісних Шахідів основний параметр – це швидкість перехоплювача, яка має бути не меншою за 300 кілометрів на годину.
«Я щомісяця підраховую економіку ППО, веду калькуляцію і доповідаю її командиру. За кілька останніх місяців ми закупили дронів на 21 млн грн, а збили на 5,5 млн дол. Це – 228,25 млн грн. Тобто працюємо в плюс з коефіцієнтом у 1100%. Навіть якщо для збиття однієї цілі ми використовувавши п’ять-сім перехоплювачів, то це все одно «вигідно», оскільки розвідувальні дрони противника дуже дорогі», – коментує баланс витрат начальник ППО 7-го корпусу ДШВ Артем Скуратівський.
Отримані е-бали конвертуються у зброю, щоправда, не завжди на потреби підрозділів протиповітряної оборони. Якщо для бригади більш актуальними є, наприклад, розвідувальні мультиротори – закуплять саме їх.
Effects (або досягнутий на полі бою вплив) може бути набагато важливішим за втрати противника у грошах. Перехоплювачі, які ліквідували пару дешевих мавіків-коригувальників можуть засліпити та відрізати від зв’язку підрозділ елітної розвідки, що призведе до їх загибелі, або, навпаки, забезпечити підтримку чи перевагу нашій позиції відділення чи штурмовій групі. У корпусі ніколи не жалкують техніки, яка необхідна для порятунку воїнів.
Інший класичний приклад – це збиття “шахеда”. Окрім вартості самого ударного засобу противника тут слід рахувати вигоди від розвантаження інших систем ППО та збільшення надійності інфраструктури держави в цілому.
Перехоплювачі закупляють напряму бригади. Через логістику постачаються «Фенікси» і «Шрайки», але, на жаль, у дуже обмежених кількостях. Потреба майже у десять разів більша, вважає Скуратівський. Все інше дозакуповується через Dot Chain або напряму.
Кожна бригада працює із своїми виробниками, тобто якщо це DROZD, бригада буде купляти саме DROZD, тому що виробник вчасно і в повному обсязі уже забезпечував потребу в дронах, не зривав поставки.
7 корпус швидкого реагування створив пункт управління ППО, з якого здійснюється управління перехоплювачами, цілерозподіл та ідентифікація ворожих цілей за допомогою інформації, яку отримуємо з різних джерел. Іншими словами створено суцільне радіолокаційне поле тактичного рівня та спільну систему ситуаційної обізнаності «Скаймап». Бригади, які входять до складу корпусу отримали інструменти обміну бойовим досвідом у контурі постійної штатної структури.
Це важливо, але багато задач ще чекають на вирішення. На тактичному рівні вкрай необхідна автоматизація процесу взаємодії дрона-перехоплювача і радіолокаційної станції: вони мають працювати в одній системі. Сьогодні більшість перехоплювачів наводяться операторами. Проблема на прикладі “шахедів”: при атаці дронами у кількості 100 одиниць треба мати на землі, а точніше, на маршрутах цих дронів, під 300 екіпажів перехоплювачів. З урахуванням того, що маршрути щоразу міняються, екіпажів має бути під 1 000. Відповідно, якщо дронів 200 – то 2000, а якщо 500? Це нереальні цифри по кількості задіяних пілотів.
Кількість операторів має заміщуватися автоматизацією роботи системи ППО. Один оператор тактичного рівня має віддавати команди на запуск дронів, і ті мають вийти в район цілі за допомогою наведення з радіолокаційної станції, яка надає три координати: висоту, дальність і азимут.
Окреме завдання – фінальна стадія атаки перехоплювача. На кінцевому етапі, коли перехоплювач «побачить» ціль, керувати його польотом повинен алгоритм машинного зору.
На ринку багато платформ перехоплювачів з відповідними показниками швидкості та тривалості польоту. Проситься універсальне програмне забезпечення для автоматичного самонаведення дронів на ціль. Розробка такого ПЗ – глобальне завдання для ВПК. Наприклад, для розробки машинного зору та системи прийняття рішення про найбільш ефективний спосіб ураження (нейтралізація бойової частини, знищення двигуна, руйнація крила тощо) ізраїльського бойового лазеру Iron Beam від Rafael, програмний продукт розроблявся на основі усіх доступних даних про цілі, які знищував “Залізний купол” за роки свого існування.
Чекаємо на ваші рішення, панове розробники!
Нагадаємо, “Батл-тест від 7 корпусу ДШВ” – спільний інформаційний спецпроєкт 7 корпусу швидкого реагування ДШВ ЗСУ та «Мілітарного». Тут публікуються матеріали про результати тестування сучасної техніки та софту, яке проводять підрозділи корпусу у реальних бойових умовах. Ми надаємо швидкий фідбек про випробування найрізноманітніших інновацій від сенсорів, РЕБ та звʼязку до безпілотників, робототехніки та вибухівки.
Як це працює? Ви надаєте на тестування свій продукт – ми чесно тестуємо ваші «іграшки», надаємо прямі відгуки військових і прозорі висновки, як покращити ваш mil-tech продукт.
Ми відкриті до співпраці з виробниками й стартапами — надсилайте свої пропозиції. Електронна пошта: [email protected]
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
