Популярні
Коли говоримо про протиповітряну оборону України, важливо починати з простого, але неоднозначного твердження – ми справді створили одну з найефективніших зенітно-ракетно дронову систему ППО у світі. Це не фінальна крапка, а проміжна оцінка в довгій, жорсткій боротьбі. Проте «бути найкращими» – не означає «достатньо», особливо в умовах затяжної війни, масштабних ракетно-дронових ударних кампаній ворога і цілеспрямованих атак на критичну інфраструктуру перед зимою.
Починаючи з 2014 року, а потім після повномасштабного вторгнення 2022-го, українська ППО еволюціонувала від розпорошених, нерідко застарілих радянських засобів до багаторівневої, гібридної системи, яка поєднує радари, засоби РЕБ/РЛС, переносні ПЗРК в складі малих вогневих груп, комплекси середнього й великого радіуса дії, а також – надважливий елемент: інтеграцію з західними системами та оперативною розвідкою. Ця еволюція – результат роботи під вогнем, міжнародної підтримки та нашої здатності швидко інвестувати в оперативну адаптацію.
Західна допомога у вигляді систем ППО дала Україні змогу адаптуватися, однак безперервне постачання та технічна підтримка цих систем залишаються критично важливими – особливо з огляду на наміри й конкретні кроки Москви щодо нарощення виробництва ракет та ударних безпілотників. Також, за словами заступника начальника ГУР Вадима Скібіцького, росіяни нещодавно вдосконалили універсальні модулі планування й корекції (УМПК). Відтак вони перейшли до серійного виготовлення нових керованих авіабомб, здатних вражати цілі на відстані до 200 кілометрів.
Ми своєю чергою навчились діяти за простим рецептом: чисельно й різнорідно. Коли ворог запускає сотні безпілотників, десятки ракет і авіабомб, лише один тип засобів – не витримає такого навантаження, його ефективність буде вкрай низькою. Тому сьогоднішній український комплекс ППО – це «ешелони» захисту.
Об’єктивно кажучи українська система ППО наразі чи не найефективніша у світі. Мало яка країна змогла б протистояти регулярним повітряним атакам абсолютно різних типів озброєння: буть то «калібри», «іскандери», «кинджали», крилаті ракети, КАБи чи «шахеди». І це все летить на українські міста та села регулярно протягом останніх 3-х років. З обмеженими ресурсами Україна робить неймовірні речі. І тут варто зазначити, що жодна система ППО у світі не може захистити на 100%. Тим паче коли мова йде про гібридні удари різними типами озброєння.
Бути кращими означає, що супротивник несе значно більші витрати й змушений дорожче платити за кожен удар. Але ворог теж вчиться і змінює тактику: масові хвилі дронів, комбіновані носії, змішані атаки «ракета + дрон», вдосконалені «шахеди», що працюють за сценарієм обміну даними в мережі. Це підвищує навантаження на українські системи ППО і вимагає не тільки більшої кількості «стволів», а системного підходу. Аналізи та відкриті оцінки міжнародних експертів вказують – наша система витримала величезний тиск, але потреби зростають.
Особливо гостро це видно на фоні атак на енергетику. Нещодавній блекаут половини Києва та Чернігова яскраві тому приклади. Напередодні зими ворог робить ставку саме на енергетичні і газові об’єкти, аби створити гуманітарний і політичний тиск. За нещодавніми повідомленнями, росіяни вивели з ладу понад половину українського видобутку газу – за оцінками Bloomberg близько 60% зниження внутрішнього виробництва. Це пряма загроза теплу у домівках мільйонів людей, роботі підприємств і нашій здатності протистояти в холодну пору. Зима 2025-2026 років буде значним викликом для нас.
Комплексна екосистема ППО – це мережа різних типів озброєння, радарів, сенсорів та пунктів управління, в якій:
Всі ці елементи системи ППО мають працювати як одна мережа, де розвіддані одразу передаються до виконання в підрозділи, а рішення про застосування сили – приймаються на підставі факту, а не припущення. Це означає єдині канали звʼязку, єдині правила розпізнавання «свій/чужий» і загальні процедури для швидкого перерозподілу ресурсів.
Армійська авіація – це один з важливих динамічних елементів ешелонів ППО. Швидкі реактивні підрозділи, що діють у парі з розвідкою (БпЛА, сигнали електронної розвідки та ДРГ в тилу ворога), можуть локалізувати вогневі вузли противника і знищити їх до того, як ворог сформує ще одну масовану хвилю атак. Це складне завдання, але час від часу ми бачимо як з допомогою наших літаків вражаються російські системи ППО, штаби та аеродроми в тимчасово окупованому Криму. Також армійська авіація часто застосовується безпосередньо як частина нашої протиповітряної оборони: збиваючи крилаті ракети та ударні БпЛА.
Чого нам точно бракує, так це побільше засобів малої легкомоторної авіації. До прикладу легкий штурмовик Embraer EBN-314 Super Tucano – явно краще зможе себе проявити в боротьбі проти БпЛА, аніж Як-52, який часто бачимо в повітряному просторі Одеси. Легкомоторна авіація більш раціональний варіант для нас ніж застосування реактивної авіації проти БпЛА.
Щодо мобільних вогневих групи – свого часу це було дуже ефективне рішення в боротьбі з БпЛА. Проте ворог постійно змінює тактику і тому шахеди почали літати вище, де їх уже не може дістати МВГ. Також останнім часом бачимо модифіковані шахеди, які взаємодіють між собою. По суті вони один для одного як ретранслятори – обмінюються інформацією і якщо один з дронів збито в певній ділянці – інші шахеди починають маневрувати й обходити ту ділянку. Це поки не масове явище, проте уже становить загрозу для нас й зменшує ефективність роботи ППО по них. Якщо росіяни масштабують це рішення – нам буде значно важче вражати шахеди.
Ми народили купу цікавих, недорогих і дуже ефективних рішень – від FPV-перехоплювачів, систем спуфінгу та РЕБ до дронів-перехоплювачів. Наш дрон-перехоплювач «Генерал Черешня AIR» довів свою ефективність проти значної кількості різновидів ворожих безпілотників. Але треба розуміти: дрони-перехоплювачі займають свою нішу, проте не можуть замінити ракетні комплекси великого радіуса дії проти балістичних чи крилатих ракет аби створити безперервний захист над великими містами та критичною інфраструктурою. Тож дрони проти дронів – це ефективне рішення, щоб не витрачати ресурси дорогих зенітних ракет проти дешевих засобів противника. Тому агрегація «передових» українських рішень у загальну архітектуру ППО – єдиний ключ до успіху.
Нещодавно ми презентували нашу розробку «Генерал Черешня Bullet», що здатна розвивати швидкість до 309 км/год й знищуватиме не тільки розвідувальні та ударні дрони типу Supercam, Zala, «Орлани», «Ланцети» чи «Гербери» тощо, а й безпосередньо «Шахеди».
І ще одне важливе правило: ми повинні збивати абсолютно все, в тому числі навіть «мавіки» та «комерційні» мультикоптери, які часто виконують розвідувальні функції перед ударами. Чим менше ворог бачить – тим краще. Чи це на лінії бойового зіткнення, чи глибоко в тилу. Інакше один розвідувальний дрон дає координати для десятка ракет, а відтак наша робота ППО ускладнюється в рази.
Цьогоріч в Ізраїлі завершили розробку лазерної зенітної системи Iron Beam, яка має стати на озброєння до кінця року. Згідно з інформацією компанії-виробника Rafael, нова система може перехоплювати реактивні артилерійські снаряди, мінометні міни та безпілотні літальні апарати на відстані від сотень метрів до кількох кілометрів.
Велика Британія натомість вже замовила перші два комплекси DragonFire, британську лазерну систему протиповітряної оборони, розроблену на замовлення британського оборонного відомства. У США планують укласти перший контракт на серійне виробництво лазерних систем ППО на базі БТР Stryker у 2026 році. В той час австралійська компанія Electro Optic Systems (EOS) отримала замовлення на протидронову лазерну систему ППО потужністю 100 кВт для однієї з країн НАТО.
Відтак лазерні комплекси замовляють все більше країн по всьому світу. Це цілком можливий майбутній геймченджер систем оборони. Лазерні системи ППО служать чудовим доповненням для зенітно-ракетно-дронових комплексів, що своєю чергою збільшує загальну ефективність багатошарової системи ППО та ПРО.
Вибудувати мережецентричну систему ППО – зенітно-ракетно-дронові комплекси, що взаємодіють між собою з єдиним центром управління.
Об’єднати розвідку: дані від усіх каналів – оптичних, сенсорних, РЛС, SIGINT, супутникових – в єдину оперативну систему. Рішення мають прийматися там, де є найбільш об’єктивна картина ситуації.
Посилити мобільність: ще більше мобільних зенітних підрозділів і вогневих груп, що можуть оперативно змінювати позиції та застосовувати дрони-перехоплювачі.
Інтеграція автоматизованих систем: без системи донаведення, автоматичного захоплення цілі та ціле виявлення – навіть найдосвідченіші оператори дронів-перехоплювачів, не зможуть вражати рої дронів. Тож рішення тільки за штучним інтелектом, що зможе керувати одночасно великою кількість засобів ураження одночасно.
Енергетична «захищеність»: окремі ешелони охорони для критичної енергетичної інфраструктури – комбінація фізичної охорони, ППО низького й середнього ешелону, та РЕБ. Енергетику захищати вже зараз, коли загроза піку атак дуже висока.
Масштабне виробництво дронів-перехоплювачів і пунктів управління: у нас вже є успіхи – треба давати їм масштабуватись, щоб їх можна було швидко інтегрувати у мережу ППО.
Міжнародна координація: інтеграція інформації з західними партнерами, уніфікація каналів раннього оповіщення та спільні навчання. А головне – ресурси.
ППО – це комплексна екосистема і техніки, і людей, і комунікацій, і процесів та культури прийняття рішень. Наше завдання – зробити так, щоб інформація збиралась без перешкод, щоб рішення ухвалювалися швидко й обґрунтовано, і щоб кожен ешелон бачив те, що бачать інші. Ми маємо потужні інструменти – радари, ракети, зенітні установки, дрони-перехоплювачі, армійську авіацію та МВГ. Але лише мережевий, комплексний підхід зробить їх по-справжньому ефективними.
В українській екосистемі ППО та ПРО служать геніальні військові інженери та оператори, які роблять, на перший погляд, неможливі речі – модернізують старі радянські системи адаптуючи та інтегруючи їх із сучасними системами Сил Оборони. А їхній зворотний зв’язок про передані комплекси ППО від партнерів – дозволяє вдосконалювати й покращувати характеристики західних систем.
Війна навчає нас жорстко і дорого. Якщо ми хочемо пройти ще одну зиму менш болісно, треба діяти сьогодні: ешелонувати, інтегрувати, мобілізувати виробництво і, найголовніше, не давати ворогу жодного вікна можливостей. І пам’ятаймо: збивати потрібно не лише «шахеди», а все, що дає ворогу змогу завдати наступного удару – від великих крилатих ракет до маленького мавіка на даху складу.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
