Організація медичної служби на фронті — це не просто про вміння лікувати, це про стратегічне бачення та щоденну боротьбу за життя.

Робота медичної служби під час тривалої війни вона охоплює все — від превентивної медицини та психологічного перезавантаження до вибудовування культури військового управління.

Про виклики, які лягають на медиків чим починається і завершується день керівниці медичного відділу управління Третього армійського корпусу Вікторії “Авіцена” Ковач, та як підтримувати систему в умовах тотального дефіциту ресурсів і кадрів, читайте в нашому матеріалі.

Виклики керівника медичної служби

Посада керівника – це більше про лікування людей чи вміння керувати та координувати все?

Це про розуміння, куди ми рухаємося і навіщо. Лікування людей – це невід’ємний компонент системи медичної підтримки у війську. Проте важливо розуміти, що довготривала війна своїми силами на своїй території формує виклики, де також потрібно думати і про громадське здоров’я – превенцію, постійну діагностику, епідеміологічний нагляд та інформаційно-освітню діяльність для формування здорової поведінки.

Але, якщо повертатися до керівника, то, на мою думку – це про вектор і усвідомлення кінцевої мети.

З чого починається та закінчується ваш звичайний день?

Починається – з огляду новин, що відбулося за ніч в Україні та світі. А завершується – читанням книжки. Завжди потрібне розуміння контексту. Як і потрібне перезавантаження мозку. Я для цього використовую паперовий носій чогось нового для мене.

Ви у військовій сфері вже дуже багато років, як ви особисто змінились?

Постарішала) Якщо більш серйозно – то не все золото, що блищить і не все істина, що голосно кричить. Це, напевно, одне з найважливішого, що вдалося не зрозуміти, а змогти смиренно вплести в своє життя. Всі, хто дорослішає з війною чи у війні, втрачають можливість робити це у нормальному житті. Відповідно стають такими, якими їх виховують умови існування.

Порятунок поранених

Опишіть простими словами етапи порятунку поранених. Які етапи проходить, перш ніж потрапити у госпіталь?

Само-взаємодопомога, допомога бойового медика або побратима, який волею ситуації знаходиться тривало поряд з вами. Далі – це очікування передової евакуації- НРК або іншого виду транспорту (залежно від ландшафту, погоди та спроможностей підрозділу).

Потім пораненого забирає медевак – це транспорт, на якому наявні фахівці з медичною освітою.

Наступний етап – це Роль 1 (або в побуті – стабілізаційний пункт) – це місце, де наявні медики, які надають медичну допомогу в обсязі Damage Control Resuscitation (DCR) – або ресусцитація за принципом контролю критичних пошкоджень. Простими словами – ми стабілізуємо стан пацієнта шялхом введення відповідних медикаментів, компонентів крові чи донорської крові, але не оперуємо його.

Після роль 1 наступним етапом буде Роль 2 – або надання допомоги передовою хірургічною групою. Тут вже пораненого оперують і застосовують принцип роботи Damage Control Surgery – або хірургія контролю пошкоджень.

І вже на етапі Роль 3 пацієнт потрапляє до військового госпіталю або іншої лікарні, якщо така визначена маршрутом евакуації.

Зараз через ворожі дрони тяжче евакуювати поранених, як медики з цим справляються? Як утримати життя людини, якщо евакуація затягується?

Евакуація, як я вже вище говорила, це багатоетапний процес із залученням суміжних підрозділів.

Відповідно ключові фактори, які допомагають врятувати життя – це:

• навченість особового складу навичкам само- та взаємодопомоги
• підготовлені бойові медики
• безперервний зв’язок з позиціями або пунктами збору поранених, щоб у разі затримки евакуації можна було дистанційно проконсультувати щодо подальших дій;
• горизонтальна взаємодія з підрозділами безпілотних систем для можливості доставки медикаментів або евакуації на НРК;
• наявність повнопривідного евакуаційного транспорту;
• підготовка медичного персоналу – від використання донорської крові та її компонентів до коректному застосуванню антибіотиків;

Якщо узагальнити – то комунікація, забезпечення всім необхідним і навченість є основними трьома стовпами для організації даного процесу.

Що відбувається на стабілізаційному пункті? Що відчуває медик коли за ніч поступають сотні поранених?

На стабпункті буває творяться дива, буває сіра буденність. Але найважливіше, що там відбувається – так це життя у всіх його проявах. Бійці асоціюють його з безпекою та відчуттям чого свого, рідного.

Щодо відчуттів медика, то не можу узагальнювати за всіх, але, мені здається, що це відчуття відповідальності. Тієї, яка не вимірюється номером статті певного кодексу, а є внутрішньою з усвідомлення ціни помилки.

Який період чи ситуація були найважчими за період вашої служби?

Початок повномасштабного вторгнення – постійний брак інформації, ресурсів і розуміння стану справ. Водночас щодня новини, достовірність яких перевірити було достатньо складно. Тому умови найбільшої невизначеності, напевно, були саме тим періодом, коли працювати було найскладніше.

Медики на передовій стикаються з безліччю форсмажорних ситуацій та обставин – які нюанси має враховувати система медичної підтримки та які сфери, напрямки є найбільш нагальними.

Враховуючи тривалість війни, рівень захворюваності новоприбулих військовослужбовців та тривале перебування на позиціях, система медичної підтримки в прифронтовому регіоні повинна обов’язково включати напрямки скринінгів, доступ до стоматології, спеціалістів вузького профілю. Це все повинно бути доступним у відносно короткі терміни, щоб мати можливість попередити ускладнення, надати вчасно допомогу та попередити черги десь за 200 км від місця перебування.

Підготовка

Як 3-й армійський корпус вирішив і вирішує питання навченості по такмеду ?

На корпусному рівні – це готувати інструкторів для бригад та інших окремих підрозділів, щоб всередині була своя екосистема безперервної підготовки бійців. Водночас регулярні підвищення кваліфікації та рефреші для тих, хто є інструктором – це невід’ємний елемент якості підготовки.

А в самих підрозділах – підготовка з моменту адаптаційного курсу і впродовж всіх наступних тренувань впродовж ротацій.

Чи правда, що на БЗВП не дуже хороший курс з тактичної медицини? Що можна було б змінити та додати для покращення?

Це достатньо оціночне судження. Курс БЗВП проводиться в різних навчальних центрах. Відповідно – інструктори різні, матеріальна база різна, ну і мотивація навчатися серед мобілізованих різна. Також варто не забувати, що зараз більшість підготовки проводиться на території України, де повітряні тривоги достатньо часте явище. Відповідно, якщо немає укриття, де можливо не лише перечекати тривогу, але і продовжувати тренування, то цей час втрачається.

Тому, як бачите, на кінцевий результат впливає чимало чинників. Покращити будь-що можливо тільки в тому випадки, коли всі сторони матимуть достатньо мотивації та можливостей в безпечних умовах проводити підготовку з тактичної медицини.

Поговоримо про забезпечення. Чого найбільше не вистачає та без чого робота зупиняється?

Броньованого та повнопривідного транспорту для евакуації. Це проблема, яка присутня в усіх підрозділах і поки ніяк не вирішується. Водночас другим озвученим, але не другим за важливістю є дефіцит кадрового потенціалу. Війську насправді потрібні медики, в основному, терапевтичних спеціальностей. Про середній медичний персонал мовчу, бо розумію його тотальний брак всюди. Разом з цим, недостатня кількість управлінців теж ускладнює роботу. Культуру управлінства потрібно виховувати і це серйозний виклик для системи загалом.

Робота не зупиняється, бо війну призупинити не можна. Ми намагаємося завжди знаходити виходи із ситуації, але ніколи при переломі милиця не замінить зрощеної кістки.

Центр вивчення та аналізу досвіду

Розкажіть більше про Центр вивчення та аналізу досвіду? Що вже зроблено і які результати це дає ?

Наразі це єдиний такий центр в СОУ. Він зосереджений на аналізі та вивченні досвіду військової медицини 3-го армійського корпусу.

На сьогодні оприлюднено результати двох великих досліджень, які стосувалися проблем обліку донорської крові та компонентів крові, а також дослідження ефективності аптечних підсумків. Останнє каталізувало запуск масового тестування аптечних підсумків в бойових підрозділах та, дуже на це сподіваюся, закупівлю нових, якісних та ефективних підсумків для військовослужбовців. Результати дослідження щодо проблем обліку донорської крові та компонентів крові наразі лежать в Міністерстві оборони України, як органі-формувачі політик в даній сфері та відбувається напрацювання дорожньої карти для вирішення порушених в дослідженні проблем.

Центр співпрацює з закордонними партнерами, зокрема, Бундесвером. Це надзвичайно важливо в частині аналізу їхнього досвіду та запозичення ефективних практик.

На фронті багато стереотипів, чи важко вам як жінці-медику завойовувати авторитет, щоб до вас завжди прислухалися?

Армія достатньо маскулінна за своє природою структура. Тому не можна сказати, що жінкам так само легко завойовувати авторитет, як і чоловікам. Але це не означає, що цього робити не варто. Щоб прислухалися – треба говорити і робити одне і те саме.