З початку повномасштабного вторгнення Росія регулярно застосовує проти України надзвукові ракети сімейства Х-31.

Одним із ключових завдань цих ракет є боротьба з українською системою протиповітряної оборони — передусім із радіолокаційними станціями, які забезпечують виявлення повітряних цілей та роботу зенітних ракетних комплексів.

Про застосування такої зброї окупантами періодично у своїх звітах повідомляють Повітряні Сили Збройних Сил України.

Що це за ракети?

Х-31 — це сімейство радянських, а згодом російських авіаційних керованих ракет, призначених передусім для ураження радіолокаційних станцій та надводних кораблів.

Ракета розроблялася в ОКБ «Звезда», роботи розпочалися наприкінці 1970-х років. Основними напрямами стали створення нової ракети для боротьби з радарами західних систем протиповітряної оборони — Hawk, Nike Hercules, а пізніше і Patriot.

Заводські льотні випробування протирадіолокаційної Х-31П почалися у 1982 році і тривали до 1988 року, коли ракету прийняли на озброєння. Вона оснащувалася пасивною радіолокаційною головкою самонаведення (ГСН).

Наступного року на озброєння прийняли протикорабельну Х-31А. Основними відмінностями від Х-31П було встановлення активної радіолокаційної ГСН та проникаючої бойової частини.

Серійне виробництво ракет Х-31 почалося у 1987 році на Калінінградському виробничому об’єднанні «Стрела». Наразі ракети випускає корпорація «Тактическое ракетное вооружение».

Особливості ракети

Х-31 має металевий корпус великого подовження з радіопрозорим носовим обтічником. Корпус ракети розділений на три відсіки — у передній частині розташована головка самонаведення, а центральна та хвостова частини містять бойову частину, паливну систему і силову установку. Відмінною особливістю Х-31 є великі бічні повітрозабірники маршового двигуна, на яких закріплені крила і рулі.

Однією з головних особливостей Х-31 є її силова установка. Ракета використовує комбіновану схему з твердопаливним стартовим прискорювачем, який виводив її на потрібну швидкість, далі вмикається маршовий прямоточний повітряно-реактивний двигун, що забезпечує підтримку високої швидкості на всій траєкторії польоту і працює на авіаційному гасі Т-6, використовуючи кисень із навколишнього повітря для підтримання горіння. Така схема дозволила отримати високу швидкість при відносно компактних габаритах ракети.

Максимальна швидкість — 1000 м/с (трошки більше 3 Махів). Середня швидкість польоту зазначається на рівні 600–700 м/с. Фактичні параметри польоту залежать від висоти, швидкості літака-носія та профілю застосування.

Х-31П

Х-31П — протирадіолокаційна ракета, оснащена пасивною радіолокаційною головкою самонаведення. На відміну від активної ГСН, пасивна не випромінює власний радіосигнал для пошуку цілі, а приймає електромагнітне випромінювання від радіолокаційної станції та визначає напрямок на його джерело. Таким чином, ракета може наводитися на РЛС, яка працює та випромінює радіосигнал.

Для базової Х-31П розроблялися змінні пасивні радіолокаційні головки, розраховані на різні діапазони радіолокаційного випромінювання РЛС: ПРГС-4ВП, ПРГС-5ВП та ПРГС-6ВП. У модернізованих варіантах застосовувалися головки Л-112.

Ракета отримує інформацію про радіолокаційне випромінювання цілі та після пуску використовує пасивну ГСН для наведення на джерело випромінювання.

Стартова маса Х-31П становить близько 600 кг, довжина — близько 4,7 м, діаметр корпусу — 0,36 м, а маса бойової частини — близько 87 кг. Максимальна заявлена дальність становить близько 110 км, мінімальна — приблизно 15 км.

Також є версія Х-31ПК, оснащена неконтактним датчиком підриву та бойовою частиною підвищеної ефективності для боротьби з радарами.

Другим поколінням вважаються версії Х-31ПД і Х-31ПМ, які отримали новий двигун. Однією з головних відмінностей Х-31ПД від базової Х-31П стало збільшення габаритів ракети. Це дозволило збільшити запас пального та, відповідно, дальність польоту.

Її довжина зросла до 5,34 м, а стартова маса — до 715 кг. Для ракети заявляється дальність пуску до 180–250 км залежно від умов застосування. Маса бойової частини також збільшилася до 110 кг. Таким чином, модернізація дозволила одночасно збільшити дальність та бойову потужність ракети.

Ще однією важливою зміною стала широкосмугова пасивна радіолокаційна головка самонаведення, завдяки якій ракета може застосовуватися проти більшої кількості радіолокаційних станцій без використання вузькоспеціалізованих головок, характерних для базової Х-31П.

При цьому принцип наведення залишається пасивним: ракета не випромінює власний радіосигнал для пошуку цілі, а приймає випромінювання радіолокаційної станції та використовує його для наведення.

Водночас під час створення Х-31ПМ основну увагу приділили вдосконаленню системи наведення та бортової електроніки ракети.

Х-31А

Базова протикорабельна Х-31А оснащена активною радіолокаційною головкою самонаведення. На маршовій ділянці вона рухається за заданою траєкторією, а на кінцевій ГСН виявляє та супроводжує надводну ціль.

Стартова маса Х-31А становить близько 610 кг, з яких 94 кг припадає на проникаючу бойову частину. Дальність застосування залежить від висоти пуску: за заявленими характеристиками, при запуску з висоти 10–15 км вона становить близько 50–70 км, а з висоти до 6,5 км — близько 25 км.

Мінімальна дальність пуску — приблизно 7,5 км. Ракета може запускатися з висоти від 100 м до 15 км, а швидкість літака-носія під час пуску може становити приблизно 600–1250 м/с.

Подальшим розвитком протикорабельної версії стала Х-31АД. Ця ракета належить до наступного покоління сімейства і також отримала збільшену дальність застосування. Для цього її корпус зробили довшим, а стартову масу збільшили приблизно до 715 кг. Довжина ракети близько 5,34 м, а маса бойової частини —  110 кг.

Х-31АД призначена для ураження надводних кораблів водотоннажністю до 4500 тонн. Залежно від умов пуску її дальність оцінюється в межах від 15 до 120–160 км. При цьому ракета також використовує активну радіолокаційну систему наведення, яка забезпечує пошук і супровід цілі на кінцевій ділянці польоту.

МА-31 ракета-мішень

У 1990-х роках виникла програма переобладнання радянсько-російської ракети Х-31 для використання як надзвукової повітряної мішені MA-31 для ВМФ США.

Американські військові моряки на той час потребували мішені, здатної реалістично імітувати швидкі протикорабельні ракети під час випробувань корабельних систем протиповітряної оборони.

Замість розробки повністю нового виробу американська сторона вирішила використати вже наявну Х-31. У 1995 році компанія McDonnell Douglas отримала контракт на випробування модифікованої ракети як надзвукової повітряної мішені. Американська сторона працювала разом із російським виробником, який постачав базові ракети. Після переобладнання виріб отримав американське позначення MA-31.

Мішень MA-31 від бойової ракети Х-31 відрізнялася передусім призначенням та складом бортового обладнання. З ракети демонтували бойову частину та інші військові компоненти, після чого її оснащували системами, необхідними для проведення випробувань. Зокрема, встановлювали телеметричне обладнання, маяки для відстеження польоту та системи його припинення. Це дозволяло використовувати MA-31 як контрольовану повітряну ціль під час випробувань.

У такому варіанті основні льотні характеристики базової Х-31 значною мірою зберігалися. MA-31 могла виконувати низьковисотний профіль польоту над поверхнею моря, а також здійснювати політ на значно більшій висоті за потреби.

Перші льотні випробування MA-31 відбулися у 1996 році. Мішень запускалася з літака QF-4 Phantom II — безпілотної версії винищувача F-4. На ранньому етапі також розглядалася можливість запуску MA-31 з інших літаків. Вона мала дальність пуску до 50 кілометрів.

Усього виготовили 47 таких надзвукових ракет-мішеней. Вважається, що їхнє використання завершили у 2007 році, після відстрілу останньої.

Носії

Ракети сімейства Х-31 розроблялися для застосування з тактичних бойових літаків радянського та російського виробництва. Основними носіями різних модифікацій ракети стали винищувачі сімейств МиГ-29, Су-27 і Су-30, а також їхні подальші модифікації.

Базова Х-31П та протикорабельна Х-31А інтегрувалися з літаками Су-24М. Сучасні російські літаки, зокрема, Су-34 та Су-35, також є носіями різних варіантів цих ракет.

Експорт

Одним із перших великих іноземних замовників стала Індія, яка замовила для своїх винищувачів Су-30МКІ як протикорабельні Х-31А, так і протирадіолокаційні Х-31П.

Ще одним замовником стала Китайська Народна Республіка. Перші Х-31П поставили в країну наприкінці 1990-х років. Початкові поставки мали випробувальний та дослідницький характер. Надалі Китай придбав додаткові ракети для винищувачів Су-30МКК.

Х-31 стала основою для подальшого розвитку китайських протирадіолокаційних ракет серії YJ-91 та їх похідних.

Різні модифікації Х-31 також експортувалися до інших країн, які придбали російські літаки. Зокрема, ракети цього типу перебувають або перебували на озброєнні В’єтнаму, який експлуатує Су-30МК2.

Експлуатантами цих авіаційних ракет є зокрема Алжир, Єгипет і Венесуела. У 2025 році на винищувачі МиГ-29 Сербії помітили ракети Х-31.

Х-31 у війні проти України

Протягом усього повномасштабного вторгнення російські окупанти застосовують ракети сімейства Х-31, зокрема для протидії українській протиповітряній обороні — передусім для ураження радіолокаційних станцій виявлення та зі складу зенітних ракетних комплексів. Ці ракети росіяни застосовують як під час поодиноких ударів, так і під час масованих комбінованих атак. Вони залишаються небезпечною зброєю у руках противника.

Їхнє застосування змушує українські підрозділи ППО враховувати цю небезпеку. Водночас українські зенітники мають досвід перехоплення російських ракет Х-31П від самого початку великої війни.

Висновок

Ракети Х-31П залишаються небезпечною зброєю в арсеналі російської тактичної авіації. Ураження або атака на окрему РЛС чи елемент зенітного ракетного комплексу може вплинути не лише на конкретний засіб, а й тимчасово зменшити можливості української ППО на певній ділянці.

Застосування Х-31П може бути частиною тактики росіян із придушення української протиповітряної оборони перед або під час масованих ракетно-дронових ударів.

Тому кожен запуск ракети цього типу залишається серйозним випробуванням для ППО. Для ефективної протидії Х-31П необхідно не допускати самі літаки-носії до районів пуску за допомогою далекобійних зенітних комплексів, але це є проблематично через використання росіянами сучасних версій ракет із дальністю понад 200 кілометрів. Застосування противником протикорабельної версії Х-31А загрожує в тому числі цивільному судноплавству біля українських берегів, що впливає на економіку.