1-й окремий Феодосійський батальйон морської піхоти

Історія

Днем створення морської піхоти сучасної України можна рахувати 22 лютого 1992 року, коли в Севастополі 880-й Окремий батальйон під командуванням майора Віталія Рожманова прийняв присягу на вірність українському народові.

До речі, сержанти і матроси, призвані на службу з Російської Федерації, залишилися у складі батальйону і підписали заяви про бажання дослужити термінову службу в українській частині.

Тоді ж міністр оборони України наказав зарахувати 880-й Окремий батальйон Морської піхоти до складу Збройних Сил України.

Однак командування Чорноморського флоту після доповіді в Москву зробило все, щоб не допустити переходу морських піхотинців під юрисдикцію України. Командир батальйону та його заступники були звільнені з посад, батальйон розформований, а особовий склад розподілений в інші військові частини.

1 липня 1993 року, після створення Військово-Морських Сил України, у Севастополі, в поселенні Тилове, був сформований перший окремий батальйон морської піхоти. Для того щоб перший батальйон морських піхотинців ВМС України якомога швидше став боєздатною частиною, особовий склад строкової служби для нього відбирали серед солдатів та сержантів повітряно-десантних військ.

Було проведено психологічне тестування добровольців, перевірялися фізичні якості кандидатів у морпіхи та їхні моральні якості. Головним завданням батальйону було створення протидії морській піхоті РФ у Криму у період розподілу флоту. Бійці відзначались високою бойовою підготовкою, та патріотизмом.

Вже 1 вересня 1993 року під Феодосією був сформований 41-й окремий батальйон морської піхоти, а 20 вересня, згідно з директивою начальника Генштабу ЗС України, управління 4-ї окремої бригади Морської піхоти ВМС України.

Не є таємницею, що створювати українську морську піхоту допомагала вся країна. Суттєву фінансову допомогу морським піхотинцям надали керівники районних та міських рад Тернополя, Львова, Києва та інших міст України.

Вже на початку своєї історії морпіхи відзначились у прийнятті під українське підпорядкування берегового ракетно-артилерійського полку. Звична схема того періоду: особовий склад частини повністю, або частково, приймає присягу Україні. Міністерство оборони перепідпорядковує частину ВМС України, а на територію частини прибувають військові підрозділи у повній бойовій готовності, які не допускають мародерства, вивозу техніки та майна з боку Чорноморського флоту Росії. Бійці контролювали частину доки не стихали можливі провокації, а на прямий конфлікт ніхто не наважувався. Тож РФ не залишалось нічого іншого як змиритись з фактом втрати частини.

З 1995 року по 1999 рік 4 ОБрМП входила до складу Національної Гвардії України (НГУ — розформованої у грудні 1999 року) з дислокацією у Криму. Це було зроблено для того, щоб обійти закон, який забороняв використання Збройних сил у вирішенні внутрішньополітичних питань країни.

У той же період почалось загострення “кримсько-татарського питання”. У Феодосії піднявся бунт, а у Сімферополі було захоплено місцеву Верховну раду. Сепаратисти з кримських татар порахували момент вигідним щоб нагадати Києву про себе, і вимагали автономії в заміну на всебічну підтримку незалежної України у питаннях розподілу Криму.

У відповідь на це Київ перекинув бригаду морпіхів у Феодосію, де вони, не сильно вибираючи методи, навели лад. Їм на допомогу було перекинуто 2 полки з бронетехнікою з Львівської дивізії НГУ, 17-й полк спецпризначення з Чугуєва. Після цього сепаратистам було запропоновано перейти у правове поле переговорів, на що вони не могли не погодитись.

Російсько-українська війна

В ніч на 27 лютого 2014 року почалася анексія Криму Росією. За кілька днів місце постійної дислокації батальйону було заблоковано російськими підрозділами. Попри ультимативні пропозиції скласти зброю українські морські піхотинці зміцнили периметр частини і приготувалися до штурму.

19 березня 2014 року, військовослужбовці 1-го Феодосійського окремого батальйону морської піхоти звернулися до командування ЗС України та української влади щодо конкретних директив для дій у ситуації, що склалася.

Вранці 24 березня російські війська за підтримки двох вертольотів Мі-24 взяли штурмом частину феодосійських морпіхів. Українські морські піхотинці вступили в рукопашний бій (так як зброя знаходилась в кімнаті зберігання), але були взяті в полон озброєним ворогом.

Командира батальйону Дмитра Делятицького і заступника командира з роботи з особовим складом Ростислава Ломтєва російські військові вивезли на гелікоптері у невідомому напрямку.

В цей же день заступник начальника головного командного центру Збройних сил України генерал-майор Олександр Розмазнін заявив, що на базі Феодосійського 1-го батальйону морської піхоти буде створено бригаду морської піхоти України.

Ввечері 26 березня, Дмитро Делятицький та Ростислава Ломтєв разом з іншими українськими офіцерами були звільнені з російського полону.

Після виведення на материкову частину України військовослужбовці батальйону у складі ротної тактичної групи відправились на Схід України та приступили до виконання завдань у Донецькій області.

29 жовтня 2014 року у складі зведеного загону ВМС ЗС України, що виконував бойові завдання під час Російсько-української війни у смт Талаківка під час обстрілу ворожою артилерією загинули старший матрос Артем Корнєв, який з 2009 року служив у 1-ФОБМП, а після анексії Криму не зрадив присязі і продовжив службу у Миколаєві, та підполковник (посмертно) Юрій Загребельний.

Сьогодення

У 2015 році шляхом переформування 36-ї окремої бригади берегової оборони була сформована 36-та окрема бригада морської піхоти .

Батальйон за організаційно-штатною структурою входить до складу 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Дислокується в м. Миколаєві, на півострові Аляуди.