Реактивний «Шахед»: не дешева ерзац-крилата ракета та нова загроза для України

Поява в українському небі ударних безпілотників типу Shahed, оснащених реактивним двигуном, на перший погляд, може здаватися своєрідною «відповіддю» на розвиток української антидронової системи ППО, однак це зовсім не так. У цьому матеріалі ми спробували підсумувати все, що відомо про цей «новий» тип безпілотників та спростувати поширені міфи.

Shahed-238

Вперше іранський Університет аерокосмічних наук та технологій «Ашура» публічно представив новий реактивний ударний безпілотник Shahed-238 ще у листопаді 2023 року.

Однак зі злитих документів відомо, що ще принаймні у квітні 2023 року серед інших типів безпілотників, зокрема «Шахеда» з оптичною головкою самонаведення, реактивний безпілотник типу Shahed представили делегації «Алабуга» та запропонували до локалізації в Росії. Детальніше про аналіз злитих документів ви можете прочитати у нашому спеціальному матеріалі — «Дитяча праця, золото та іранські запчастини: як влаштований російський завод “шахедів”»

Делегація високо оцінила показані їй вироби та повідомила у звіті, що «в “Алабузі” створені необхідні умови для локалізації зазначених “лодок” з найменшими витратами та в стислий термін, оскільки виробництво нових типів “човнів” здійснюватиметься на тих же лініях, що й 236». «Лодка» і 236 у документах використовувалися як кодові слова для позначення Shahed-136 у досить дивній спробі конспірації.

З тих же документів повідомлялось, що у разі замовлення реактивної версії безпілотника Іран буде готовий постачати їх у кількості 100 виробів на місяць, починаючи з третього кварталу від дати замовлення. Важливо зазначити що документи були актуальні станом на квітень 2023 року і з того часу потужності виробництва могли значно змінитись. Однак, вони ілюструють складність виробництва подібних виробів.

Під час візиту делегації також показали випробування нових реактивних безпілотників, під час яких реактивний безпілотник зміг розігнатися до 600 кілометрів на годину.

«”Лодка” успішно злетіла, виконала завдання згідно з польотним завданням і успішно приземлилась на парашуті. Враховуючи високу швидкість, “Лодка” насправді є крилатою ракетою. Головна перевага – можливість швидко вражати ключові цілі», – зазначається у звіті.

Також злиті документи дозволяють отримати загальне уявлення про можливості реактивних «Шахедів». Загальне — тому що, хоча делегації й надали промо-презентацію, технічні можливості в інших злитих документах відрізняються.

Згідно з презентацією, безпілотник має дальність польоту 1000 км (в інших документах 2000 км) та може підніматися на висоту до 9000 м. Його довжина становить 3,5 метра, розмах крила — 3 метри, а висота — 0,5 метра. Максимальна злітна маса досягає 370 кг (в інших документах 250 кг). Бойова частина — масою 50 кг. У якості силової установки використовується турбореактивний двигун, що забезпечує максимальну швидкість до 600 км/год.

Такі характеристики роблять Shahed-238 фактично недосяжним як для мобільних вогневих груп, оснащених стрілецько-гарматним озброєнням, так і для дронів-перехоплювачів з електричними двигунами. Також варто зазначити, що це характеристики, які пропонувалися росіянам на початку 2023 року, а з того часу російські «Шахеди» пройшли значний шлях еволюції — зокрема, збільшили бойову частину до 90 кілограмів та отримали захищені антени супутникової навігації з 16 каналами (порівняно з 4 на перших версіях).

Однак у таких безпілотників порівняно зі звичайними Shahed-136 є два великих недоліки, які обмежують їх застосування — складність виробництва та ціна.

Через значно більші швидкості безпілотникам потрібно витримувати значно більші навантаження, отже вони повинні мати міцніший корпус та більш потужні приводи наведення, які мають бути виготовлені з більшою точністю та меншими допусками, ніж це можна дозволити на повільніших безпілотниках. Окрім того, такі безпілотники потребують дорогих та відносно рідкісних реактивних двигунів. Ця складність добре ілюструється значно меншими, порівняно з Shahed-136, потужностями виробництва.

Щодо ціни — Іран хотів отримувати за один реактивний безпілотник 1,4 мільйона доларів. Це, звісно, була лише початкова переговорна позиція, однак порядок цін у рази більший за «звичайні Шахеди», навіть для базової версії безпілотника.

При цьому застосування Shahed-238 проти України фіксувалося у січні 2024 року. Тоді цей безпілотник збили засобами української ППО і більше про його застосування публічно не повідомлялося.

«Герань-3»

У лютому 2025 року Головне управління розвідки попереджало, що Росія налагоджує виробництво власного аналога реактивного Shahed-238 — «Герань-3» з малогабаритним турбореактивним двоконтурним двигуном Tolou-10/13 (аналогічним тому, що використовується в Shahed-238). За інформацією розвідки, це має забезпечити швидкість польоту до 550–600 км/год та дальність 2500 км, тобто ці показники аналогічні іранським версіям.

Вперше уламки цих безпілотників публічно були зафіксовані на початку червня 2025 року. Пізніше російські джерела опублікували відео з випробувань цих безпілотників, з яких можна побачити, що вони є подібними до реактивного Shahed-238, однак мають і відмінності. Зокрема, реактивний двигун у російського аналога розміщений відкрито, а не захований у наплив корпусу, як це зроблено в іранській версії.

Наприкінці червня були знайдені уламки безпілотника «Герань-3» з серійним номером У-36, що свідчить про наявність, поки що, дрібносерійного виробництва цих дронів. Однак їх застосування вже фіксується під час російських комбінованих ракетно-дронових ударів.

Короткий висновок та можливі заходи протидії

Російські реактивні безпілотники «Герань-3» не є «відповіддю» на розвиток українських перехоплювачів, а результатом послідовної роботи з початку 2023 року з адаптації іранського виробу. На жаль, цей безпілотник дійсно є фактично недосяжним для українських дронів-перехоплювачів, вертольотів, легкомоторної авіації та мобільних вогневих груп і вимагає розвитку нових технологій для успішного перехоплення.

Велика можлива висота польоту реактивних безпілотників ускладнює їх перехоплення, і в разі польоту на 9-кілометровій висоті вимагає залучення або реактивної авіації, або «великих» зенітно-ракетних комплексів. З огляду на велику швидкість також зменшується можливий час на реакцію та значно ускладнюється перехоплення на кінцевій ділянці, де вже необхідне застосування не кулеметів, а повноцінної зенітної артилерії, оснащеної радарами, оптичними станціями та програмованими снарядами. А такі засоби не тільки є коштовними та дорогими в експлуатації (вартість одного програмованого снаряда калібру 35 мм сягає понад 1000 євро), але й є відносно рідкісними серед країн-партнерів і вимагають тривалого виробництва.

Звісно, казати, що нічого не робиться — буде несправедливо, оскільки тільки публічно відомо принаймні про декілька паралельних треків (1, 2, 3, 4) забезпечення України сучасними зразками зенітної артилерії.

Окрім того, перспективними є доведення власних реактивних дронів-перехоплювачів або розгортання виробництва недорогих зенітних ракет із радіокомандним або лазерним наведенням. Наразі публічно відомо про два(1, 2) перспективних проєкти спільного з європейськими партнерами виробництва ракет із лазерним наведенням.