NB8 за тиждень: до чого готуються Північ і Балтія, якщо НАТО не бачить безпосередньої загрози?

Основне у цьому випуску дайджеста:

1. Єврокомісія виплатила 2,86 млрд євро за українські дрони, ракети та протиповітряну оборону.
2. Міністр оборони Естонії після зустрічі із Зеленським назвав головну прогалину української системи ППО.
3. Підпал компанії Milrem Robotics, який Естонія пов’язує з російськими спецслужбами, показав, що під ударом опиняються виробники, які працюють на Україну.
4. Латвія затвердила створення заводу протитанкових мін.
5. Стокгольм просить у Риксдагу дозволу виділити на 2027 рік сухопутні, морські й повітряні сили для НАТО.
6. Командувач НАТО в Європі публічно представив «теорію перемоги» альянсу.

Естонія і Фінляндія: удар по виробниках і відповідь на кількох рівнях

У серпні цього року в Таллінні підпалили компанію Milrem Robotics, яка постачає Україні безпілотні наземні системи. Естонія ще наприкінці вересня звинуватила в цьому російські спецслужби. Цього ж тижня до теми повернувся генсек НАТО Марк Рютте, який очолює альянс з 1 жовтня 2024 року. 14 жовтня в Таллінні він назвав такі атаки спробою Путіна послабити рішучість союзників і зупинити підтримку України, але додав, що Росія “зазнає невдачі”. Міністр закордонних справ Маргус Цахкна, який очолює МЗС з 23 липня 2024 року, а у 2016–2017 роках був міністром оборони, після зустрічі з Рютте повідомив, що той наголосив: ні російських військ, ні інших ознак підготовки до негайного зіткнення з НАТО немає. Тобто безпосередній ризик великої війни оцінюють низько, але гібридний тиск (диверсії, кібератаки) триває.

Проте в цьому випадку до уваги варто брати не лише Естонію, адже в п’ятничному огляді Каю він нагадав, що данська розвідка вже попереджала про російські операції проти данських компаній, які підтримують Україну, а фінська СУПО (Служба безпеки та розвідки Фінляндії) називає загрозу диверсій проти оборонної промисловості країни реальною і зазначає, що ознак прямої загрози немає, але ситуація може змінюватись щодня. Естонія досі вважає диверсію частиною ширшої російської кампанії, спрямованої на ослаблення підтримки України.

Обидві країни відповідають на кількох рівнях.

1. Європейська комісія попередньо схвалила Естонії майже 32 млн євро на систему дронового спостереження на східному кордоні – з фонду управління кордонами й візової політики (BMVI), за 10% національного співфінансування. Перші стаціонарні антидронові системи вже стоять на трьох ділянках південно-східного кордону, перший етап (зовнішній кордон і чотири найбільші міста) має завершитися до кінця 2027 року, повна система – до кінця 2029-го, про що йдеться в матеріалі ERR. Фінляндія з того самого фонду BMVI, за повідомленням міністерства внутрішніх справ від 15 жовтня, отримала 32 млн євро для Прикордонної охорони. Ці кошти покращать моніторинг дронів на східному кордоні та у Фінській затоці й закладуть основу для протидії їм; більшість закупівель заплановано на 2027–2029 роки. Раніше фінський уряд вирішив шукати додаткове фінансування на виявлення дронів і протидію їм.
2. Херем запропонував розглянути купівлю легких винищувачів і озброєння навчальних літаків L-39 кулеметами чи малокаліберними гарматами для збиття дронів. Він аргументував, що у майбутній війні “уся країна може стати операційною зоною без безпечного тилу”. Херем також виступив за ближчу співпрацю з Україною, а саме за збір даних з поля бою і закупівлі українського обладнання.
3. 14 жовтня Фінляндія повідомила, що проєкт заводу тринітротолуолу (ТНТ) компанії Forcit у районі Ноормаркку міста Порі отримав 30 млн євро з Європейської оборонно-промислової програми EDIP. Продукція призначена для Фінляндії та НАТО і для довгострокової допомоги Україні, а міністр оборони Антті Хяккянен, який очолює міністерство в уряді Петері Орпо з 2023 року, а у 2017–2019 роках був міністром юстиції, заявив, що на завод уже залучено майже 50 млн євро міжнародного фінансування – від США та ЄС.

Естонія дає гроші (через PURL – механізм, за яким союзники купують американську зброю для України, – вона вже передала 21 млн євро й додає ще 10 млн) та показує, що вчиться на досвіді України (так прем’єр-міністр Крістен Міхал, який очолює уряд з липня 2024 року, назвав цей досвід цінним для власної оборони й промисловості); виручка естонських оборонних компаній зростає приблизно на 44% на рік. Водночас військова допомога Естонії Україні цього року – 0,28% ВВП проти 0,35% торік.

Латвія і Данія: присутність сил НАТО та розбудова оборонпрому

Данський бойовий батальйон перебуває в Латвії з серпня й залишатиметься до січня 2027 року в складі багатонаціональної бригади НАТО під канадським командуванням. У червні Данія вирішила направити до цієї бригади до 850 військових у другій половині 2026 року, Швеція у новому законопроєкті теж закладає сухопутні підрозділи для Латвії. Ідея проста: чим більше країн фізично присутні, тим дорожчою для Росії стає будь-яка провокація.

Паралельно з цією системною присутністю союзників Латвія розбудовує власне виробництво. 13 жовтня уряд Латвії затвердив створення нового заводу протитанкових мін у співпраці з німецькою компанією Dynamit Nobel Defence. Державна корпорація оборони планує цьогоріч підписати з нею угоду про передачу технологій, а початок роботи заводу – 2028 рік, значну частину продукції призначено на експорт. Міністр оборони Латвії Раівіс Мелніс назвав це “важливим кроком” для національних виробничих потужностей.

Швеція: план на 2027 рік

У Швеції 13 жовтня уряд вніс до Риксдагу законопроєкт про внесок Швеції в стримування й оборону НАТО у 2027 році. Він просить дозволу на сухопутні підрозділи для передової присутності НАТО у Фінляндії (де Швеція – рамкова країна) і Латвії, морські сили для морських груп НАТО та авіацію й наземну ППО для інтегрованої протиповітряної оборони. У тому ж релізі уряд нагадує, що в грудні 2026 року шведська система Patriot працюватиме в складі повітряної місії НАТО в Польщі, а за згодою Риксдагу Швеція продовжить цю участь навесні 2027 року. Міністр оборони Швеції Пол Йонсон, який очолює міністерство з 2022 року, а у 2020–2022 роках головував у комітеті Риксдагу з питань оборони, пояснив, що, надаючи підрозділи для спільної оборони, Швеція посилює здатність альянсу захищати своїх членів.

Чому регіон так розбудовується?

Усе вище читається інакше з урахуванням публічної “теорії перемоги” НАТО. 12 жовтня верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі (SACEUR) та командувач Європейського командування США генерал Алексус Гринкевич, генерал ВПС США й колишній льотчик-винищувач, який очолив Верховне командування 4 липня 2025 року після Кріса Каволі, на Варшавському безпековому форумі публічно представив бачення того, як альянс діятиме в разі нападу: зупинити наступ у точці зіткнення сухопутними силами за підтримки авіації, флоту, космічних і кіберсил (block), не дати агресору набрати темп за допомогою сенсорів, автономних систем і багатодоменних сил (blunt) і, якщо атака триватиме, зруйнувати всю його бойову систему, тобто все, що забезпечує, підтримує й керує його силами (break). За його словами, документ було доопрацьовано в закритому вигляді приблизно три місяці тому, а оприлюднити його вирішили, щоб заспокоїти населення союзних країн. Латвійський інформаційний портал про оборону й безпеку Sargs.lv пише, що в інтерв’ю TVP World Гринкевич назвав основою стратегію недопущення (strategy of denial) – не дати супротивнику досягти своїх цілей, і оцінив ризик масштабної російської агресії зараз як відносно низький, бо значна частина ресурсів Росії задіяна в Україні. Сам він сказав, що не вважає конфлікт ні неминучим, ні таким, що ось-ось почнеться, але НАТО має бути готовою “воювати цієї ночі”. Це збігається з тим, що того ж тижня казав Рютте в Таллінні.

Рютте і Гринкевич в один голос кажуть про відсутність безпосередньої загрози, але гібридний тиск на оборонні компанії та кордони триває. Країни NB8 відповідають на це у трьох напрямах одночасно, адже захищають периметр (дрони, прикордонна охорона), розвивають виробництво (ТНТ, міни) та закріплюють присутність союзників, а Україна в цій системі – і джерело досвіду, і адресат допомоги.