Реформування сержантського корпусу відповідно до реалій сучасної війни стало однією з перших великих змін, анонсованих головнокомандувачем Михайлом Драпатим. Ініціатива стосується не лише професійного розвитку окремої категорії військовослужбовців, а й ефективності військового управління, якості підготовки та, зрештою, збереження життя людей. Однак ця реформа не може обмежуватися організаційними або кадровими рішеннями. Її має супроводжувати комплексний перегляд загальновійськових статутів, адже чинні правила військової служби не відповідають тій ролі, яку сержанти фактично виконують на війні.
Роль сержанта в українському війську давно вийшла за межі традиційного уявлення про молодшого командира, відповідального переважно за дисципліну та виконання повсякденних завдань. Сьогодні сержанти безпосередньо організовують підготовку військовослужбовців, забезпечують адаптацію новоприбулих, контролюють готовність особового складу до виконання завдань, беруть участь в організації бойової роботи та керують підлеглими. Саме вони часто першими бачать проблеми бійців та можуть оцінити реальний стан справ у підрозділі.
Загальновійськові статути — це основа організації військової служби та управління військами. Вони визначають систему підпорядкування, повноваження командирів і начальників, порядок віддання та виконання наказів, обов’язки військовослужбовців і межі їхньої відповідальності.
Було б неправильно стверджувати, що чинне законодавство не визначає ролі сержантського корпусу. Статут внутрішньої служби ЗСУ передбачає широкий перелік обов’язків і повноважень головних сержантів різних рівнів. Залежно від посади вони є прямими начальниками відповідного рядового та сержантського складу, беруть участь в організації бойової підготовки, відповідають за військову дисципліну, координують діяльність сержантів, надають командирам пропозиції щодо призначення, навчання, професійного розвитку та заохочення особового складу.
Однак між повноваженнями, передбаченими статутами, і реальними можливостями сержанта впливати на рішення та процеси в підрозділі існує суттєва різниця.
Тому, говорячи про реформу сержантського корпусу, слід насамперед відповісти на три питання. Що саме має робити сержант? Якими повноваженнями повинен володіти, щоб виконувати ці завдання? За який конкретний результат і в яких межах він нестиме відповідальність?
Ці питання не можна розглядати окремо. Не можна просто додати сержанту нові обов’язки та покласти на нього відповідальність за результат, не надавши достатніх інструментів для його досягнення. Це не посилить сержантський корпус. Водночас додаткові повноваження без чіткого визначення їхніх меж можуть призвести до дублювання функцій офіцерського та сержантського складу, суперечностей у підпорядкуванні та розмивання принципу єдиноначальності.
Тому зміни до статутів мають не просто додати сержантам нові функції. Вони повинні забезпечити системний перегляд розподілу повноважень і відповідальності між різними рівнями військового управління. Необхідно чітко визначити, де закінчується відповідальність солдата, де починається відповідальність сержанта, які рішення залишаються за офіцером та якими інструментами кожен із них володіє для виконання своїх завдань.
Справжнє посилення сержантського корпусу полягає не в кількості нових обов’язків, а у відповідності між завданнями, повноваженнями та відповідальністю за результат.
Один із ключових напрямів оголошеної реформи — розширення повноважень сержантів і чіткіший розподіл відповідальності між сержантським та офіцерським складом. Він безпосередньо пов’язаний зі змістом Статуту внутрішньої служби.
Важливо не лише закріпити перелік функцій, які сержант сьогодні фактично виконує, а й установити, які рішення він має право ухвалювати самостійно, з яких питань надає пропозиції командиру, а які належать виключно до компетенції офіцерського складу.
Зокрема, доцільно переглянути повноваження сержантів щодо організації індивідуальної підготовки військовослужбовців, оцінювання їхніх практичних навичок, адаптації новоприбулих, контролю повсякденного забезпечення та доведення проблем особового складу до командування.
Окремої уваги потребує механізм реалізації пропозицій головних сержантів. Якщо статут передбачає право надавати командиру рекомендації щодо навчання, кадрових призначень або професійного розвитку військовослужбовців, важливо, щоб існував зрозумілий порядок їх розгляду та ухвалення відповідних рішень.
Водночас розширення ролі сержантів не має створювати паралельну систему командування. Передання сержанту певних функцій не означає автоматичного звільнення командира від відповідальності за підрозділ. Навпаки, метою реформи має бути формування зрозумілої системи взаємодії, за якої офіцер і сержант виконують різні, але взаємопов’язані завдання, не дублюючи й не підміняючи один одного. Саме такі правила необхідно послідовно закріпити у статутах.
Дисциплінарний статут ЗСУ визначає систему заохочень і стягнень, а також повноваження командирів і начальників щодо їх застосування. Якщо сержант отримує ширші функції у підготовці, організації служби та підтриманні дисципліни, необхідно оцінити, чи відповідають їм його повноваження.
Однак розширення дисциплінарних повноважень не має означати лише збільшення можливостей застосовувати стягнення. Ефективне сержантське лідерство передбачає також здатність мотивувати, оцінювати роботу військовослужбовців, заохочувати професійний розвиток та своєчасно реагувати на проблеми в підрозділі.
Тому перегляд Дисциплінарного статуту має охоплювати як повноваження щодо підтримання порядку, так і механізми заохочення, внесення пропозицій командуванню та забезпечення належних процедур ухвалення дисциплінарних рішень.
При цьому розширення дисциплінарних прав має супроводжуватися чітким визначенням меж компетенції, гарантіями захисту прав підлеглих і можливістю оскарження неправомірних рішень. Адже метою є не посилення каральної складової військової дисципліни, а створення справедливої та ефективної системи управління людьми.
Ще одним пріоритетом реформи визначено підвищення якості підготовки, зокрема, розвиток практики вишколу сержантів у районах виконання бойових завдань. Це особливо актуально в умовах війни, коли тактика, технології та способи ведення бойових дій постійно змінюються.
Досвід сержантів, які безпосередньо беруть участь у виконанні бойових завдань, необхідно системно використовувати під час навчання військовослужбовців. Недостатньо лише залучати їх до окремих занять. Необхідні механізми, які дозволятимуть досвідченим сержантам реально впливати на зміст, організацію та оцінювання підготовки особового складу. Ці зміни мають бути відображені як у статутних повноваженнях сержантів, так і в документах, що регламентують організацію військової підготовки.
Зокрема, доцільно чіткіше визначити роль сержантів в оцінюванні рівня індивідуальної підготовки військовослужбовців, виявленні недоліків та внесенні пропозицій щодо їх усунення.
Водночас порядок залучення сержантів із бойовим досвідом до навчальних центрів, оновлення програм та організації підготовки в районах виконання бойових завдань потребує окремого врегулювання на рівні відповідних нормативних і відомчих актів. При цьому важливо забезпечити баланс між потребами бойових підрозділів і необхідністю передавати досвід іншим військовослужбовцям.
Прозора система кар’єрного розвитку — важлива умова формування професійного сержантського корпусу. Військовослужбовець повинен розуміти, які знання, навички, результати служби та професійні компетентності необхідні для просування на вищі посади. Оголошена реформа передбачає впорядкування призначення на сержантські посади та присвоєння сержантських військових звань.
Особливого значення в умовах війни набуває врахування бойового досвіду. Практичні навички управління людьми, здатність організовувати підготовку, ухвалювати рішення та забезпечувати виконання завдань повинні отримати належну оцінку під час кадрових призначень. Водночас важливо уникнути ситуацій, коли формальні вимоги до проходження навчальних курсів стають перешкодою для кар’єрного розвитку досвідчених сержантів, які через виконання бойових завдань не мали можливості пройти їх. Одним із можливих рішень може стати запровадження механізмів оцінювання вже набутих компетентностей і гнучких форм професійної підготовки під час воєнного стану.
Визначені Головномандувачем пріоритети сержантської реформи неможливо реалізувати, змінивши один нормативний акт. Вони стосуються організаційно-штатної структури, навчальних програм, кадрових процедур і грошового забезпечення та можуть вирішуватися на рівні Кабміну, Міноборони й уповноважених органів військового управління. Реформа сержантського корпусу вимагає комплексних змін нормативної бази. Повноваження, обов’язки та дисциплінарні права закріплені у загальновійськових статутах, і їх трансформація потребує оновлення цих законів.
Першочерговими напрямами повинні стати: перегляд норм статутів, узгодження кадрових процедур, вдосконалення системи підготовки та перегляд організаційно-штатних і фінансових механізмів. Водночас важливо, щоб ці зміни розроблялися як взаємопов’язаний пакет, а не окремі рішення різних органів військового управління. Доцільним кроком також стало б оприлюднення дорожньої карти нормативного забезпечення реформи із визначенням необхідних законодавчих змін, відповідальних органів і послідовності упровадження.
Frontline Reforms спільно з Офісом підтримки змін МОУ у 2025 році здійснили дослідження «Реформування загальновійськових статутів: від радянської жорсткості до сучасної функціональності». Ми проаналізували українське законодавство і практики країн НАТО, провели десятки інтерв’ю й опитувань серед офіцерів, сержантів, солдатів та ветеранів. У результаті визначили професіоналізацію сержантського корпусу як лідерської ланки одним із ключових принципів, що має лягти в основу нового регулювання військової служби.
Сьогодні наша команда працює над новим Статутом у взаємодії з представниками Міноборони, Генштабу, Офісу Військового омбудсмана, громадського сектору, міжнародних партнерів та за підтримки уряду Швеції. Якщо ви маєте досвід служби в сержантському корпусі або експертні пропозиції щодо його реформування, напишіть нам на [email protected].
Сержантська реформа — це можливість змінити не тільки організаційну структуру сержантського корпусу, а й сам підхід до військового управління. Українські сержанти вже виконують складні управлінські завдання, беруть відповідальність за побратимів та забезпечують роботу підрозділів в умовах війни. Тепер необхідно, щоб нормативна система відповідала цій реальності.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин