Більшість бійців помічають у себе ознаки виснаження вже після першого місяця на позиції, а до 60-ї доби — вісім із десяти. Такі дані дослідження Офісу Військового омбудсмана, яке охопило понад півтори тисячі військовослужбовців із досвідом перебування на позиціях.
Ще з часів Першої світової тривалість перебування військовослужбовців на позиціях без ротації була однією з ключових проблем, яку неможливо було ігнорувати. Від кількості днів, проведених на бойових завданнях, залежать не тільки психологічний та фізичний стани солдата, але й набагато більше — історія показує, що армії, які запроваджували передбачувану ротацію, зберігали боєздатність, а ігнорування потреб солдата призводило до соціальних наслідків — підривало мотивацію, довіру до командування та служби в цілому.
Сучасне поле бою насичується дронами та наземними роботизованими комплексами, але залишається потреба в солдаті, який тримає позицію та веде спостереження за ворогом. Водночас тривалість перебування військовослужбовця на передовій збільшується з кожним наступним етапом війни, а саме перебування на позиціях є найбільш виснажливим різновидом бойового досвіду, як і 100 років тому. Але сьогодні позиція та місцевість навколо неї перебувають під постійним спостереженням та загрозою ураження; суцільна лінія фронту відсутня, а позиції є більш ізольованими; шляхи евакуації — небезпечні та залежать від «вікна можливостей», яке складається з погодних умов, наявності засобів та зменшення активності ворога. Як вихід на позицію, так і евакуація поранених можуть тривати тижнями.
Кожен військовослужбовець має свою межу витривалості в стресових умовах і потребує заміни. Але реальність жорсткіша. З січня по вересень 2026 року до Офісу Військового омбудсмана надійшло 853 скарги щодо тривалого перебування на позиціях, частина з них — колективні. Середня тривалість перебування, зазначена у скаргах, — 115 діб, але скарги містять інформацію, коли бійці залишалися на позиції понад рік без належного логістичного забезпечення та можливості евакуації поранених.
Частиною роботи Офісу Військового омбудсмана з вирішення цієї системної проблеми стало дослідження, спрямоване на вивчення особливостей тривалого перебування військовослужбовців на позиціях, яке включало не тільки опитування, а і пряме спілкування з солдатами та командирами, а також дозволило підготувати рекомендації щодо подальшої роботи, спрямованої на пошук рішень.
Результати дослідження показали, що більшість бійців (60 %) помічали в себе ознаки виснаження вже після першого місяця, проведеного на позиціях. До 60-ї доби перебування їх фіксували вже 77 % опитаних.
Серед найбільш поширених ознак виснаження — порушення сну (яке виникало у майже двох третин респондентів); дратівливість і спалахи гніву; постійна тривога; фізичні симптоми (зокрема, м’язова атрофія). Кожен п’ятий з опитаних зізнався, що на позиції мав думки, що «живим не вийде».
Коли виводив побратима, він відставав, бо в нього м’язи атрофувалися. Двісті метрів пройшов і дальше не міг, розумієте? Ну, я мусив криком на нього, кричати: «давай, давай, давай!» — бо йшли через відкрите поле, через міни.
З інтерв’ю з військовослужбовцем, який тривалий час перебував на позиціях.
Самі бійці оцінюють межу своєї ефективності періодом в 30 діб — понад три чверті опитаних вважають, що повна боєздатність зберігається лише впродовж першого місяця. Схоже бачать ситуацію і командири.
Боєць, який просидів занадто довго, — це вже не той воїн, не той солдат, який веде оборонний бій. Це вже людина, яка просто чекає свого дня, щоб вийти.
З інтерв’ю з командиром батальйону
Із кожним місяцем перебування військовослужбовців на позиціях їхній стан змінюється. Серед тих, хто перебував на позиції до 60 діб, приблизно кожен третій думав про поранення як про спосіб вийти з позиції. У групі військовослужбовців з досвідом перебування 61-90 днів такі думки мав уже майже кожен другий (46 %).
Дослідження дозволило також вивчити вплив різних чинників на військовослужбовців під час тривалого перебування на позиціях. Найсильнішим стресором виявилися не обстріли, а відсутність води: 83 % опитаних оцінили вплив цього фактору як сильний або критичний. Близько до неї — перебої з логістикою (76 %). Також критично важливими факторами впливу є загибель побратимів, перебування на позиції наодинці та неможливість вийти з укриття.
Окремий і дуже важливий стресор — невизначеність. Нерозуміння обстановки навколо позиції бійці оцінюють так само високо, як і безпосередні фізичні загрози (штурм або обстріл позицій ворогом). А відсутність визначених строків ротації майже дві третини опитаних назвали сильним або критичним чинником — стільки ж, скільки й інтенсивність обстрілів. Людина здатна витримати дуже багато, коли знає, скільки ще залишилося.
В іншому випадку — відсутня можливість розрахувати сили, а це додатково посилює виснаження. На відміну від короткострокових бойових виходів (де стрес має тимчасовий характер та визначені часові рамки), перебування на позиції тривалий або взагалі невизначений час створює безперервний вплив комплексу факторів, які посилюють дію один одного. Дефіцит сну знижує психологічну гнучкість, що підвищує моральне виснаження; ізоляція підсилює тривожність; поступове «зношування» регуляторних систем організму призводить до захворювань та зменшує ефективність будь-якого відновлення в подальшому.
Поряд з нами на позиції були люди з іншого підрозділу, їх міняли кожні три тижні. Я з ними майже чотири місяці просидів — вони мінялися, а в нас постійно «немає людей». Ви розумієте, яке це відчуття в тебе всередині?
З інтерв’ю з військовослужбовцем, який тривалий час перебував на позиціях
У ході дослідження як командири, так і солдати вказали ті самі ключові чинники стресу, які впливають на військовослужбовців під час тривалого перебування на позиціях. Це означає, що більшість командирів добре розуміють, з чим стикаються їхні люди, але внаслідок системних проблем обмежені в ресурсах та повноваженнях. Дослідження показало, що ротація є вкрай складною операцією і потребує більшого, ніж рутинних дій — підготовки відповідних резервів для заміни, ретельного планування ротацій і евакуацій, забезпечення регулярної логістики та стабільного зв’язку, своєчасного та достатнього інформування бійців про обстановку та строки ротації, а також повноцінного відновлення після виходу. Саме тому фактори, які впливають на організацію ротацій із позицій, потреби в покращенні підготовки до умов сучасної війни та необхідних змінах у системі відновлення після тривалого перебування на позиціях також вивчались в рамках дослідження.
В умовах війни на виснаження, саме люди — найцінніший капітал війська. Тому здатність воювати, не випробовуючи межі людських можливостей, для нас не менш важлива, ніж виробництво зброї.
ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ: Протягом червня–липня 2026 року Офіс Військового омбудсмана провів опитування 1616 військовослужбовців (два окремі масиви 844 та 772 військовослужбовців) і 174 командирів різного рівня (від командира роти до командира бригади) та 34 глибинні інтерв’ю (з військовослужбовцями, які мали досвід тривалого перебування на позиціях, та командирами різного рівня).
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин