Треба тренувати, готувати людей до того, що вони там будуть знаходитись довгий час, мають здійснювати спостереження, але при цьому не видавати свою позицію… Тренувати їх як знаходитись в умовах, коли логістика послаблена, коли запасів води і речей постійно не вистачає… щоб це проходило приблизно так, як це проходить в реаліях бою
З інтерв’ю з командиром
Війна постійно змінюється та створює нові виклики як для військовослужбовців, які виконують бойові завдання, так і для командирів. Тому одним із напрямів дослідження Офісу Військового омбудсмана, присвяченого тривалому перебуванню на позиціях, стало вивчення того, як змінюється система підготовки та як відбувається підготовка військовослужбовців до реалій сучасної війни.
ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ: У червні-липні 2026 року Офіс Військового омбудсмана провів два опитування військовослужбовців (844 і 772 респонденти), опитав 174 командирів — від командира роти до командира бригади, та провів 34 глибинні інтерв’ю з бійцями, які мали досвід тривалого перебування на позиціях, і з командирами.
Якісна підготовка не лише сприяє ефективності бійців, а й підвищує їхні шанси на виживання. Опитування військовослужбовців, які тривалий час перебували на позиціях, показало, що серед тих, хто не мав підготовки, частка таких, у кого з’являлися думки про самоушкодження, вища ніж у цілому по вибірці (16,7% проти 10 %), а кожен третій (35 %) так і не відновився після виходу. Майже всі з них (92,5 %) переконані, що підготовка вкрай необхідна.
Слід зазначити, що до курсу чинної, шостої редакції базової загальновійськової підготовки було додано заняття з протидії FPV-дронам і основ окопного побуту. Також у першому кварталі 2026 року з’явилася оновлена програма БЗВП, створена на основі досвіду 151-го навчального центру та запроваджена в шести навчальних центрах Сухопутних військ. Вона орієнтована на роботу в малих групах, містить розширену підготовку до надання домедичної допомоги.
Водночас дослідження показало, що система підготовки до тривалого перебування на позиціях все ще відстає від запитів військовослужбовців. Серед напрямів, які є найбільш затребуваними, військовослужбовці виділяють передусім медичну та психологічну підготовки.
Так, існуючі програми психологічної підготовки здебільшого спрямовані на роботу з гострим бойовим стресом, тоді як військовослужбовці виділяють потребу в підготовці до хронічного виснаження: ізоляції, монотонності, невідомості й браку води. На думку бійців, психологічна підготовка повинна охоплювати три напрями: навички саморегуляції, симуляцію тривалого перебування на позиції та бойове злагодження в малих колективах.
ЯКУ ПІДГОТОВКУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ ВВАЖАЮТЬ НЕОБХІДНОЮ ПЕРЕД ВИХОДОМ НА ПОЗИЦІЮ
| ВИД ПІДГОТОВКИ | ЧАСТКА РЕСПОНДЕНТІВ (%) |
| Медична | 61,1 |
| Психологічна | 57,6 |
| Вогнева | 51,4 |
| Тактична | 49,1 |
| Інженерна | 47,9 |
| Зв’язок та комунікації | 43,8 |
| Фізична | 37,0 |
| Саперна | 33,5 |
Іншою зміною у підготовці, на якій наголошують військовослужбовці, має стати суттєве оновлення курсу медичної підготовки. Ключовим запитом бійців, які тривалий час перебували на позиціях, є знання та навички, що дозволяють надавати домедичну та медичну допомогу тривалий час в очікуванні евакуації. Необхідно впровадити заняття з тривалого догляду за пораненим за відсутності евакуації (Prolonged Casualty Care), навичок використання телемедицини, збільшення кількості військовослужбовців, підготовлених до рівня CLS (Combat Lifesaver), CMC (Combat Medic/Corpsman) для подальшого використання в складі малих тактичних груп. Водночас логіка наявної підготовки за цим напрямом залишається в рамках протоколу TCCC та швидкої евакуації з небезпечної зони.
Тактична підготовка є напрямом, який має високе охоплення, проте майже половина респондентів усе одно вказують на потребу в додаткових заняттях. Ключовою проблемою є відсутність системної підготовки до пересування в умовах постійного повітряного спостереження. З огляду на те, що саме під час переміщення відбувається значна частина втрат, бійці наголошують, що вміння дійти до позиції й вийти з неї — найголовніше. Тому пропонується виділити таку підготовку в окрему дисципліну з власними нормативами, а не залишати частиною загального курсу тактики.
Але найбільшим обмеженням підготовки є те, що, за словами опитаних, значна частина інструкторів не має досвіду тривалого перебування на передових позиціях, а в деяких випадках — бойового досвіду взагалі. Відтак вони не можуть ні спланувати відповідні заняття, ні передати корисні навички, ні дати поради.
Мінус був у тому, що інструктори були в основному просто молоді люди, офіцери, які вчились на офіцерів, котрим, грубо кажучи, 18–20 років. Їх зняли з відпусток, і вони знали теорію — вони невоюючі люди. Нам викладали. А ті, які воювали — там їх одиниці були
З інтерв’ю з солдатом
Саме актуальність бойового досвіду інструктора є ключовим фактором сприйняття якості підготовки. Цю проблему тривалий час намагається вирішити військове керівництво. Так, наприклад, ротацію інструкторського складу між бойовими частинами та навчальними центрами було започатковано ще в 2024 році, а згодом створено Школу інструкторів Сухопутних військ. Водночас процес переведення досвідчених фахівців на інструкторські посади залишається невирішеною проблемою, а питання їх додаткового фінансового стимулювання не вирішено.
Саме тому основний тягар із підготовки до умов сучасної війни фактично переноситься на рівень бригадних адаптаційних курсів, де викладають військовослужбовці, які мають актуальний бойовий досвід та вчать навичок, які знадобляться військовослужбовцю з огляду на завдання, які його очікують. Водночас проведення адаптації на бригадному рівні часто не забезпечено ресурсом — під час організації такої підготовки у командирів виникає ціла низка організаційних проблем: від скорочення термінів підготовки внаслідок нестачі людей до неможливості знайти та облаштувати безпечні й приховані полігони.
Загалом результати дослідження відображають необхідність постійного переосмислення потреб у навчанні, яке має ґрунтуватись на постійному узагальненні сучасного військового досвіду та його швидкої інтеграції в систему підготовки. Сьогодні виклики, з якими стикаються військовослужбовці, роблять пріоритетом психологічну стійкість до ізоляції й виснаження, бойове злагодження груп, які разом виходять на позицію; оновлення програми медичної підготовки й тактики пересування під загрозою дронів. Але вже завтра з’являться нові вилики — війна не стоїть на місці.
Було б добре повчити людей знаходитись в умовах, коли логістика послаблена, коли запаси води і всього іншого вичерпані, і по часу, щоб це відбувалось плюс-мінус 60 днів. Щоб такий курс, за можливістю, якомога більша кількість особового складу пройшла. Потім, коли людина вже йде фактично на позицію, вона буде знати, що там буде.
З інтерв’ю з командиром
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин