Інтерв’ю з бійцем: рекрутинг та бойовий шлях у 14-му полку безпілотних систем

Боєць 14-го окремого полку БпАК з позивним “Хан” народився у Києві та виріс у Бучі, а до Збройних Сил долучився у 2022 році. Студент-культуролог у цивільному житті, він отримав ґрунтовну підготовку і пройшов тривалий бойовий шлях, успішно опанувавши військову професію оператора БпЛА. Він поділився з нами своєю історією, розповівши про шлях до війська, бойову роботу та загальні враження від служби у 14-му окремому полку.

Розкажи про своє життя до того, як ти долучився до Збройних Сил.

До Збройних Сил я був звичайним підлітком – був студентом Києво-Могилянської Академії, підпрацьовував у Києво-Могилянській бізнес-школі, тусив з друзями, мав дівчину. Жив своє щасливе життя – ріс, розвивався і кайфував від усього. Полюбляв займатися спортом, дуже любив читати книги з історії. Власне, саме це стало підґрунтям для недовіри і нелюбові до москалів. Моя родина – це мама, брат, батько. Мати з батьком розлучені, після початку вторгнення мама переїхала до Дубаї, брат – в Стамбулі, батько лишився в Україні. Життя трошки нас порозкидало, але я їх дуже сильно люблю.

Що спонукало тебе піти до війська?

“Рекрутинг” від російської армії в Бучі на початку повномасштабного вторгнення. [Сміється.] Насправді, якщо б мене спитали 23 лютого, чи пішов би я до війська якщо почнеться двіж, то я скоріше за все сказав би, що не піду. Проте 24 лютого з’явилося чітке усвідомлення, що саме я маю робити, і що боротьба – це, власне, мій шлях. Тоді я собі дав обіцянку, що як би стрьомно не було, я буду робити те, що я вважаю правильним і що мені підказує почуття честі. Зранку я прокинувся під звуки літаків і вибухів – у нас в Бучі почались бойові дії, виходить, 24-го ввечері – 25-го зранку. І, власне, так і почався мій шлях. Я долучився до Збройних сил, бо вважав це правильним – вирішив, що бучанець в Бучі росіян боятись не буде. Просто хочу, щоб моя країна лишалася моєю, щоб мої друзі були живі, і щоб ми з ними могли вільно спілкуватись українською мовою.

Чому ти обрав саме 14 окремий полк БпАК?

Я ще наприкінці весни 2022-го року обрав для себе фах безпілотних систем, але тоді це все було у дуже зародковому стані. Згодом, після участі в бойових діях на Бахмутському напрямку, дізнався, що існує підрозділ, повністю присвячений безпілотним системам – 14 окремий полк. Мене вже тоді це зацікавило, подумав: блін, як класно, у них є цілі батальйони FPV, роти ISTAR, працюють буквально на всьому безпілотному, що існує. Буде чудово, якщо я зможу там йти саме по своїй обраній спеціальності і розвиватись у ній. Тому я тут, щоб самому ставати краще і за можливості допомагати всій цій системі ставати краще, знаходити всілякі нові рішення.

Ти прийшов до полку по переведенню. Було складно переводитися?

Ну, тоді загалом було складно переводитись, людей з очевидних причин не дуже хотіли відпускати. Тому так, легкого було мало – але я пройшов всі ці кола пекла, всі документи пройшли, все вийшло, і ось я тут. І дуже радий цьому.

Знаю від побратимів і посестер, які мобілізувалися відносно недавно, що зараз все відбувається значно гладше і простіше – пряма мобілізація дійсно працює, і працює ефективно. Командири наших підрозділів дуже зацікавлені знайти людей на конкретні вакантні посади, щоб робота робилася ефективно, плюс вони цілком свідомі того факту, що найефективніший боєць – той, що має мотивацію виконувати своє завдання. Тому якщо пішли на вакансію там не знаю, автомаляра – будете автомаляром чи кимось у тій же сфері. Якщо обрали бути оператором БпЛА, як я – будете літати.

Загалом у нас в полку є різні групи, які працюють із різними типами безпілотників – і FPV, і розвідувальні дрони, і ударні. Є групи, що відповідають за глибинні ураження об’єктів далеко в тилу ворога або на території росії. Це дуже відповідальна та важлива задача, бо вони б’ють туди, куди не можуть дотягнутися інші види озброєння – туди, де ворог на це не очікує. Нищимо росіян на їхній землі, поки вони не дійшли до нашої. Найкраща новина: займатися цим можете і ви, долучившись до нашого полку і пройшовши навчання.

Чим саме ти займаєшся зараз у полку?

Я – оператор розвідувального БпЛА. На виїзді моя задача – разом з моєю “камерою” розкласти антену і власне займатися керуванням бортом. З побіжних квестів – комунікація з суміжниками та додатковий пошук цілей, спираючись на ті джерела, що маємо – “Кропиву”, “Дельту”.

Що тобі більш за все подобається у твоїй роботі?

Моя позиція така: коли ти літаєш, ти маєш вміти гарно робити все – і бортом керувати, і на камері сидіти, і якщо ще щось треба, на базовому рівні це маєш вміти. Мені от подобається керувати камерою: ти шукаєш ціль, дешифруєш. Якщо чесно, це банально більш чілово: ти просто сидиш, у тебе на джойстику камера, ти нею крутиш і все. Поки пілот весь в поту париться над тим, щоб утримати борт, ти собі джойстик крутиш – і все, молодець [сміється].

Також мені подобається робити рекогностування позицій, хоч це і доволі виснажливо. Це етап, коли ми їздимо по області, шукаємо собі позицію, аналізуємо, наскільки позиція нас маскує, чи ми зможемо долетіти з неї на завдання. На це може піти 2-3 дні – треба багато ходити і думати, проявляти креатив, але це доволі весело. Особливо коли сідаєте ввечері обговорити з командою позиції, які оглянули за день, дивишся – а ти майже всю область проїхав і половину області пройшов пішки, прикольне відчуття.

Ось тобі і внутрішній туризм. Яка область України твоя улюблена?

Херсонська. Якщо брати зону бойових дій, однозначно. Хоча насправді Харківська теж дуже прикольна – гарні там поля, на Ізюмському напрямку природа мені сподобалась. Київська – як сказати, робота поруч з домом – це звісно весело, але не хотілось би [сміється]. Донбас я не зрозумів, дуже депресивний, як на мене. А в Херсоні клас: сонечко, погода хороша, працювати саме задоволення. Єдине що – в таких умовах краще працювати і ворожим пташкам, це звісно мінус. Ну і те, що на напрямку роблять росіяни – обстрілюють цивільних, запускають по них дрони – це, м’яко кажучи, неприйнятно. Але це в принципі можна про кожен напрямок сказати.

Якщо порівняти твою службу в полку і службу в попередніх підрозділах, які відмінності ти би виокремив?

Раніше я служив в піхоті (в механізованій бригаді) і в десантно-штурмових військах. В 14-му полку у нас значно ширший простір для дій: до тебе дослухаються, беруть до уваги твої ідеї, тебе цінують. Також у всього полку вузька специфіка роботи: ми працюємо саме із дронами, ми в цьому фахівці, від нас цього очікує командування. Тож відчувається, що все робиться для того, щоб ти міг якісно виконати своє завдання. Звісно, в нас є і загальні тренування – стрілецькі і так далі. Але все одно, коли ми закінчили місію, ми передусім не чистимо калаші, а обслуговуємо наших пташок. 

Потім сідаємо і обговорюємо, що в нас пішло не так, що можна зробити краще. Вивчаємо свої цілі надалі чи вносимо пропозиції по своїм польотам. Плануємо куди будемо летіти завтра. Звісно, у нас є план, який нам нарізає командування, і цілі, які ми маємо подивитися незалежно від наших бажань – але є і простір для роздумів. Приємно, що командування нам довіряє і не “прив’язує” нас: якщо ми кажемо, що нам треба поміняти позицію на кращу, нам дають це зробити.

Так що загалом відмінність від попередніх місць служби – специфіка роботи, яку розуміють і поважають командири, і ставлення до тебе.

Ти пілот розвідувального БпЛА – а чому не ударного?

Мені подобається специфіка саме розвідки, це таке певне мистецтво. Ураження цілі – це ж не просто щось, що тобі вдається якось випадково. Кожне ураження – це спланована операція: знаходиш позицію, продумуєш куди будеш летіти, що ти там можеш побачити, хто там може стояти. Треба розуміти специфіку тих, кого наводиш, наприклад, мінометників – щоб розуміти, де вони зможуть поставити міномет; артилеристів – щоб розуміти, де вони можуть поставити свою артилерію, тощо. Коли знаходиш ціль, думаєш, чим її краще вразити – звісно, переважно про це думають за тебе, але можна робити пропозиції. Якщо працюєш на ближньому рівні, можна звернутись до суміжників щодо спільної операції.

Звісно, дуже прикольно, коли ти вилітаєш і в прямому ефірі підриваєш якусь ціль – є відчуття, що саме ти її вразив. Але саме мені більше подобається оцей процес знаходження цілі, подальшого її супроводу і знищення.

Якщо ти би не був аеророзвідником, ким би ти хотів бути?

В армії? Хм… Артилеристом. Чи мінометником.

А чому? Щоб взаємодіяти з аеророзвідниками?

[Сміється] В мінометці і артилерії мені подобається те, що вони теж багато прораховують – я в принципі люблю прораховувати всяке, тому це мені теж би сподобалось. Звісно ж, завжди всередині сидить якийсь чортик, який каже: та погнали в штурмовики, в піхоту, в танкісти. Але якщо обирати, то хотів би щось в цьому напрямку. Я колись думав піти навчатися на військовий фах – тоді у ЖВІ ще не було кафедри дронів, то я вважав, що найбільше до мого фаху і моїх можливостей пасуватиме саме артилерія. Боги війни.

А чому не пішов на артилериста?

Дрони просто цікавіше. Залетів у цю двіжуху, сподобалось, зрозумів, що якщо хочеш бути в чомусь фахівцем, маєш це вивчати, доводити до ідеалу. Тому вирішив не бігати туди-сюди, а обрав собі те, що подобається і розвиваюсь у цьому.

Традиційне питання: маєш якісь забавні історії з бойової роботи?

Пам’ятаю, як на нас балістика полетіла. Там як – маєш 10 секунд, щоб здати норматив по бігу. Заходжу на позицію, а мені командир відділення такий: тікаєм, ракета летить. Дивлюся – “камера” моя сидить спокійно, думає, що командир приколюється. Кажу: ну норм, і чо? Він каже: чо-чо, я не жартую, ракета летить, валимо! Я стою, думаю – ну далі приколюється, а він як рвоне звідти. Думаю: окей, походу не приколюється. Весело було. Потім лежали на якійсь купі сміття, дивилися як ракета над нами пролітає.

Іноді ідеї на брифінгах веселі вистрілюють. Якось один чєл пропонував зняти хату у прифронтовому місті і з неї працювати – каже, будемо як на “удальонці”, з ангару запускати БпЛА, в хаті сидіти, зустрічати його потім, нащо ото на роботу їздити. Я кажу – ну супер, шкода що якщо БпЛА запеленгують і в ту хату, прилетить, то ти там будеш у 100 зі 100 випадків. А так чудова ідея.

Окрема специфіка роботи розвідки – спілкування з місцевими. “Ударники” переважно приїхали, відпрацювали й поїхали собі. А ми маємо постійно розмовляти з місцевими, щоб розуміти, де можна політати, що в цій місцевості коїться. Всюди в тебе кілька позицій, тому скрізь є знайомства. Спілкуєшся з людьми переважно в магазинах – у селищах там досі цілі форуми збираються. Прям “Скайрім” якийсь: заходиш в магаз як в таверну, в кутку там хтось спить, спілкуєшся – чи є у вас завдання для відьмака? А тобі кажуть: у 20 км звідси впав БпЛА, можете спробувати його знайти – опа, з’являється новий квест.

До речі, найбільш яскрава історія цього року: наш борт повертався з завдання, його заглушили, всі системи вирубилися, він впав. Ми весь день їздили по всій області, говорили з купою людей, нічого не знайшли. А ввечері командир відділення заходить в тікток – а там якийсь український фермер знімає наш борт, каже, гляньте що знайшов, прям відеоогляд на нього записує. Ми з цим фермером у тому-таки тіктоці списалися – наступного вечора віддав нам борт. Хай живе український тікток.

Які твої враження від командирів, побратимів та посестер?

Мене оточують дуже сильні люди – але це не пригнічує, а навпаки дуже надихає. Моє переведення до полку зайняло багато часу, було багато бюрократії, тож я не займався бойовою роботою. А тут у полку я по новій у все це закохався: в тренування, в фізо, в бойову роботу, в польоти. Мені все це дуже цікаво, і моє відділення, люди, які  мене оточують, мене дуже надихають – я з ними і в огонь, і в воду, і в окоп, і на лівий берег, як то кажуть. Дуже комфортно почуваюся, радий, що я тут.

Я вважаю, що у нас дуже людяно ставляться до потреб одне одного. Командири завжди тебе вислухають, зокрема і командир полку – він приїжджає на позиції, питає, що вам треба, як вам можна допомогти, щоб ви краще робили свою роботу. Банально відчувається, по-перше, підтримка матеріальна, а також – що не менш важливо – підтримка моральна. І ти готовий більш якісно виконувати свою роботу. Якщо тобі чогось не вистачає, завжди можна звернутись до командира – якщо звісно ж ці речі є на складах, тобі їх нададуть без жодних проблем.

Що би ти хотів сказати нашим читачам?

Шукайте можливості максимально допомогти війську або долучитись до нього. Шукайте те, що вам найбільше сподобається – зараз ви маєте дуже багато можливостей для вибору, – і працюйте, розвивайтеся в цьому напрямі. Ми всі маємо пам’ятати: окрім нас самих, нашій країні ніхто не допоможе, ніхто не зробить краще. Ну а якщо ви для себе оберете напрям безпілотних систем, то завжди чекаємо на вас у 14-му окремому полку БпАК. Як на мене, в нас чудові можливості для розвитку. Можна і за цивільним фахом прийти працювати – знаю, що на штабі в нас годують добре, люди хороші, працювати дадуть, у відпустці родину зможете бачити, що ще треба? [Сміється.] Ми – ті, з ким ви зможете ефективно залучитися до звільнення нашої землі.