Битва при Амамі-Ошімі: вогневий дебют берегової охорони Японії

Берегова охорона, як і будь-які інші державні структури, контролює територіальні води країни та захищає їх від проникнення цивільних порушників або воєнізованих угруповань. Вогневий дебют Берегової охорони Японії поблизу Амамі-Ошіми став першим випадком, коли японські кораблі відкрили прицільний вогонь по північнокорейському судну диверсантів.

Збройне зіткнення відбулося 22 грудня 2001 року. Японські патрульні виявили судно невстановленого походження, яке ігнорувало вимоги зупинитися для перевірки та намагалося втекти через небезпечні маневри. Порушник ішов під китайським рибальським прапором із назвою «Chang Yu 3705» (長漁3705). Проте згодом фахівці встановили, що під виглядом цивільного сейнера діяла переобладнана північнокорейська шпигунська платформа.

Коли кораблі Берегової охорони Японії (JCG) спробували заблокувати порушника, екіпаж відкрив вогонь з автоматичної зброї, кулеметів та переносних протитанкових засобів. Перестрілка тривала кілька годин. Унаслідок бою судно загарбників зазнало серйозних пошкоджень, а згодом вибухнуло. Ймовірно, екіпаж активував систему самознищення або підірвав боєприпаси, аби уникнути захоплення та полону.

Виявлення підозрілого судна

Патрульний літак Kawasaki P-3C з авіабази Каноя 21 грудня о 16:32 виявив підозріле судно у південно-західних водах Кюшю. Об’єкт, схожий на риболовецький сейнер із написом «3705» на борту, перебував у Східно-Китайському морі приблизно за 150 км від острова Амамі-Ошіма.

О 17:30 про знахідку повідомили міністру оборони Ґену Накатані, а близько 18:00 інформацію отримали секретарі прем’єр-міністра, керівник апарату уряду та його заступник.

Агентство оборони Японії проаналізувало зображення з літака P-3C, який повернувся на базу близько 18:30. Фахівці дійшли висновку, що виявлене судно є північнокорейським шпигунським кораблем.

22 грудня о 01:00 міністру оборони доповіли про високу ймовірність того, що це розвідувальний борт. За десять хвилин відповідні дані передали керівництву апарату уряду та Агентству берегової охорони Японії.

Секретар заступника глави апарату уряду Йошіюкі Іное разом із заступником глави апарату Шіндзьо Абе та іншими посадовцями провели нараду в Центрі управління кризовими ситуаціями. Учасники зустрічі обговорили заходи реагування, зокрема розгортання Спеціального підрозділу охорони (SST).

Висилка сил берегової охорони та Сил самооборони

Отримавши повідомлення, Агентство берегової охорони Японії розпочало переслідування судна. До операції залучили всі наявні літаки та патрульні катери з 10-го (Каґошіма) та 11-го (Наха) регіональних управлінь.

Невдовзі після інциденту Агентство створило слідчі штаби в 10-му регіональному управлінні та в управлінні берегової охорони Каґошіми для розслідування всіх обставин справи.

Одночасно командування запровадило режим підвищеної готовності в 7-му (Кіта-Кюшю) та 8-му (Майдзуру) регіональних управліннях. Загалом до операції залучили 24 патрульні катери та 14 літаків.

Морські Сили Самооборони Японії після отримання інформації наказали частинам місцевої команди Сасебо терміново вийти в море. О 11:20 з бази Сасебо до району інциденту вирушили есмінці JS Kongō (DDG-173) та JS Yamagiri (DD-152) зі складу 2-ї ескортної групи.

Водночас уряд Японії видав наказ привести у стан підвищеної готовності Спеціальний підрозділ абордажу (SBU) Морських Сил Самооборони.

Попереджувальні постріли в повітря, по воді та по корпусу судна

О 06:20 того ж дня літак Beechcraft Super King Air 350 Берегової охорони виявив судно, яке рухалося на захід за 240 км на північний захід від острова Амамі-Ошіма. О 12:48 патрульний катер JCG Inasa (PS-10) візуально ідентифікував підозрілий об’єкт. Близько 13:10 екіпажі літака та катера видали перший наказ зупинитися через порушення Закону про рибальство, оскільки судно не підняло прапор на кормі.

Судно проігнорувало вимоги й продовжило втечу. Через це переслідувачі задіяли гучномовці, багатомовні радіоповідомлення, сигнали прапорцями, світлові та звукові сигнали, а також сигнальні ракети. Близько 15:00 порушник перетнув умовну середню лінію виключної економічної зони між Японією та Китаєм, продовжуючи рух на захід.

На той момент патрульний катер підняв сигнальні прапори з повідомленням «Зупиніться, інакше відкриємо вогонь» і видав попередження кількома мовами, зокрема корейською. Щоб запобігти втечі, згідно зі статтею 20 Закону про Берегову охорону, о 14:36 екіпаж розпочав попереджувальні постріли з 20-мм гармати з радіолокаційною системою (RFS) у повітря та по воді поблизу судна.

Протягом 45 хвилин екіпажі здійснили п’ять серій попереджувальних пострілів із поступовим підвищенням рівня загрози, але судно й надалі ігнорувало накази. Порушники демонстрували на палубі червоний прапор, схожий на китайський.

О 14:15 глава Агентства берегової охорони Японії дозволив стріляти по корпусу. До місця події прибули патрульні катери JCG Amami (PM-95) та JCG Kirishima (PM-01). Згідно зі статтею 20 Закону про Берегову охорону, екіпажі мають право стріляти на ураження у випадках крайньої необхідності, самооборони або затримання озброєних злочинців.

О 16:13 JCG Inasa (PM-10) відкрив вогонь по корпусу, прицілюючись у кормовий двигун. Проте це не дало ефекту — судно продовжило втечу.

О 16:30 до операції приєднався катер JCG Mizuki (PM-11). Аналіз інфрачервоних зображень засвідчив, що конструктори розмістили головний двигун у носовій частині задля маскування десантного човна в кормі. О 16:58 після попередження про обстріл носа JCG Mizuki відкрив вогонь по обох бортах носової частини. Один із трасувальних снарядів влучив у паливні бочки на палубі й спричинив займання.

О 17:24 судно зупинилося. Екіпаж почав гасити вогонь вогнегасниками та ковдрами, а також розвернув борт кормою проти вітру для локалізації пожежі. Приблизно через пів години порушники загасили полум’я, після чого судно знову почало рух на південь-південний захід зі швидкістю 11 вузлів.

Інфрачервоні камери зафіксували, як під час пожежі екіпаж викинув за борт невідомий об’єкт. Ймовірно, так диверсанти позбулися секретних документів або заборонених речовин.

О 21:00 JCG Mizuki (PM-11) повторно відкрив вогонь по корпусу. Однак екіпаж вичерпав боєприпаси для 20-мм гармати й мусив тимчасово відступити для перезаряджання. О 21:35 судно знову зупинилося, але вже за дві хвилини рушило далі.

Ймовірно, порушники намагалися змішатися з китайськими риболовецькими суднами, що перебували за 10 км від місця інциденту.

Спочатку JCG Inasa (PM-10) та JCG Kirishima (PM-01) спробували затиснути судно з обох бортів. Проте штормові умови завадили кораблям підтримати контакт. Спроба перекинути трос між катерами для зупинки судна також не дала результату через черговий маневр втечі.

Самопідрив і затоплення

О 22:13, після тривалої перестрілки з патрульними катерами, підозріле судно раптово вибухнуло, спалахнуло і затонуло у китайській виключній економічній зоні Східно-Китайського моря.

Вибух із високим вогняним стовпом отримав у Японії назву хібашіра (яп. 火柱). Це слово буквально означає «стовп вогню» та описує масштабну пожежу або вибух, що здіймається вертикально вгору.

Відеозаписи зафіксували, що екіпаж до останнього моменту вів стрілянину з автоматичної зброї по японських кораблях. Відразу після затоплення об’єкта патрульний катер JCG Mizuki (PM-11) поповнив боєзапас та повернувся до місця події.

Подальше розслідування встановило, що незадовго до вибуху борт передав радіограму до Північної Кореї з текстом про вірність партії та ідеологічним гаслом «Мансе!». Це остаточно підтвердило версію про свідомий акт самопідриву з боку екіпажу.

Виявлення тих, хто вижив

О 23:45 патрульні катери та літаки Берегової охорони виявили шістьох членів екіпажу, які дрейфували неподалік місця затоплення. Проте загроза збройного опору або можливого самопідриву завадила врятувати цих осіб.

За свідченням капітана катера JCG Mizuki (PM-11), офіцери берегової охорони тримали вцілілих на прицілі та кинули у воду рятувальні круги. Проте члени екіпажу відмовилися від допомоги та зникли під водою.

У результаті операції підняли тіла чотирьох загиблих. ДНК-аналіз, який провела влада Японії, підтвердив корейське походження померлих. Це свідчить про їхню приналежність до громадян КНДР.

Підняття судна

Уряд прем’єра Кодзумі наполягав на піднятті затонулого об’єкта та ініціював переговори з Китаєм. У результаті 18 червня 2002 року сторони підписали відповідну ноту, яку підтвердили під час зустрічі міністрів закордонних справ обох країн.

Попри сумніви щодо доцільності робіт на глибині 90 метрів та складні погодні умови через тайфуни, Берегова охорона Японії провела операцію в межах офіційного розслідування. Японська сторона виплатила Китаю 150 мільйонів єн як компенсацію за співпрацю.

11 вересня 2002 року фахівці підняли судно разом із розкиданими на дні предметами та доставили їх до порту Каґошіма для аналізу. Експертиза підтвердила приналежність шпигунського судна Північній Кореї, а загиблих членів екіпажу визнала її агентами.

Після ідентифікації тіл Японія планувала передати їх КНДР, однак Пхеньян та організація Чхонрьон відмовилися прийняти останки. Через це влада визнала тіла безіменними, кремувала їх та поховала у склепі на кладовищі Кусамута в Каґошімі.

Прокуратура Каґошіми отримала справу за звинуваченнями у порушенні Закону про рибальство та замаху на вбивство. Однак через смерть підозрюваних відомство закрило провадження.

Підняття судна дозволило виявити його конструктивні недоліки. Дослідницька група Морської академії Берегової охорони створила точну модель корабля. Дослідники встановили, що за умов хвиль заввишки понад 3 метри швидкість судна значно знижувалася. Це пояснило повільну втечу диверсантів під час шторму.

Озброєння, знайдене на шпигунському судні

Шпигунське судно мало на борту зенітну гармату ZPU-2 та численну переносну зброю. Арсенал містив найсучасніші зразки, які рідко зустрічаються навіть у регулярних частинах Корейської народної армії.

Ручні протитанкові гранатомети RPG-7 та безвідкатні гармати могли пробити зовнішню обшивку неброньованих патрульних катерів. Автомати AKS-74 та кулемети Type 82 стріляли набоями, здатними пробити тогочасні бронежилети офіцерів Берегової охорони.

Зенітна гармата ZPU-2 використовує набої, подібні до боєприпасів протитанкових рушниць. Вона має високу пробивну здатність, що створювало серйозну загрозу для особового складу, обшивки катерів та авіації.

Особливу небезпеку становили переносні зенітні ракетні комплекси 9K310 Igla-1 із дальністю до 5 км. Ці ПЗРК загрожували літакам Берегової охорони, оскільки ті не мали теплових пасток чи інших засобів РЕБ-захисту.

Вилучене озброєння:

Екіпаж використовував зенітну установку ZPU-2 на кормі та одну 82-мм безвідкатну гармату (аналог B-10) у носовій частині судна. Арсенал диверсантів містив чотири автомати AKS-74, два кулемети Type 82, два ручні протитанкові гранатомети RPG-7 та два переносні зенітно-ракетні комплекси 9K310 Igla-1.

Збереження шпигунського судна

Спочатку влада планувала утилізувати судно після завершення аналізу, однак Японський фонд (The Nippon Foundation) покрив витрати на його транспортування та виставку в Токіо.

Фахівці знешкодили вилучену зброю, зруйнувавши стволи та детонатори. Арсенал передали до Музею морської науки (Museum of Maritime Science) в районі Кото, де експонати перебували до лютого 2004 року.

Після завершення виставки через брак коштів на подальше збереження судно знову планували утилізувати. Проте протести губернатора Токіо Шінтаро Ішіхари та пожертви громадян через Асоціацію Берегової охорони скасували це рішення.

Об’єкт перевезли до Йокогами. З 10 грудня 2004 року судно експонує Музей Берегової охорони Йокогами (Yokohama Coast Guard Museum) у спеціальному виставковому залі шпигунських суден. Корпус із тонкої високоміцної сталі поступово зазнає корозії, однак додаткові укріплення дозволяють продовжувати експозицію. Вхід до музею безкоштовний.

Пошкоджений місток патрульного катера JCG Amami (PM-95) після ремонту відрізали та тимчасово виставили в будівлі Міністерства транспорту в районі Касуміґасекі. Нині цей фрагмент зберігає Морська академія Берегової охорони в місті Куре (префектура Хірошіма). Відвідувачі можуть оглянути його безкоштовно.