Популярні
Ми провели день із 1-м батальйоном 40-ї окремої бригади морської піхоти, підрозділом, який використовує роботів для бойових задач. Тут добрі роботи класу «Змій Логіст» та «Терміт» доставляють боєкомплект, пальне, провізію та будівельні матеріали просто на позиції хлопців, а також евакуюють поранених.
Коли ми чуємо слово «робот», уява малює сталевий скелет червоноокого Термінатора. Образ навіяний фантастичними фільмами про майбутнє, яке вже настало зараз. Насправді, аналог людського тіла — це не найкраща конструкція для війни. Бойові роботи та дрони — діти війни, їх поява та еволюція обумовлені фронтовими реаліями, а не кіберпанківською естетикою та нашою уявою.
Їм не потрібно бути «красивими» чи стильними. Вони мають бути функціональними: великими для більшої потужності або маленькими, щоб краще ховатися та завдати удар зненацька там, де ворог не чекає. Їм не потрібні ноги, їм потрібні колеса чи гусениці, максимально ефективний двигун, надійний зв’язок та людина, щоб ними керувала та «доглядала».
Василь, 45-літній військовослужбовець першого бату, один із таких людей. Зараз він керує наземними дронами, а до служби працював електрозварювальником і займався виготовленням металоконструкцій. Починав у морській піхоті та після поранення був переведений до підрозділу НРК.
«Я пілот НРК, але підрозділ працює за принципом взаємозамінності: кожен член команди здатний виконувати різні функції та страхувати побратима. Мова йдеться зокрема про керування машиною, ремонт та технічне обслуговування», — каже він.
Василь пройшов навчання з нуля і отримав ВОЗ пілота НРК. Цікаво, що навчання проводилося переважно вночі. Незважаючи на труднощі з освоєнням новітніх технологій у зрілому віці, він отримував підтримку від молодших колег.
Ось що робить Василь з побратимами практично кожного дня, поки ми з вами п’ємо каву та донатимо на ЗСУ:
Кожна місія — це багатоетапний процес із залученням цілої команди фахівців підрозділу, але ще навіть перед тим, як планувати «робочі поїздки» робота — з ним треба добряче попрацювати: замінити аналоговий заводський зв’язок на Старлінк, збільшити можливості електроного двигуна, підлаштувати ходову, за необхідності перепрошити програмне забезпечення. Цим займається Арчі, командир інженерного відділення безпілотних наземних роботизованих комплексів (НРК). Саме його підрозділ відповідає за модернізацію та адаптацію заводських моделей до умов, які диктує фронт.
«НРК заїжджає туди, куди не можуть доїхати техніка з військовими. Вони виконують небезпечні завдання без ризику для людей, адже життя людини набагато цінніше, ніж “життя” робота», — каже Арчі.
З хлопцями ми познайомилися, тож чекаємо темряви. Як і більшість усіх операцій – логістична вилазка нашого «Змія» також відбудеться під покровом ночі.
А хлопці тим часом метушаться біля робота. До речі, одного робота обслуговують від п’яти до десяти людей. Спочатку його треба продіагностувати як машину на СТО. Чи все гаразд із ходовою, колесами? Перевірити заряд батареї. Їх, до речі вистачає до 20-ти кілометрів ходу, цього більш ніж достатньо для успішного виконання логістичних місій та повернення на точку відправлення. НРК слідує правилу: тихіше їдеш, далі будеш. Головне — не швидкість, яка не перевищує 10 кілометрів на годину, а надійність. Броньовані борти можуть витримати кулю калібру 5,45, обстріл мінометами калібру 152 та навіть наїзд на міну.
Справжня робоча конячка. Тільки сталева та високотехнологічна. Стійкий для РЕБу зв’язок завдяки двом каналам інтернет-підключення через Старлінк. Двигун теплоізольований, і тому НРК складніше побачити в тепловізор.
За словами Арчі, «Змій» полегшує життя та процес доставки-евакуації не менш ніж на 90%. Нарешті пітьма сходить з небес, та дрон виїжджає з підземного укриття. Його грузять на спеціальний транспорт, і ми вирушаємо на точку висадки, щоб побачити, як він розпочне свій шлях до позицій.
Їдемо крізь суцільну темряву та нарешті зупиняємося посеред пустинної місцевості. Пілот виходить із машини та, керуючи джойстиком, спускає дрон та передає керування побратимам, що сидять у бункері та направлятимуть робота з безпечної дистанції до кінцевої цілі.
Тим часом у бункері пілот зосереджено дивиться на екран ноутбука та міцно тримає джойстик. Ще два побратими спостерігають та навчаються керуванню.Через декілька годин наша робо-доставка приїхала за адресою до хлопців на позиції. Вони забрали подарунки, а робот відправився додому.
Роботи не змінюють характер війни — вони його вже змінили. Загальна тенденція на фронті — збільшення ролі роботизованих систем при виконанні бойових задач. Повітряні, наземні та надводні дрони залучені у наступальних діях, забезпечені логістичних рішень та евакуації поранених.
Суттєве збільшення парку роботів у війську потребує збільшення кількості залученого до роботи з дронами персоналу. Дроном потрібно керувати, налаштовувати, адаптовувати під конкретні завдання, забезпечувати зв’язок, обслуговувати, лагодити.
Вступити до підрозділу та працювати з роботами може будь-яка людина, незалежно від наявності військового або технічного досвіду. Ключовим критерієм відбору є дрібна моторика та природні здібності, каже командир Першого батальйону 40-ї бригади морської піхоти, Мирослав Снітко.
Етапи доєднання до робо-двіжу:
Долучитися до робо-двіжу можна через 3 Центр Рекрутингу Військово-Морських Сил. Саме тут починається свідомий шлях у військо — із простої розмови, оцінки реальних можливостей та вибору посади. Фахівці центру пройдуть весь шлях від першої співбесіди до потрапляння на обрану посаду в обраному підрозділі разом з вами.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
