Дифузія фронту: тактика просочування російських окупантів

Дифузія. Це те явище з фізики, яке віддалено нагадує стан поля бою зараз. Проникнення атомів однієї речовини між атомів іншої. Проникнення бойових одиниць одного противника в порядки іншого і навпаки. Взаємний процес.

Всі звикли до того, що хтось, маючи відповідну інформацію про розташування українських та російських сил на полі бою, може намалювати лінію на карті і ми всі чітко будемо бачити ситуацію. На деяких ділянках фронту це втратило актуальність. Подекуди це цілі зони, де перемішалися позиції СОУ та позиції росіян. Звісно це стан справ, який навʼязав противник. Йому потрібно дезорганізувати нашу оборону, ускладнивши цей процес для нас.

Коли я вперше описував ситуацію неподалік Родинського, де доводилося шукати противника у власних тилах, прийшло розуміння, що це не разова акція. Подібні ситуації повторювалися систематично. Вже не вперше доводилося робити поверхневий розтин російської тактики, але цей випадок певною мірою особливий.

Можливо в якійсь світлій голові когось по той бік (бажано б цю голову знести) виникла ідея. Мовляв, давайте спробуємо відсікти позиції противника від логістики і підкріплення не тільки дронами з повітря. Давайте спробуємо це зробити на землі. Благо, поповнення мотострілецьких частин для штурмів, надходить в потрібній кількості. Рішення саме по собі цікаве. Можливо так росіяни і сподіваються посилити кумулятивний ефект від нарощування тиску на фронті. Вони посилають бійців не просто штурмувати. Бійці противника обходять наші передові позиції і просуваються далі вглиб.

Далі за лінією зіткнення, яку ми так називаємо за інерцією, у них є для цього простір. Це зумовлено вже тиском з повітря. Масове застосування дронів та підвищення якості цього застосування. Це створило розрив між передовими позиціями та їх тилом.

В цьому розриві й починають діяти російські солдати, які мусять зайти і закріпитися. Вони ймовірно знають, що лишають у себе за спинами позиції, де продовжують перебувати наші бійці. Останні думають перед тим, як відкривати вогонь по тих, хто намагається їх обійти, бо розуміють, що позицію розберуть.

Далі росіяни просуваються у просторі полювання дронів. Своїх і наших. У цьому ж просторі захід і ротація на позиціях, які не відрізані від своїх перетворилися на сотні спецоперацій щодоби. Складних і нервових. Сил і часу вони забирають все більше.

Як постійно наростає обʼєм інформації, який людський мозок змушений опрацьовувати на цій війні, так і кількість дій та необхідна для їх виконання концентрація потребують все більших зусиль, все більш складного планування. Це додатковий фактор виснаження. Це впливає на роботу пілотів, які мають відволікатися від роботи на пильнування чергової групи противника, яка змогла просочитися. Звісно всі мають бути готові до контакту, але пілоти втрачають можливість виконувати прямі обовʼязки. Від цього з нашого боку програють всі. Ти не можеш нормально планувати і виконувати роботу підрозділу ударних дронів якщо знаєш, що у зоні твоєї позиції бігають підари. Хай там що, а тип роботи і необхідні для цього рухи тебе в цьому обмежують, коли ти розумієш, що група має займати оборону, не літати.

Схоже, наше командування вирішило показати, що це танго для двох і намагається дзеркально відтісняти тил для передових підрозділів противника, які проникають між нашими порядками. Можливо і справді відрізання їх замість того, щоб бігати по тилах з потенційним френдлі фаєром та намагатися їх всіх знайти, має сенс.

Там, де це вдається, наприклад перерізати маршрут заходу в певну зону і перебити надходження підкріплень та постачання, бійці противника, відрізані від своїх завмирають, шукають собі укриття. Мінімізують активність. Постачання отримують за допомогою дронів.

Якщо противнику вдається розблокувати маршрут, тоді вони активізуються. Кількісна перевага росіян дає їм банально можливість задіювати велику кількість екіпажів для доставки вантажів відрізаним суміжникам, формувати спеціальні екіпажі для боротьби з українськими дронами і т.д.

Таким чином дві армії проникають в порядки одне одного. У повітрі, контролюючи певну глибину дронами і вбиваючи з повітря. На землі, просуваючись за спину передових позицій противника, відрізаючи їх. Чекаючи контакту з усіх боків. В радіоелектронному спектрі звісно ж. Дифузія. Тільки замість атомів – солдати і дрони.

Тільки є нюанс. Зазвичай перенесення речовини відбувається з області з високою концентрацією в область з концентрацією низькою. Якщо поле бою – це простір, де зійшлися дві речовини, тобто дві армії, щільність атомів у противника явно більша. І їх завдання не змішуватися, а знищувати одне одного. Маємо якось розвʼязувати цю задачу.