Чи можливо подолати інфекційні спалахи в навчальних центрах?

Для більшості новобранців шлях до військової служби починається з навчального центру. Там вони проходять базову загальновійськову підготовку (БЗВП), після чого продовжують службу у своїх підрозділах.

Увесь цей час сотні людей живуть поруч: разом навчаються, тренуються, харчуються та відпочивають у спільних приміщеннях. У такому великому колективі інфекції можуть швидко поширюватися, тому захворювання однієї людини становить ризик для інших.

Масштаб цієї проблеми став особливо помітним узимку 2025-2026 року. Військовий омбудсман Ольга Решетилова публічно розповіла про сотні госпіталізацій з ускладненнями, зокрема пневмоніями, в одному з навчальних центрів.

За її словами, йшлося не про окремий випадок: взимку масові захворювання стали загальною проблемою для системи підготовки новобранців.

Новобранці можуть прибути вже хворими

Навчальний центр не завжди є місцем, де людина вперше з контактує зі збудниками інфекційних хвороб. Новобранці можуть прибути на БЗВП вже з симптомами або інфікуватися дорогою до навчального центру. Водночас на початку хвороби симптоми можуть бути незначними або ще не проявитися. Наприклад, людина може почуватися достатньо добре, щоб розпочати навчання, але вже становити ризик для тих, хто перебуває поруч.

Тому під час прибуття до навчального центру важливо провести коротку перевірку на ознаки гострого захворювання – ще до спільного проживання та повноцінного навчального навантаження. Навіть якщо новобранець пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) напередодні, за цей час його стан здоров’я міг змінитися. 

ВЛК оцінює придатність до служби, але не замінює перевірки на ознаки гострого захворювання безпосередньо перед початком БЗВП. Хоча перевірка стану здоров’я перед навчанням існує, вона не спрямована на окреме виявлення ознак респіраторної інфекції – підвищеної температури, кашлю чи болю в горлі. Через це гостре захворювання, яке щойно почалося або ще не дало виражених симптомів, можуть не помітити.

До того ж не всі інфекції можна виявити одразу. Деякі інфекційні хвороби можуть передаватися ще до появи симптомів: людина вже інфікована і може виділяти збудник, хоча почувається здоровою. Тому важливо не лише перевіряти стан новобранців перед початком навчання, а й стежити за появою симптомів уже під час його проходження.

Медиків у навчальних центрах бракує

Одна з ключових проблем – нестача медичного персоналу в навчальних центрах. Коли в одному місці одночасно проходять підготовку сотні новобранців, кількох медичних працівників на весь навчальний центр  може бути недостатньо, щоб контролювати їхній стан і вчасно реагувати на скарги.

Показовою є ситуація, про яку у квітні цього року розповідала Ольга Решетилова. У грудні 2025 року в одному з навчальних центрів стало відомо про сотні госпіталізацій з ускладненнями, зокрема пневмонією. При цьому на великий навчальний центр припадало лише три лікарі, тоді як решта медичних працівників були відряджені до ВЛК. За словами військового омбудсмана, троє лікарів фізично не встигали об’їхати всі навчальні підрозділи.

Проблему несвоєчасної медичної допомоги підтверджує й розслідування видання «Бабель» у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля». За даними журналістів, за період із кінця осені 2025-го до весни 2026 року там помер 31 новобранець. У розслідуванні переважно йдеться про смерті внаслідок тортур, водночас описані й випадки смерті через захворювання. Один із таких прикладів – історія Віталія Салтана. За даними журналістів, його доставили до медзакладу з критично низькою сатурацією – 75%. Через тиждень він помер. У медичних документах, на які посилається видання, причиною смерті зазначена пневмонія.

Цей випадок сам по собі не дає підстав встановити причинний зв’язок між організацією медичної допомоги та смертю, але він показує іншу проблему: коли людина потрапляє до лікаря вже у критичному стані, можливостей запобігти ускладненням залишається значно менше. Тому в навчальних центрах важливо реагувати на перші ознаки хвороби, а не чекати, поки стан новобранця погіршиться. Це дає більше шансів вчасно надати допомогу та не допустити тяжких ускладнень.

Які інфекції можуть поширюватися в навчальних центрах

У скупчених колективах швидко поширюються гострі респіраторні інфекції. Їх можуть спричиняти віруси грипу, SARS-CoV-2, аденовіруси, риновіруси, респіраторно-синцитіальний вірус та інші збудники. Міжнародний досвід, передусім дані зі США, показує особливу вразливість військових новобранців до аденовірусної інфекції. Вона може спричиняти температуру, кашель, біль у горлі та загальне нездужання і доволі часто ускладнюється пневмонією.

Пік захворюваності на респіраторні інфекції зазвичай припадає на холодну пору року. Водночас БЗВП триває протягом усього року, тож узимку новобранці продовжують навчання: багато часу проводять на відкритому повітрі, тренуються в польових умовах і мають фізичні навантаження. За таких обставин організму може бути складніше відновитися, тому навіть звичайна, на перший погляд, застуда може затягнутися, а за найгіршого сценарію – ускладнитися пневмонією. Найчастіше це вторинна бактеріальна пневмонія на тлі ослабленого вірусом організму, рідше – первинна вірусна пневмонія при важких формах грипу чи аденовірусної інфекції. Пневмонія може мати тяжкий або ж навіть критично тяжкий перебіг та становити загрозу для життя. Медичні ресурси навчальних центрів зазвичай не призначені для стаціонарного лікування тяжких випадків, тому вкрай важливим є своєчасне направлення до лікарні .

Назвати точну кількість випадків пневмонії серед військовослужбовців ми не можемо, оскільки відкритої зведеної статистики щодо таких випадків серед військовослужбовців немає. Водночас публічні заяви, журналістські розслідування та окремі повідомлення показують наявність проблеми, але не дають змоги достовірно оцінити її масштаб.

Як не дати інфекції поширитися

Повністю уникнути хвороб у навчальних центрах неможливо. Але важливо не допустити ситуації, коли поодинокі випадки призводять до групової захворюваності або спалаху. Для цього недостатньо просто лікувати тих, хто вже захворів – потрібно одночасно працювати на профілактику і швидко реагувати на перші випадки.

Один із ключових способів запобігати інфекціям у навчальних центрах — вакцинація. Щорічна вакцинація проти грипу має стати обов’язковою складовою профілактичної програми для всіх військовослужбовців за відсутності медичних протипоказань, із особливим акцентом на новобранцях, які проходять БЗВП. Вакцинацію потрібно організовувати до початку сезонного зростання захворюваності або одразу після прибуття до навчального центру, а не тоді, коли інфекція вже почала масово поширюватися.

Під час прибуття новобранців також необхідно перевіряти їхній вакцинальний статус. Дорослі мають отримувати ревакцинацію проти дифтерії та правця вакциною АДП-М кожні десять років. Якщо чергову дозу пропущено або немає достовірних відомостей про попередні щеплення, вакцинацію потрібно надолужити відповідно до Національного календаря. Це важливо не лише для профілактики правця: вакцина містить дифтерійний компонент, а дифтерія є небезпечною інфекцією, яка може поширюватися у скупчених колективах.

Вакцинацію проти пневмококової інфекції не потрібно проводити всім новобранцям без винятку. Відповідно до міжнародних протоколів і рекомендацій, її насамперед рекомендують людям із медичними станами, що підвищують ризик тяжкого перебігу пневмококової інфекції, зокрема особам з імунодефіцитами, відсутністю селезінки, хронічними захворюваннями легень, серця, печінки або нирок. Дослідження у військових колективах також показують, що рішення про таку вакцинацію має ґрунтуватися на оцінці індивідуального ризику та епідеміологічної ситуації, а не на автоматичному щепленні всіх новобранців.

У перспективі Україна може розглянути використання вакцини проти аденовірусів типів 4 і 7. У США ці збудники спричиняли значну частину гарячкових гострих респіраторних захворювань серед військових новобранців, а після відновлення вакцинації у 2011 році захворюваність різко знизилася. Водночас ця вакцина не захищає від усіх гострих респіраторних інфекцій і наразі доступна лише для військовослужбовців США. Тому спочатку потрібно встановити, яку частку захворювань в українських навчальних центрах спричиняють аденовіруси, а вже після цього оцінювати доцільність реєстрації, закупівлі та застосування такої вакцини.

Водночас вакцинація – лише частина профілактики. Якщо людина вже має симптоми інфекції, важливо не допустити її контакту з іншими. Людину з температурою, кашлем, задишкою чи іншими ознаками інфекції потрібно вчасно оглянути, мінімізувати її контакти з іншими та, за потреби, тимчасово розмістити окремо до ухвалення медичного рішення. 

Як покращити ситуацію в навчальних центрах

Перш за все, перед початком БЗВП потрібно запровадити єдиний короткий скринінг на ознаки гострого захворювання, який має включати коротке опитування про симптоми, вимірювання температури та направлення до медика тих, хто має ознаки захворювання. Він не має бути заміною чи доповненням до ВЛК, а допомагати виявити гострі захворювання безпосередньо перед початком навчання.

Також важливо планувати медичне забезпечення навчальних центрів з урахуванням фактичної кількості людей, територіального розміщення підрозділів і сезонного навантаження. Кількість медиків у навчальних центрах має визначатися з урахуванням фактичної кількості новобранців. До роботи ВЛК варто залучати цивільних медиків, щоб не відволікати особовий склад медичної служби навчальних центрів від медичного супроводу БЗВП.

Потрібен і чіткий порядок дій: хто приймає перше звернення, протягом якого часу людину оглядають, як оцінюють тяжкість стану, хто ухвалює рішення про госпіталізацію і як організовують направлення до лікарні. У навчальному центрі має бути можливість тимчасово відокремити людей із симптомами та забезпечити їх медичне спостереження , щоб не наражати на ризик інших.

Окремо необхідно посилити профілактику: перевіряти вакцинальний статус новобранців, своєчасно проводити щеплення, дотримуватися санітарних вимог, контролювати безпечність води, приготування і зберігання їжі, підтримувати належну чистоту і провітрювання приміщень. Різке зростання кількості людей із подібними симптомами має бути підставою для епідеміологічного розслідування та додаткових протиепідемічних заходів.

Завершальним елементом має стати аналіз кожного тяжкого випадку або смерті: варто розглядати не лише безпосередню медичну причину, а й увесь шлях до неї: коли з’явилися перші симптоми, коли людина звернулася по допомогу, чи був доступний медичний працівник, чи провели необхідні обстеження і чи своєчасно ухвалили рішення про госпіталізацію. Такий аналіз потрібен для того, щоб визначити системні зміни, які скоротять час від появи небезпечних симптомів до медичного огляду і госпіталізації.