Авіабомба «Гром»: російський SDB чи дещо інше

Комплекс керованого ракетно-бомбового озброєння класу «повітря–поверхня» 9-А-7759 «Гром» призначений для ураження широкої номенклатури наземних цілей із заздалегідь розвіданими координатами. Бомба виконана у двох варіантах — бомба-ракета «Гром-Э1», яка певною мірою повторює ідею французьких авіабомб AASM Hammer та класична планерна бомба зі збільшеною бойовою частиною — «Гром-Э2».

Історія створення

Про історію створення цього боєприпасу відомо небагато. відомо, що «Гром» розроблений корпорацією «Тактическое ракетное вооружение» (КТРВ) і може використовуватись з літаків Су-34, Су-35 та Су-57, а також з вертольотів та великих БПЛА.

У 2015 році корпорація КТРВ вперше представила свій новий виріб на міжнародному авіасалоні МАКС-2015. Державні випробування нової бомби-ракети розпочалися у 2018 році, а на початку серпня 2019 року КТРВ оголосила про завершення випробувань нових АСП і про готовність до постачання виробу закордонним замовникам.

У січні 2021 року російські видання повідомили, що було прийнято «принципове рішення» про оснащення ударних БПЛА С-70 «Охотник» і «Альтиус» системами сімейства «Гром». Це має дозволити БПЛА атакувати наземні об’єкти з високою точністю та ефективністю. Однак наскільки далеко фактично просунулася інтеграція, наразі невідомо.

Хоча російські джерела стверджували, що бомби «Гром» перебувають у серійному виробництві з кінця 2010-х років, їх фактичне застосування з початку повномасштабного вторгнення і до липня 2025 року обмежувалося поодинокими епізодами. Так, вперше уламки «Гром-Э1» були виявлені у березні 2023 року, а протягом 2024 року зафіксовано декілька випадків застосування проти цивільних об’єктів у Мирнограді, Константинівці, Херсоні та Харкові. Також, ймовірно саме ці авіабомби були використані для атаки на Дніпро та Кривий Ріг наприкінці червня — на початку липня 2025 року, колі російські літаки скинули авіабомби які подолали понад 100 кілометрів до цілі.

Можливості бомби

Вважається, що високоточні боєприпаси «Гром» були створені на базі багатоцільової керованої ракети Х-38, мають модульну схему побудови та максимально уніфіковані між собою. Зокрема, «Гром-Э1» використовує для розгону твердопаливний ракетний двигун від ракети Х-38.

Бомби «Гром-Э1» і «Гром-Э2» виконані за нормальною аеродинамічною схемою — мають уніфікований циліндричний фюзеляж з оживальною носовою частиною. Уніфікований модуль планування й управління зі складаним стрілоподібним крилом дозволяє розміщувати ці боєприпаси у внутрішньому відсіку російського перспективного винищувача Су-57.

Вироби сімейства 9-А-7759 складаються з декількох модулів — модуль бойової частини, модуль додаткової бойової частини, модуль двигуна, модуль планування й управління та модуль рульових приводів. Комбінування цих модулів певним чином дозволяє створювати різні модифікації бомби.

Бомба-ракета «Гром-Э1» оснащена ракетним двигуном, який інтегрований у хвостову частину фюзеляжу. Виріб споряджається осколково-фугасною бойовою частиною масою 315 кг. Стартова маса бомби-ракети «Гром-Э1» становить 594 кг, довжина — 4,2 м, діаметр корпусу — 0,31 м, розмах стрілоподібного крила — 1,9 м.

На початковому етапі траєкторії працює стартовий двигун, який підтримує горизонтальний рух бомби. Після завершення його роботи бомба розкриває крила та переходить у режим планування з метою збільшення дальності польоту. Як тільки ракета опиняється над ціллю, вона здійснює пікірування під великим кутом. При пусках з малих висот, для збільшення дальності, ракета може виконувати маневр «гірка» за допомогою стартового двигуна.

Завдяки наявності ракетного двигуна «Гром-Э1» має широкий діапазон можливих висот і швидкостей пуску. Це дало змогу реалізувати кілька режимів застосування, недоступних для звичайних плануючих боєприпасів.

Наприклад, передбачено можливість пуску по цілі, що перебуває в задній півсфері літака. У такому випадку відразу після від’єднання від носія ракета здійснює розворот у бік цілі. Це значно розширює можливі маршрути для заходу на удар, хоча й зменшує максимальну дальність застосування.

«Гром-Э1» має дальність ураження від 10 до 120 кілометрів при пуску з висоти від 500 м до 12 000 м у діапазоні швидкостей літака-носія 140–445 м/с.

Плануюча бомба «Гром-Э2» є модифікацією «Гром-Э1», однак для підвищення потужності замість двигуна в ній встановлена додаткова осколково-фугасно-запалювальна бойова частина масою 165 кг. Це доводить загальну масу бойової частини до 480 кг, але зменшує максимальну дальність застосування до 65 км (за іншими даними — до 50 км).

Окрім того, існує варіант спорядження двома об’ємно-детонуючими бойовими частинами з лазерним датчиком висоти, який визначає оптимальну висоту підриву. Висота підриву об’ємно-детонуючого заряду становить від 6 до 12 м.

Обидва варіанти бомб оснащені комбінованою системою наведення, яка включає інерційну навігаційну систему з корекцією за сигналами супутникових систем GPS/ГЛОНАСС. Це дозволяє використовувати ці боєприпаси винятково проти стаціонарних цілей.

Окрім того, російські джерела заявляють, що бойові частини бомб «Гром-Э1» та «Гром-Э2» нібито значно ефективніші за боєприпаси аналогічної маси попередніх поколінь. Так, бойова ефективність «Грома-1» начебто на 80% вища, ніж у авіабомби ОФАБ-250-270. А «Гром-Э2» з двома бойовими частинами — на 50% ефективніший за ОФАБ-500У. Об’ємно-детонуючий варіант, за твердженнями, вдвічі потужніший за термобаричну авіабомбу подібної маси — КАБ-500ОД.

Однак чим саме зумовлена така різниця в «потужності» не пояснюється.

Короткий підсумок

Певною мірою, вироби серії «Гром» комбінують підходи до збільшення дальності авіабомб які використовуються на французьких AASM Hammer та американських SDB. Це дозволило створити керовані авіабомби великої дальності та потужності. Однак, порівняно з західними аналогами, попри більшу потужність, російські авіабомби мають примітивніше наведення. Тоді як західні авіабомби, окрім наведення за координатами передбачають також можливість використання лазерних, оптичних чи радіолокаційних головок самонаведення, в російських виробах така можливість не передбачена.