Українські військові дали оцінку переносному зенітно-ракетному комплексу «Stinger».

Також бійці спеціального підрозділу «АЗОВ» розповіли про різницю між американським ПЗРК та радянським ПЗРК «Игла».

Ще у 1981-му «Стінгери» почали надходити в американську армію під назвою FIM-92А «Stinger».

Цей ПЗРК потрапив до рук українських військових через велику кількість модифікацій за свою історію. Бійці продемонстрували версію, яка була виготовлена у 1996 році.

Ракета із самонавідною головкою вже пристосована для ураження маломаневрених цілей.

Радянський ПЗРК «Игла» прийнятий на озброєння у 1983 році.

Головна мета радянського проєкту полягала в тому, щоб створити ракету з кращою стійкістю до заходів протидії та вищою бойовою ефективністю, аніж комплекси попереднього покоління.

Stinger чи Игла

Українські військові розповідають, що «Stinger» та «Игла» мають схожість в інфрачервоній системі наведення, але американський ПЗРК також має датчик, який бачить ультрафіолет.

Американська система має кращу електроніку за свій радянський аналог.

«Stinger неодмінно показує кращі результати, якщо говорити в цифрах, при максимальній дальності “Игла” має реалістичну дальність ураження у 2500-3000 метрів на розвороті та на відході цілі. Stinger добре справляється на дистанції у 4700 метрів », – розповідає український зенітник.

За словами військових, якщо зенітник у бойовій готовності бачить ціль на дистанції ураження, то він може запустили ракету зі «Stinger» за 4-5 секунди, а з ПЗРК «Игла» за 7-8 секунд та більше.

Також ПЗРК «Stinger» має кращу систему наведення.

«“Игла” боїться сонця, якщо навести на сонце головку самонаведення, то вона може “хапанути” світла та втратити фоточутливість й не зможе вже виявити ціль », – розповідають зенітники.

Також різниця в тому, що «Stinger» має при прицілюванні спеціальну подушку, яка прилягає до щоки зенітника та вібрує, коли йде захват цілі.

«Игла має тільки лампочку та звуковий сигнал для цього», – зазначив зенітник.

Зенітники розповіли, що краще з ПЗРК захоплювати цілі на розвороті та навздогін, коли літак не встигає зробити протиракетний маневр.

«Російські пропагандисти люблять багато розповідати про свої «висококласні» системи виявлення ракет, однак в реальності часто все закінчується дописами у ворожих пабліках “вечного полета, братья” з чорно-білими фото збитих гелікоптерів», – зазначив військовий.

Головні характеристики та ідея американського комплексу — простота прицілювання і висока уражаюча здатність.

Тобто будь-якого піхотинця можливо швидко навчити правильно прицілюватись, приєднувати батарею з аргоном для охолодження теплової головки самонаведення та стріляти.

Нагадаємо, на звільнених територіях українські військові часто знаходяться уламки від збитих російський бойових гелікоптерів. Нещодавно у Херсонській області виявили уламки збитого російського вертольота Ка-52.