«Циркон», ймовірно, є балістичною, а не гіперзвуковою крилатою ракетою

«Циркон», ймовірно, є не гіперзвуковою крилатою ракетою, яка має значно вищу маневреність, а балістичною ракетою, що використовує квазібалістичну траєкторію.

Про це свідчить аналіз незалежного OSINT-аналітика Фабіана Гінца, який спеціалізується на ракетних технологіях. Повну версію дослідження читайте у нашому блозі «Циркон — насправді квазібалістична ракета».

Наразі немає незалежно підтверджених даних щодо характеристик та будови цієї російської ракети. За українськими оцінками, ракета летить зі швидкістю близько 5,5 Маха, перед входом у район цілі короткочасно прискорюється до 7,5 Маха, а перед самим ураженням цілі сповільнюється приблизно до 4,5 Маха.

Як зазначає аналітик, найпоширеніша версія полягає в тому, що «Циркон» є гіперзвуковою крилатою ракетою з повітряно-реактивним двигуном. Це означало б, що Росія опанувала надзвичайно складну технологію прямоточного повітряно-реактивного двигуна scramjet.

Друга версія полягає в тому, що «Циркон» насправді може бути не гіперзвуковою, а високошвидкісною надзвуковою крилатою ракетою — розвитком протикорабельної ракети П-800 «Оникс». Третя припускає, що ракета взагалі не є крилатою, а належить до класу балістичних ракет, які летять за квазібалістичною траєкторією.

Такі ракети використовують класичний твердопаливний ракетний двигун замість повітряно-реактивного, однак летять не за звичайною балістичною траєкторією, а поєднують фазу планування з активними маневрами в атмосфері. Це робить їхню траєкторію більш непередбачуваною та ускладнює перехоплення.

Як зазначає аналітик, попри брак офіційної інформації про «Циркон», у відкритому доступі є достатньо матеріалів для оцінки цієї системи.

У публікаціях про «Циркон» часто стверджується, що ракета використовує перспективне рідке паливо «Децилин-М». Однак, як виявив дослідник, це твердження ґрунтується на змішаних повідомленнях: заяви російських посадовців про нове паливо для крилатих і гіперзвукових ракет згодом поєднали з першими повідомленнями про випробування «Циркона», після чого цей спекулятивний зв’язок неодноразово повторювався.

Водночас у 2023 році російський уряд присвоїв звання Героя Праці Юрію Мілєхіну, який очолює Федеральний центр подвійних технологій «Союз» — провідного російського розробника твердих ракетних палив. Указ посилався на його роль у створенні інноваційного високоенергетичного твердого палива для ракети «Циркон».

Як ще один доказ використання твердопаливного двигуна, аналітик наводить відсутність повітрозабірника, необхідного для роботи надзвукових та гіперзвукових крилатих ракет. Відеозаписи запусків «Циркона», оприлюднені Росією, а також фотографії уламків показують трубчасту конструкцію корпусу маршового ступеня з композитного волокна без видимих ознак повітрозабірника.

Припущення про кільцевий повітрозабірник у носовій частині, подібний до ракети П-800 «Оникс», також не підтверджується. Патент на скидний стартовий ковпак «Циркона», який містить зображення носової частини ракети, не демонструє такого елемента. Крім того, у російському документальному фільмі про «Циркон» силует носової частини на стенді також не свідчить про наявність повітрозабірника.

Хоча виробник ракети «Циркон» — НВО «Машиностроения» — відомий своїми роботами у сфері надзвукових протикорабельних ракет із повітряно-реактивними двигунами, він також має патенти, пов’язані з квазібалістичними протикорабельними ракетами.

Зокрема, ще у 1999 році був зареєстрований патент на двоступеневу твердопаливну протикорабельну ракету з квазібалістичною траєкторією, а у 2011 році — патент на маневрену систему для польоту на великих надзвукових і гіперзвукових швидкостях на висотах понад 20 км.

Найвагомішими доказами щодо типу двигуна «Циркона» дослідник називає уламки ракет, знайдених в Україні. Серед фрагментів, продемонстрованих Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, він ідентифікував деталь, схожу на передню кришку твердопаливного ракетного двигуна. На ній відсутній центральний повітрозабірник, який був би необхідним для прямоточного повітряно-реактивного двигуна.

Гінц підкреслює, що спрощений поділ на «гіперзвукові» та «негіперзвукові» системи не відображає реальної складності польоту на гіперзвукових швидкостях. Йдеться радше про спектр маневреності, де системи відрізняються ступенем і тривалістю маневрування на гіперзвукових швидкостях. Навіть квазібалістична ракета, яка не є гіперзвуковою крилатою ракетою та має меншу маневреність, все одно може створювати серйозні труднощі для перехоплення.