Росія відновила морські перевезення до Тартуса: як Кремль намагається втримати бази в Сирії

Після падіння режиму Башара Асада 8 грудня 2024 року Росія пройшла довгий шлях від термінової евакуації військ та техніки до переговорів із новою владою про збереження обмеженого доступу до баз у Тартусі та Хмеймімі.

Бази в Тартусі та Хмеймімі залишаються для Росії стратегічними активами, що забезпечують проєкцію сили у країнах Африки та Близького Сходу. База ВМФ у Тартусі існувала ще з радянських часів — з 1971 року, а після розпаду СРСР перейшла під контроль Росії та обмежено використовувалася для поповнення запасів.

Після початку громадянської війни у Сирії у 2012 році Москва значно активізувала її використання, модернізувала інфраструктуру для прийому кораблів великої водотоннажності й перетворила Тартус на головну закордонну військово-морську базу.

Водночас авіабаза Хмеймім — це значно новіше надбання. Росія та режим Башара Асада уклали таємну угоду про безоплатну передачу частини інфраструктури Міжнародного аеропорту імені Басіля Аль-Асада в Латакії під потреби російської авіації у серпні 2015 року в обмін на допомогу у боротьбі з опозицією.

Вже у вересні база офіційно розпочала роботу — 30 вересня 2015 року російські літаки здійснили перші бойові вильоти з Хмейміма для бомбардувань позицій сирійської опозиції та міст Алеппо й Ідліб. У грудні 2017 року Росія підписала з режимом Асада додатковий договір оренди на 49 років із можливістю продовження ще на 25 років, оголосивши Хмеймім місцем постійної дислокації своїх збройних сил.

Падіння Асада

7 грудня 2024 року з’явилися ознаки евакуації частини російських систем ППО з району авіабази Хмеймім у напрямку Тартуса. Місцеві жителі зафіксували переміщення пускових установок ЗРК С-400 та комплексу «Тор-М1» трасою, що веде до портового міста. У цей самий період OSINT-аналітики відзначали зниження активності російської авіації у Сирії.

17 грудня 2024 року супутникові знімки показали скупчення великої кількості російської техніки на військово-морській базі у Тартусі. На причалі розмістили вантажівки та інший автотранспорт, тоді як на вантажних терміналах техніки майже не було. Це вказувало, що росіяни готували майно до завантаження на десантні та транспортні кораблі.

У напрямку Сирії тоді рухалися великий десантний корабель проєкту 775 «Александр Шабалин», а також судна так званого «сирійського експреса» Sparta та Ursa Major. Також осінтери зафіксували групу кораблів Північного флоту, до якої входили десантне та вантажне судно під прикриттям великого протичовнового корабля проєкту 1155.

Але вже на початку січня 2025 року, з приходом нової влади, ситуація навколо військових баз змінилася: російське судно Sparta понад п’ять днів не могло зайти до порту. Воно перебувало неподалік сирійського узбережжя, але не отримувало дозволу на вхід до Тартуса. Це стало одним із перших практичних сигналів, що нова сирійська влада почала обмежувати доступ Росії до бази.

22 січня 2025 року нова влада Сирії розірвала інвестиційну угоду з Росією щодо управління портом Тартус, за якою у 2019 році порт передали в оренду російській компанії «Будтрансгаз» на 49 років. Після розірвання угоди сирійська сторона заявила, що доходи від управління портом мають іти на користь сирійської держави, а працівники повернуться під сирійське управління.

27 січня 2025 року стало відомо, що Росія розпочала евакуацію угруповання з Тартуса. Супутникові знімки показали завантаження майна на судна Sparta та Sparta II. Порівняння знімків за 18 і 27 січня свідчило, що Sparta II вже залишила порт, а разом із нею з причалу зникла значна частина техніки.

Переговори та пом’якшення позиції нової влади

Попри напружені відносини на початку, оскільки новий уряд представлений власне опозицією, яку Росія активно бомбила до падіння режиму Асада, Москва не відмовилася від спроб домовитися з новою владою.

На переговорах у Дамаску 29 січня 2025 року сирійська сторона порушувала питання перегляду умов російської присутності. Ахмед аш-Шараа — очільник опозиції та тимчасовий президент Сирії — прагнув переглянути щедрі для Москви угоди часів Асада в обмін на збереження обмеженого доступу до баз.

У межах цих переговорів Дамаск порушував питання боргів, активів родини Асада та компенсацій за руйнування. За даними Reuters, Шараа домагався скасування позик, укладених із Росією за попереднього режиму. Загальний зовнішній борг Сирії, більшу частину якого режим Асада позичив під час громадянської війни, оцінюють у 20–23 млрд доларів.

Окремо сирійська сторона вимагала повернення коштів, які, на думку нового уряду, режим Асада міг розмістити в Москві. Російська делегація на чолі із заступником міністра закордонних справ Михайлом Богдановим заперечувала існування таких коштів. Питання повернення самого Башара Асада також піднімалося, але, за даними джерел Reuters, у загальних формулюваннях і не стало головною перешкодою для відновлення контактів.

У березні 2025 року стало відомо, що США передали новому керівництву Сирії перелік умов для можливого пом’якшення санкцій. Водночас у цьому переліку вже не було вимоги закрити Росії доступ до баз у Тартусі та Хмеймімі, хоча раніше на цьому наполягали окремі сенатори США.

За повідомленнями, на зміну американської позиції прямо вплинула позиція Ізраїлю. Ізраїльські посадовці намагалися переконати США, що збереження російської присутності в Сирії може бути корисним як противага можливому турецькому впливу.

2 жовтня 2025 року до Москви прибув начальник Генерального штабу Збройних сил Сирії генерал-майор Алі аль-Насан на чолі офіційної делегації міністерства оборони нового уряду. Це був перший візит сирійської військової делегації нового уряду до Росії після повалення Асада. Російська сторона заявляла, що візит спрямований на розвиток механізмів координації між військовими відомствами. Під час попередніх контактів сторони домовлялися про необхідність «інвентаризації» чинних угод і пошук нових форматів участі Росії у відновленні сирійської економіки.

19 жовтня 2025 року Сирія заявила, що нових домовленостей із Росією щодо долі військових баз досягнуто не було. Міністр закордонних справ Сирії Асад Хасан аль-Шайбані повідомив, що Дамаск веде переговори з Москвою щодо перегляду чинних угод, включно з питанням військової присутності, але угоди колишнього режиму призупинені, оскільки більше не відповідають інтересам сирійського народу.

А вже 30 жовтня 2025 року з’явилися дані про відновлення російських польотів до Сирії. Flightradar24 зафіксував польоти російських вантажних літаків до Латакії: транспортний Іл-62М вилітав із Лівії до Латакії, а Ан-124-100 «Руслан» здійснив кілька рейсів до аеропорту Басіля Аль-Асада.

У січні 2026 року Росія залишила ще один важливий об’єкт — аеродром Ель-Камишли на північному сході Сирії, неподалік турецького кордону. Російські військові використовували цей аеродром з 2019 року як логістичний хаб і пункт спостереження за ситуацією в курдських районах. Частину техніки та особового складу перевезли на Хмеймім, іншу — відправили до Росії літаками Іл-76.

1 квітня 2026 року президент Сирії Ахмад аль-Шараа заявив у Лондоні, що колишні російські бази планують перетворити на навчальні центри для сирійської армії. За його словами, із десятків російських об’єктів у країні залишилися лише дві ключові бази — Тартус і Хмеймім, і Дамаск працює над тим, щоб використати їх для потреб власних збройних сил.

На початку травня стало відомо, що Росія стала головним постачальником нафти до Сирії. За даними Reuters, постачання нафти з Росії у 2026 році зросло на 75% і досягло близько 60 тисяч барелів на добу. Співрозмовники агентства серед сирійських чиновників додали, що торгівля нафтою дає Кремлю вплив у країні.

Відновлення морської логістики

У середині травня OSINT-проєкти InsiderGeo та SONARROW_OSINT зафіксували, що російське вантажне судно Sparta прибуло до сирійського порту Тартус у супроводі військових кораблів. Це стало першим візуальним підтвердженням відновлення російських військових поставок до Сирії після падіння режиму Башара Асада.

Поруч із вантажним судном на супутникових знімках зафіксували фрегат «Адмирал флота Касатонов», який супроводжував транспорт. Напередодні прибуття конвою з Тартуса вийшов корвет «Стойкий» для забезпечення безпечного коридору.

Конвой вжив суворих заходів безпеки. Після проходження Гібралтару всі судна відключили транспондери, а щонайменше два кораблі передавали фіктивні дані про своє місцезнаходження — нібито перебуваючи в Балтійському морі.

Що саме перевозило судно — невідомо, але дослідники припускають, що йдеться про військовий вантаж або обладнання подвійного призначення.

Короткий висновок

Попри дипломатичні зусилля України та історію кривавого протистояння з Росією, сирійський уряд змушений балансувати між тиском США, Ізраїлю, Росії, Туреччини, внутрішніх угруповань, не лояльних до нової влади, та необхідністю відновлення країни, зруйнованої понад десятиліттям громадянської війни. Через це він обрав «прагматичний» підхід до політики.

Як заявив Абу Касра, один із ключових лідерів сирійських повстанців, який після перемоги над режимом Асада обійняв посаду міністра оборони, «у політиці немає постійних ворогів», маючи на увазі Росію.