Болгарський арсенал для України: від непрямих поставок до зміни політичного курсу

Після початку повномасштабного російського вторгнення Болгарія посіла особливе місце серед держав, які забезпечували Україну озброєнням і боєприпасами.

Упродовж 2022 р. Софія офіційно утримувалася від прямих постачань зброї, однак болгарські підприємства через іноземних посередників забезпечували до третини потреб української армії в боєприпасах радянських калібрів, а в окремі періоди країна покривала до 40% потреб України в дизельному пальному.

Наприкінці 2022 р. Болгарія перейшла до відкритого надання військової допомоги й до лютого 2026 р. схвалила 13 пакетів, більшість із яких залишалася засекреченою.

За даними Ukraine Support Tracker Інституту світової економіки в Кілі станом на серпень 2026 р., Болгарія виділила Україні 0,256 млрд євро двосторонньої допомоги, з яких 0,254 млрд євро припадало на військову підтримку. За її обсягом країна посідала 24-те місце серед держав-донорів, а за часткою відносно власного ВВП – 15-те.

Офіційна статистика, однак, не охоплює значних комерційних поставок болгарської оборонної продукції через треті держави, тому фактичний внесок Болгарії у забезпечення українських Сил оборони був істотно більшим.

Після зміни уряду влітку 2026 р. Софія припинила передання озброєння з армійських запасів, зберігши можливість ремонту української техніки та участі оборонної промисловості у виробництві необхідної Україні продукції.

Непрямі постачання озброєння та боєприпасів

На початку повномасштабного вторгнення уряд Болгарії не наважувався відкрито передавати Україні озброєння. Причиною стала відсутність єдності в керівній коаліції: Болгарська соціалістична партія виступала проти військової допомоги й погрожувала вийти з уряду в разі ухвалення такого рішення.

За цих умов кабінет прем’єр-міністра Кирила Петкова публічно обмежував підтримку ремонтом української техніки та постачанням нелетального майна.

28 квітня 2022 р. Володимир Зеленський і Кирил Петков домовилися організувати ремонт та відновлення української військової техніки на болгарських підприємствах.

4 травня Народні збори доручили уряду надати Україні гуманітарну, фінансову та військово-технічну допомогу, зокрема організувати ремонт української військової техніки на болгарських підприємствах. Прямого передання зброї парламентське рішення не передбачало.

У червні посол України в Болгарії Віталій Москаленко офіційно звернувся до болгарського Міністерства закордонних справ із проханням надати гаубиці та ракетні системи радянського виробництва. Кирил Петков відхилив запит щодо передання озброєння, посилаючись на встановлені парламентом обмеження.

Згодом Київ передав Софії запит на постачання понад 30 найменувань озброєння, серед яких були зенітні ракетні комплекси С-300 та інші засоби протиповітряної оборони, 152-мм гаубиці, самохідні артилерійські установки, боєприпаси й міномети.

Раніше Україна також зверталася щодо передання вертольотів, штурмовиків Су-25 і винищувачів МіГ-29. Болгарське Міністерство оборони відмовилося передавати літаки та основні системи ППО, посилаючись на потреби власної оборони. Рішення щодо інших запитаних видів озброєння публічно не розкривали.

Попри публічну відмову, Болгарія стала одним із головних джерел боєприпасів радянських калібрів для України. Постачання організували через іноземні компанії та держави-посередники.

Болгарські виробники продавали продукцію покупцям із країн НАТО та Європейського Союзу, після чого вантажі спрямовували українській стороні через Румунію, Угорщину та Польщу. Закупівлі фінансували переважно США і Велика Британія.

Під час візиту до Софії у квітні 2022 р. міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба повідомив болгарському керівництву про гостру потребу ЗСУ в боєприпасах до озброєння радянського зразка.

Уряд Петкова створив умови, за яких українські та натовські компанії могли купувати необхідну продукцію без оформлення поставок як прямої міждержавної допомоги. За оцінкою колишнього болгарського прем’єра, у початковий період вторгнення підприємства країни забезпечували близько третини потреб української армії в боєприпасах.

Офіційно Болгарія протягом 2022 р. не укладала прямих контрактів на постачання зброї Україні. Міністерство економіки країни повідомляло, що від 24 лютого 2022 р. до 19 січня 2023 р.

Комісія з експортного контролю не отримувала заявок на операції з українськими державними установами чи підприємствами та не видавала дозволів на експорт до України. Формальними одержувачами продукції були переважно Польща та Румунія.

За оцінками джерел EURACTIV, вартість непрямого експорту озброєння у 2022 р. могла становити щонайменше 1 млрд доларів. Загальну вартість виданих Болгарією дозволів на експорт оборонної продукції оцінювали у 1,1–1,3 млрд євро. Підприємства у Сопоті, Карлово й Казанлику повідомляли про приблизно дворазове зростання продажів.

Колишній прем’єр Кирил Петков стверджував, що протягом 164 днів заводи у Сопоті та Казанлику працювали на повну потужність, а їхні надходження становили близько 5 млрд левів. Ця сума стосувалася загальних надходжень підприємств і не дорівнювала вартості озброєння, фактично доставленого Україні.

Паралельно Болгарія стала важливим джерелом дизельного пального для України. Значну його частину виробляв нафтопереробний завод «Лукойл Нефтохим Бургас», який входив до групи російської компанії «Лукойл».

Пальне закуповували через болгарських та іноземних посередників і перевозили через Румунію автомобільними цистернами, залізницею та морськими танкерами. За оцінкою колишнього міністра фінансів Асена Василева, в окремі періоди такі поставки покривали до 40% потреб України в дизельному пальному. Сам «Лукойл» заперечував пряме постачання продукції заводу українській стороні.

Офіційні пакети військової допомоги

Перехід Болгарії до відкритого надання військової допомоги розпочався восени 2022 р. 3 листопада Народні збори 175 голосами проти 49 доручили уряду підготувати рішення про передання Україні озброєння та військової техніки. Кабінет міністрів мав упродовж місяця визначити склад допомоги, провести консультації із союзниками по НАТО та розпочати переговори щодо заміни переданого майна сучасними західними системами.

До першого пакета було включено легку стрілецьку зброю та окремі види боєприпасів, передання яких не мало вплинути на боєздатність болгарської армії. 5 грудня 2022 р. міністерства оборони Болгарії та України уклали угоду про безоплатне передання озброєння, військової техніки й боєприпасів.

Народні збори ратифікували документ 16 грудня 166 голосами проти 48. Перелік майна засекретили, тому його номенклатуру, кількість і вартість офіційно не оприлюднювали. 23 грудня угода набула чинності, після чого розпочалася логістична операція з доставлення допомоги, заздалегідь спланована болгарською стороною разом із військовими структурами НАТО.

23 червня 2023 р. уряд Болгарії затвердив другий пакет військової та військово-технічної допомоги. За словами міністра оборони Тодора Тагарева, за обсягом він був зіставним із першим. Основну частину становили боєприпаси, до переліку також увійшла військова техніка. Майно вилучали з надлишкових запасів, які перевищували нормативні потреби болгарських збройних сил. Склад пакета залишився закритим.

Окремим рішенням від 21 липня 2023 р. Народні збори схвалили безоплатне передання Україні броньованої транспортної техніки зі складів Міністерства внутрішніх справ разом із наявним озброєнням і запасними частинами.

Йшлося приблизно про 100 машин, виготовлених у 1960–1970-х роках і переданих внутрішнім військам у 1980-х. Вони тривалий час не використовувалися, частина перебувала в технічно несправному стані, а Міністерство внутрішніх справ визнало їх непотрібними.

Угоду щодо бронетехніки парламент ратифікував 22 листопада 2023 р. Президент Румен Радєв наклав на закон вето, стверджуючи, що машини можуть знадобитися Болгарії для охорони кордону та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

8 грудня Народні збори повторно підтримали документ і подолали президентське вето. Підготовка до відправлення техніки тривала близько шести місяців. Її перевезення розпочалося 6 березня 2024 р., перший залізничний ешелон вирушив наступного дня, а до 14 березня Болгарія відправила останню партію.

27 вересня 2023 р. парламент також погодив передання Україні несправних ракет до зенітних комплексів С-300 і надлишкових набоїв калібру 5,56 мм. Українська сторона могла спробувати відновити ракети або використати придатні компоненти. Рішення стосувалося окремих боєприпасів, а не передання Україні самих зенітних ракетних комплексів.

Надалі уряд формував пакети на підставі міжвідомчої угоди 2022 р. без оприлюднення їхнього складу. У грудні 2024 р. Софія схвалила сьоме протягом року доповнення до переліку озброєння, військової техніки та боєприпасів, призначених для України. Болгарська влада заявляла, що вилучення цього майна не впливає на оборонні спроможності держави.

До лютого 2026 р. Болгарія надала Україні 13 пакетів військової допомоги. Останній із них Рада міністрів схвалила 12 лютого. Дані про кількість, вартість і строки передання залишилися засекреченими, оскільки відповідні переліки містили інформацію про структуру запасів та озброєння болгарських збройних сил.

З відкритих парламентських рішень і заяв посадовців відомо про бронетранспортери, самохідні артилерійські установки 2С1 «Гвоздика», боєприпаси, несправні або надлишкові переносні зенітні ракетні комплекси, зенітні ракети різних типів, стрілецьку зброю, захисне спорядження, медичні комплекти, зимовий одяг і взуття.

Передання озброєння з болгарських запасів частково компенсували держави-партнери. Наприкінці січня 2025 р. до бюджету Міністерства оборони Болгарії надійшло 348,8 млн левів за двома угодами з Данією – 265,9 млн і 82,9 млн левів відповідно.

Кошти становили компенсацію за озброєння та військову техніку радянського виробництва, передані Україні, і мали спрямовуватися на відновлення оборонних спроможностей країни. Такий механізм дозволяв Софії продовжувати вилучення застарілого майна зі своїх запасів без істотного послаблення болгарських збройних сил.

Болгарське озброєння на українському фронті

Перші підтвердження застосування українськими військовими зброї болгарського виробництва з’явилися влітку 2022 р., ще до ухвалення Софією рішення про офіційне надання військової допомоги.

У червні в одному з підрозділів ЗСУ зафіксували станкові протитанкові гранатомети СПГ-9 Warrior, оснащені цифровими денними та нічними прицілами PGDN-7VIR. Відомостей про кількість гранатометів і спосіб їх надходження до України не оприлюднювали.

У серпні 2022 р. українські військовослужбовці продемонстрували застосування 60-мм міномета M60CMA Commando з осколково-фугасними мінами HE60 MA. Озброєння закупили в Болгарії, проте покупець, обсяг партії та маршрут постачання залишилися невідомими.

На початку 2023 р. з’явилися нові підтвердження використання болгарських боєприпасів у боях під Бахмутом. Військовослужбовці 241-ї окремої бригади територіальної оборони застосовували термобаричні гранати RTB-7MA виробництва компанії Arsenal.

Ці боєприпаси калібру 40/106 мм призначені для гранатометів РПГ-7 та їхніх аналогів і використовуються для ураження живої сили й техніки в польових укриттях, укріпленнях і будівлях.

У лютому 2023 р. у відеоматеріалі Державної прикордонної служби України про оборону Бахмута зафіксували 40-мм осколково-фугасні постріли OGi-7MA.

На оприлюднених кадрах було видно фірмовий дерев’яний ящик із 18 гранатами та метальними зарядами СР-71. Ці боєприпаси також виробляє болгарська компанія Arsenal для застосування з радянськими РПГ-7В і гранатометами сімейства ATGL-L.

У березні 2023 р. на позиціях 24-ї окремої механізованої бригади південніше Бахмута помітили одноразові протитанкові гранатомети BULSPIKE-AT. Їх випускає болгарське державне підприємство «Вазовски машиностроителни заводи» (ВМЗ) у Сопоті. Гранатомет калібру 72,5 мм створений на основі радянського РПГ-22 і призначений для ураження бронетехніки, польових укриттів та укріплених споруд.

У квітні 2023 р. з’явилося перше відоме підтвердження використання Повітряними силами України некерованих авіаційних ракет S-8 OF HE PRE-FRAG болгарської компанії Armaco. Того ж місяця 81-ша окрема аеромобільна бригада отримала від благодійного фонду «Повернись живим» кулемети MG-1M виробництва Arsenal.

Ця зброя є болгарською модифікацією радянського кулемета ПКМ під набій 7,62 × 54 мм. Кулемети входили до закупленої фондом партії із 1460 одиниць загальною вартістю 6,57 млн євро, яку розподілили між 21 бойовою бригадою ЗСУ.

Найбільшою публічно відомою партією болгарської техніки стали бронетранспортери зі складів Міністерства внутрішніх справ. За даними Oryx, у березні 2024 р. Україна отримала 110 БТР-60ПБ, щонайменше одну броньовану розвідувально-дозорну машину БРДМ-2 та додаткову невстановлену кількість таких машин.

Також було зафіксовано передання невідомої кількості бронетранспортерів БТР-50. Угода про передання броньованої транспортної техніки зі складів Міністерства внутрішніх справ передбачала постачання машин разом із наявним озброєнням і запасними частинами.

З відкритих болгарських рішень відомо і про передання самохідних артилерійських установок 2С1 «Гвоздика», боєприпасів радянських калібрів, несправних або надлишкових переносних зенітних ракетних комплексів та ракет різних типів.

У вересні 2023 р. Болгарія погодила передання несправних ракет до комплексів С-300, які українські фахівці могли відновити або розібрати на придатні компоненти. Кількість артилерійських систем, зенітних ракет і більшості інших переданих зразків не розголошувалася.

Поява болгарського маркування на зброї чи боєприпасах не завжди свідчить про їх передання урядом Болгарії. Частину продукції закуповували українські установи, благодійні фонди, США, Велика Британія та інші союзники. Через засекречення державних пакетів встановити джерело кожної партії за фотографіями та відеозаписами з фронту неможливо.

Оборонна промисловість, ремонт і підготовка військових

Болгарія має розвинену оборонну промисловість, значна частина підприємств якої спеціалізується на виробництві озброєння та боєприпасів радянських стандартів. Після початку повномасштабного російського вторгнення вони різко наростили виробництво оборонної продукції. Зокрема, підприємство у Костенці відновило випуск артилерійських боєприпасів.

У січні 2023 р. державне підприємство «ТЕРЕМ – Цар Самуил» у Костенці відновило виробництво 122-мм артилерійських боєприпасів, припинене ще 1988 р.

Нову виробничу лінію відкрили за участю представників посольства США, а виготовлені снаряди призначалися для забезпечення потреб України. Підприємство ВМЗ у Сопоті перейшло на шестиденний робочий тиждень і наростило випуск оборонної продукції.

За урядовими оцінками, у 2022 р. вартість болгарського експорту оборонної продукції перевищила 3 млрд доларів, приблизно вп’ятеро перевищивши показник 2019 р. Значну частину виробленого закуповували іноземні компанії та держави, які згодом спрямовували озброєння Україні.

Станом на початок 2024 р. болгарські підприємства працювали майже безперервно, а основними видами їхньої продукції залишалися стрілецька та легка зброя, ручні протитанкові гранатомети, самохідні артилерійські установки, міни й артилерійські боєприпаси калібрів 122 і 152 мм.

Підприємства країни планували зберегти виробництво боєприпасів радянських калібрів і створити додаткові потужності для випуску 155- та 105-мм снарядів стандартів НАТО.

Кілька болгарських компаній подали заявки на фінансування за програмою Європейського Союзу «Акт на підтримку виробництва боєприпасів» (ASAP), причому нові інвестиції спрямовувалися переважно на виробництво 155-мм боєприпасів. Участь Болгарії в європейській ініціативі із закупівлі мільйона артилерійських снарядів стосувалася передусім промислового виробництва, оскільки болгарська армія не мала 155-мм боєприпасів для безпосереднього передання Україні.

Окремим напрямом співпраці мали стати ремонт і відновлення української військової техніки. Ще 28 квітня 2022 р. президент України та прем’єр-міністр Болгарії домовилися використовувати для цього болгарські виробничі потужності.

Планувалося відремонтувати на підприємствах країни близько 80 українських танків, однак відомостей про виконання цих робіт не оприлюднювали. У липні 2022 р. Болгарія підтвердила готовність проводити ремонт, попри рішення росії призупинити сертифікати двох болгарських компаній на обслуговування вертольотів російського виробництва та припинити постачання запасних частин.

Підготовка українських військовослужбовців у Болгарії розпочалася протягом 2022 р. У вересні заступниця міністра оборони Теодора Генчовська повідомила, що Болгарія проводила навчання українських військових у своїх військових закладах. Софія також передала 350 медичних комплектів, розрахованих на забезпечення 35 тисяч військовослужбовців.

У грудні 2022 р. Болгарія приєдналася до тренувальної місії Європейського Союзу EUMAM Ukraine. Передбачалося залучити до 50 болгарських військовослужбовців до підготовки українських сил на території Болгарії та інших держав ЄС, а також щороку навчати до 60 бойових медиків ЗСУ. У 2023 р. близько 15 болгарських інструкторів протягом місяця навчали українських військовослужбовців у Польщі експлуатації бронетехніки.

8 грудня 2023 р. Народні збори дозволили щороку на ротаційній основі приймати в Болгарії для підготовки до чотирьох українських піхотних або механізованих рот загальною чисельністю до 160 військовослужбовців. Міністр оборони мав укласти окрему угоду про організацію навчання та забезпечення його озброєнням, боєприпасами й матеріально-технічними засобами.

У серпні 2024 р. болгарський уряд дозволив військовослужбовцям брати участь у підготовці українських сил на території держав-членів НАТО в межах Ініціативи НАТО з безпекової допомоги та підготовки для України (NSATU).

Болгарія також долучилася до авіаційної коаліції F-16. Через відсутність таких винищувачів у власних Повітряних силах країна не могла безпосередньо навчати українських пілотів на F-16, але запропонувала мовну підготовку для льотчиків, інженерно-технічного персоналу й авіадиспетчерів, а також базову підготовку фахівців із технічного обслуговування.

У Варні та Софії проводили двомісячну мовну підготовку українських військових моряків за програмою НАТО. Також планувалося розпочати навчання української піхотної роти та бойових медиків.

30 березня 2026 р. Україна та Болгарія підписали угоду про співробітництво у сфері безпеки строком щонайменше на десять років. Документ передбачав створення спільних виробництв на території обох держав, співвиробництво безпілотників і боєприпасів у межах програми SAFE та проведення спільних навчань, взаємодію у сферах розвідки, протидії гібридним загрозам і зміцнення безпеки Чорноморського регіону.

Зміна політичного курсу

Політика Софії змінилася після приходу до влади у травні 2026 р. уряду Румена Радєва. Новий прем’єр раніше виступав проти постачання зброї Україні, критикував санкції Європейського Союзу щодо росії та закликав до дипломатичного завершення війни. Його позиція відрізнялася від курсу попередніх болгарських урядів.

9 червня міністр оборони Димитар Стоянов повідомив про намір нового уряду припинити постачання озброєння Україні. Він обґрунтував таку позицію необхідністю досягнення миру за участю обох сторін війни та стверджував, що Україна потребує більше особового складу, а не озброєння. На той момент ішлося про політичну заяву міністра щодо урядових планів, а не про оприлюднене рішення Ради міністрів або Народних зборів.

8 липня Румен Радєв підтвердив припинення передання Україні озброєння та боєприпасів зі складів болгарських збройних сил. Офіційною причиною він назвав вичерпання запасів, які можна було передати без шкоди для обороноздатності країни. Софія більше не планувала формувати безоплатні пакети з наявного армійського майна.

Болгарія зберегла окремі форми військово-технічної підтримки та запропонувала приймати українське озброєння і військову техніку для ремонту на своїх підприємствах.

Уряд не назвав перелік обладнання, можливі виробничі майданчики, джерела фінансування та строки початку робіт. Заява Радєва стосувалася майна зі складів болгарських збройних сил і не містила інформації про подальший комерційний експорт продукції оборонної промисловості.

14 липня Радєв заявив, що Болгарія не приєднається до Коаліції охочих, попри особисте запрошення президента Франції Емманюеля Макрона. Болгарський представник не взяв участі в паризькому саміті через незгоду уряду з подальшим наданням Україні військової та фінансової підтримки.

Софія також не долучилася до оголошеної в Парижі коаліції зі створення спільної системи протиракетної оборони Європи на основі українського досвіду протидії російському вторгненню.

Болгарський прем’єр заявив, що країна братиме участь у розв’язанні питань колективної безпеки лише в межах Європейського Союзу та НАТО. Він поставив під сумнів результативність санкційної політики щодо росії та повідомив про готовність заблокувати 21-й пакет санкцій ЄС, якщо з переліку не вилучать осіб, виключення яких вимагав болгарський уряд.

Висновки

Військова підтримка України Болгарією пройшла шлях від непрямих комерційних постачань через держави-посередники до 13 офіційних пакетів допомоги, більшість із яких залишилася засекреченою.

Найбільше значення мали боєприпаси радянських калібрів, виробництво яких болгарські підприємства різко наростили вже у 2022 р., а також бронетехніка, артилерійські системи, засоби протиповітряної оборони, стрілецька зброя та військове спорядження.

Софія долучилася до ремонту техніки й підготовки українських військовослужбовців, а компенсації від союзників за передане майно мали спрямовуватися на відновлення і розвиток оборонних спроможностей Болгарії.

Офіційні показники допомоги не відображають повного масштабу болгарського внеску, оскільки значна частина озброєння надходила через іноземні компанії та закупівельні програми партнерів. Зміна уряду у 2026 р. призвела до припинення безоплатного передання зброї та боєприпасів із військових запасів, проте Болгарія зберегла можливості для ремонту української техніки й подальшої участі своєї оборонної промисловості у забезпеченні потреб України.

Перелік озброєння та військової техніки, переданих або поставлених Болгарією у 2022–2026 рр.

*До таблиці включено 122-мм і 152-мм артилерійські боєприпаси болгарського виробництва, які надходили Україні безпосередньо та через треті держави. Через засекречення контрактів і складу офіційних пакетів у відкритих джерелах не завжди можна встановити, чи були конкретні партії передані державою Болгарія, закуплені Україною або оплачені іншими партнерами.