“Орешник” могли створити на основі другого та третього ступенів ракети “Ярс”

Аналіз показав, що ракету Орешник могли створити на основі другого та третього ступенів міжконтинентальної балістичної ракети Ярс.

Такого висновку дійшли аналітики проєкту LUFTLAGE, які провели порівняльний аналіз цих ракетних систем.

З моменту першого бойового застосування у 2024 році російська балістична ракета середньої дальності Орешник залишається однією з найменш вивчених ракетних систем РФ.

Орешник досі не демонстрували публічно. Росія не оприлюднила ані зображень самої ракети, ані її пускової установки.

Проте вже наявні дані дають важливі підказки щодо конструкції розгінного блоку та транспортно-пускової установки.

Дослідники припускають, що Орешник створили на основі другого та третього ступенів міжконтинентальної балістичної ракети Ярс.

У листопаді 2024 року, невдовзі після першого бойового застосування ракети, Пентагон охарактеризував Орешник як експериментальну балістичну ракету середньої дальності, розроблену на базі російської ракети РС-26 Рубеж.

Ще у 2013 році російські державні ЗМІ з посиланням на командувача Ракетних військ стратегічного призначення Сергія Каракаєва повідомляли, що Рубеж створили на основі міжконтинентальної ракети РС-24 Ярс, хоча нова система мала значно меншу масу.

Додаткові аргументи на користь спільного походження Орешник, Рубежа та Ярса з’явилися у 2026 році. Опубліковані кадри передового району розгортання комплексу в Білорусі продемонстрували допоміжні машини, ідентичні техніці підрозділів Ярсів.

Архітектура Орешника

Перші конкретні відомості про архітектуру Орешник надійшли після аналізу уламків, знайдених на місцях ударів по території України.

Серед виявлених елементів експерти ідентифікували залишки системи керування розгінним блоком.

За попередніми оцінками, ракета використовує твердопаливний газогенератор безперервної дії, який подає газ до комплексу клапанно-керованих двигунів.

Ще однією знахідкою став герметичний приладовий відсік. Саме в ньому розміщуються системи навігації та наведення ракети.

Водночас бойове навантаження Орешника залишається найменш дослідженим елементом комплексу.

Під час ударів по Україні відеозаписи зафіксували 36 світних об’єктів, які спускалися шістьма окремими групами. Припускається наявність шести бойових блоків, кожен із яких після входження в атмосферу запускав шість суббоєприпасів.

Реконструкція системи керування та загальної архітектури ракети свідчить про серйозні обмеження щодо розміщення такої великої кількості суббоєприпасів.

За оцінками дослідників, у конфігурації з шістьма бойовими блоками та шістьма суббоєприпасами в кожному максимальний діаметр окремого суббоєприпаса не перевищував би 10–13 сантиметрів.

В коментарі для Мілітарного один з експертів Міноборони України розповів, що згідно з аналізом, уражаючі елементи є «звичайними чушками» — суцільно відлитими шматками металу. А виготовлені вони не зі сталі чи вольфраму, що було б типово для кінетичних боєприпасів, а з чавуну.