Сучасний стан артилерійських військ Норвегії

Майже вісім років тому я опублікував матеріал, присвячений сучасній артилерії Норвегії. За той час відбулись суттєві зміни, тож простіше переписати його наново, аніж доповнювати.

Основна артилерійська частина – Artilleribataljonen. Просто – без номера. Входить вона до мотопіхотної бригади Nord (яка донедавна була єдиною бригадою в армії Норвегії) і дислокується в Сетермуені, на півночі країни. Власне, там розміщені тільки штаб батальйону і дві батареї – Nils і Olga. Третя батарея – Piraya – дислокується на півдні, в містечку Рена, разом з батальйоном Telemark. Так само, як і цей батальйон, батарея Piraya комплектується контрактниками, а в решті служать призовники.

У 2025 році норвежці почали формування другої бригади – Finnmark, яка дислокуватиметься поблизу кордону з РФ. Наразі вона має два батальйони – Porsanger, механізований розвідувальний, який дислокується в однойменному містечку, та Jegerbataljonen GSV, який займається охороною кордону з РФ. В перспективі, з розгортанням Finnmark у повноцінну бригаду, для неї сформують артдивізіон. Але наразі є одна батарея при батальйоні Porsanger. Крім того, передбачене формування ракетно-артилерійського дивізіону центрального підпорядкування.

Основу польової артилерії Норвегії становлять південнокорейські САУ К9. Норвезький варіант K9 VIDAR (Versatile InDirect ARtillery system) базується на модифікації К9А1, але має власну систему управління вогнем ODIN, іншу систему зв’язку та низку інших відмінностей. В грудні 2017 році був підписаний контракт, який передбачав постачання до 2020 року 24-х САУ К9 VIDAR і шести транспортерів К10, а у листопаді 2022 року Норвегія вирішила використати контрактну опцію і дозамовила ще чотири К9 і вісім К10 з поставкою у 2024 році. Перша партія надійшла в 2019-2020 роках, друга – в грудні 2024-го.

На початку грудня 2024 рJRE з’явились повідомлення про проблеми з забезпеченням норвезьких САУ запасними частинами. Зношення деяких деталей відбувається швидше, ніж очікувалось, що призвело до зниження інтенсивності бойової підготовки. Про які саме деталі йдеться – військові не повідомляли. Водночас вони говорили про тимчасове виведення з бойового складу транспортерів К10 – деталі з них переставили на САУ. Тобто, вочевидь, проблеми пов’язані з силовою установкою або ходовою частиною. Але на початку 2025 року було повідомлено, що К10 повернули в бойовий склад. І того ж року Норвегія замовила ще 24 САУ K9 VIDAR – для артдивізіону нової бригади Finnmark. Наразі невідомо, чи передбачають ці плани також закупівлю додаткової партії транспортерів К10 – але це виглядало б цілком логічно.

30 січня 2026 року норвезьке оборонне закупівельне відомство Forsvarsmateriell підписало контракт із південнокорейською компанією Hanwha Aerospace на закупівлю 16 бойових машин модульного мультикаліберного наземного ракетного комплексу (РСЗВ) K239 Chunmoo та значної кількості ракетного озброєння до них — «великої кількості ракет трьох різних дальностей, включно з ракетами з дальністю до 500 км».

Відповідно до контракту, Hanwha Aerospace поставить Норвегії бойові машини та навчальні матеріали у 2028 і 2029 роках, а ракети — у 2030 і 2031 роках. Hanwha Aerospace також запропонувала норвезьким компаніям всеосяжну угоду про промислове співробітництво, еквівалентну 120 відсоткам вартості контракту, яку було підписано ще до укладення самого контракту. Крім того, південнокорейська сторона погодилася на те, що оплата розпочнеться лише після початку постачання комплексів.

Загальна вартість комплекту озброєння та майна нового дивізіону становитиме 19 млрд норвезьких крон (1,9 млрд доларів США), включно з вартістю закупівлі у Hanwha Aerospace, хоча конкретна вартість контракту з цією компанією не розголошується.

Мінометні взводи лінійних батальйонів укомплектовані самохідними мінометами CV90RWS Multi BK. Поставлено 24 штуки, які замінили старі самохідні міномети на базі М113 і Bv 206.

В десантному відділенні такої машини встановлюється модуль VingPos MWS 81 (Mortar Weapon System), створений німецькою фірмою “Рейнметалл Дефенс”. Він складається з спеціального лафету (забезпечує кути горизонтального наведення по 90 градусів в обидва боки, вертикального – від 45 до 86 градусів), міномета L16A2 і системи керування вогнем VingPos. Система має потужні противідкатні пристрої, які зменшують енергію віддачі з 412 до 100 кН. Завдяки цьому, а також малим габаритам, модуль VingPos MWS може встановлюватись на різноманітні типи шасі.

Модуль MWS81 використовується і на самохідному мінометі для норвезьких підрозділів спеціального призначення, побудованому на шасі Supacat Extenda Мк2 і вперше продемонстрованому у 2019 році. Споряджена маса до 12 тонн, 6,7-літровий двигун Cammins. 7.62-мм кулемет в командира, 12,7-мм (або 40-мм автоматичний гранатомет) на турелі. І вишенька на тортикові – 81-мм мінометний модуль MWS81. По вісім димових гранатометів на передньому і задньому бамперах.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783