Сотовий зв’язок LTE на лінії бойового зіткнення: тест технології

Війна – це постійне змагання технологій. Коли йдеться про використання дронів тактичного рівня – то перевагу отримує той, чиї девайси мають надійніший зв’язок на більшу дальність. На додачу до стандартних видів радіо та оптоволоконного зв’язку у 7-му корпусі швидкого реагування (далі – КШР) ДШВ все частіше використовують т.зв. LTE (Long-Term Evolution) стандарт зв’язку.

Ми використовуємо власні автономні (не підключені до комерційної сітки) LTE-мережі як альтернативу громіздкому оптоволокну чи ненадійному радіо-керуванню дронами. Десантники тестують нову технологію на лінії зіткнення і у центрі інновацій 7 КШР.

LTE стандарт має велику пропускну здатність даних, він майже невидимий для засобів радіо-електронної розвідки, і його нереально заглушити РЕБ.

“Противник практично не може заглушити “сотовий” широкополосний зв’язок. Це неймовірно складно і ресурсозатратно”, – підкреслює начальник відділу РЕБ 7 КШР Віктор Кордон.

Технологія не ідеальна: LTE мережа – громіздка система у порівнянні, наприклад, з радіо чи терміналом Starlink. Це означає, що сам процес розгортання і підключення станції LTE (соти), її маскування не є швидким і займає до 30 хв – розкіш, яку можна собі дозволити, лише якщо противник не зафіксував твоє місцезнаходження.

Менші, компактніші але потужніші соти та станції – дорожчі і в дефіциті. Загалом, вартість облаштування мережі “сот” є дуже висока, щоправда, після встановлення покриття до неї можна підключити інших “абонентів”, що окупає первинні затрати.

Як працює LTE?

Антена (сота) працює з хвилями на певних частотах. Технологія відразу створювалася для передачі цифрових даних, тому, на відміну від радіо, інформація передається пакетами (як в Інтернет), плюс використовується паралельно ціла смуга (полоса) частот одномоментно. Це забезпечує швидкість, місткість та завадостійкість технології. Антена у її цивільному виконанні – це звичні блоки (Соти) на “вишках” мобільного зв’язку.

До антени – “соти” під’єднана базова станція. На фото – тестова сота. В умовах кіл-зони, ключова запорука живучості мережі – це здатність замаскувати “Соту”. Дрон облаштовується LTE антеною, яка через модем зв’язується з сотою. Це не стандартний виріб – антену і модем зараз “докручують” у власних майстернях поруч з ЛБЗ. 

Нове LTE з’єднання майже неможливо запеленгувати: навкруги фонять цивільні і “не дуже” станції, їх сигнали на однакових частотах накладаються, плюс використовуються засоби радіо-маскування. Пропускна здатність технології потенційно величезна (ніхто не забороняє використовувати і 5G формат) – це те, що “Мадяр прописав” для передачі відео та інших цифрових сигналів від датчиків на війні.

Радіозв’язок не здатний передавати великі обсяги цифрової інформації, які необхідні на сучасному полі бою. Плюс він має в 2-3 рази менший радіус дії.

Використання

У зоні бойових дій використовують обидві технології, які мають свою “нішу”. Точку запуску (мінімально – це VR-окуляри пілота) на радіо-керуванні легше винести на ЛБЗ, в умовну посадку. Це простіше і компактніше піхотне рішення, яке можна швидко реалізувати на рівні взводу-батальйону. Для порівняння – економіка розгортання LTE мережі в десятки разів дорожча і виправдовує себе з рівня бригади-корпус. Проте, одна станція LTE, наче комерційна сота зв’язку, може вирішувати завдання відразу багатьох команд, а то й підрозділів у смузі (залежить від пропускної здатності обладнання), що зменшує загальний “чек”.

Якщо нам потрібен стрім на окп, підключення наземної станції плюс інтернет-з’єднання – тоді більшість переваг радіо-зв’язку зникає. Під ці вимоги нам все одно треба буде еко-флоу, наземна станція, під’єднання до Інтернет тощо.

Можливим є використання власної соти для спеціальних завдань під одну або кілька команд пілотів одного підрозділу, без створення мережі антен і підключення до Інтернет.

Про стримуючі фактори розгортання LTE говорить старший офіцер відділу звʼязку та кібербезпеки 7 КШР підполковник Віталій Павицький:

“Ми відчуваємо гострий брак спеціалістів, здатних розробляти й обслуговувати військові LTE-мережі, оскільки цей кадровий ресурс використовується в інших, пріоритетних цивільних чи оборонних сферах. Також, сьогодні стандарт LTE передбачає до 100 Мб на одну базову б/у станцію, яку ми отримуємо від партнерів. За умови масового під’єднання споживачів швидкість ресурсу стрімко падає, що унеможливлює стабільну трансляцію відеопотоків із дронів”.

LTE VS Радіо: плюси та мінуси

Узагальнено, плюси і мінуси технологій можемо відобразити у такій таблиці:

Зрештою, не зважаючи на вартість та складність технології, висновок 7 корпусу ДШВ однозначний: LTE мережа зв’язку надає значні переваги на полі бою.

“LTE-зв’язок є завадостійким та малопомітним для засобів полегації, тому 7й корпус обирає його для керування нашими дронами”, – підводить риску начальник лабораторії центру інновацій 7го корпусу з позивним eNOT.

«Батл-тест від 7 корпусу ДШВ» це спільний проєкт 7-го корпусу ДШВ з «Мілітарним». Це – серія матеріалів, у яких ми чесно розповідаємо про тестування «іграшок», які змінюють правила гри на полі бою та які працюють на десант.

7 корпус ДШВ відкритий до співпраці. Свої пропозиції можна надсилати на пошту: [email protected]