Читайте також на Science Technology Ukraine – Сайнс Технолоджі Україна

Американська самохідна гаубиця М109, яка була розроблена ще в 1953-ому році, за час серійного виробництва була випущена більше, ніж в 9 тисяч екземплярів. Наразі виробництво припинено, втім, воно може відновитися в будь-який момент.

За свою історію М109 пережила кількадесят модернізацій, остання з яких – до рівня XM1299, яка була здійснена BAE Systems та Центром озброєнь Командування з розвитку бойових можливостей армії США в рамках першого етапу (Increment 1) програми Extended Range Cannon Artillery (ERCA).

САУ виконана на основі попередньої модифікації М109А7, бронекорпус якої був подовжений на один опорний каток та оснащена новим баштовим бойовим відділенням і новою СУВ. З 2024-го року передбачається обладнання автоматом заряджання, який збільшить скорострільність з 3 до 10 пострілів за хвилину. Нова 155-мм L58 хитна частина ХМ907 підвищеної надійності з клиновим затвором встановлюється в новій 155-мм гарматній установці ХМ208.

В ході бойових стрільб на дальність в 70 км було досягнуто влучність в ціль розміром 1х1 метри з третього пострілу. Результат досягнутий за рахунок використання нового активно-реактивного коригованого (з інерціально-супутниковим наведенням) снаряда ХМ1113 RAP з новим «суперзарядом» ХМ654. На перспективу ведуться роботи по створенню далекобійного коригованого снаряда ХМ1155, який буде в змозі забезпечити високоточну стрільбу на 100 км, а також роботи в царині безекіпажних САУ.

Протягом останніх 800 років алгоритм використання далекобійної артилерії будувався на одному і тому ж принципі: гармати виводилися на обладнанні в інженерному відношенні позиції (капоніри, артилерійські дворики), отримували дані про ціль і приймалися «насипати».

Знищення цілі носило статистичний характер, наприклад, для придушення ВОП, витрати снарядів становлять 720-800 пострілів. Тобто для того, щоб випустити таку кількість снарядів, потрібен досить значний час, що спонукає противника на проведення контрбатарейної боротьби. На перших САУ 2С19 «МСТА-С» стояла система автоматичного від’їзду назад на 100 метрів після серії пострілів, але в епоху ударних безпілотників і розвідувально-ударних комплексів це вже є напівзаходом, що не усуває загрозу вогню у відповідь.

Досягнення, що були продемонстровані в ході реалізації програми Extended Range Cannon Artillery дозволяють повністю змінити тактику застосування далекобійної артилерії: в залежності від поставленого завдання одна або кілька САУ висуваються на довільно вибрані вогневі позиції, роблять до десятка пострілів, згортаються і ідуть, не підставляючись під вогонь противника у відповідь.

Безумовно, керований активно-реактивний снаряд коштує дорого; той же Excalibur-S обходиться платникам податків в 90 тис доларів. Але при ціні сучасного ОФС від $ 600 до $ 4000, ураження цілі на два порядки меншою кількістю пострілів робить застосування керованого снаряда економічно вигідним, не кажучи вже про те, що значно знижується ймовірність ураження вогнем самої САУ.

Ми б були в змозі зробити щось подібне, якби мали власне супутникове угрупування для підтримки чогось на кшталт Мilitary GPS. Використання для таких цілей цивільного GPS або Галіллео – занадто небезпечно.