Ізраїль і Сирія домовилися про припинення вогню, оскільки Ізраїль дозволив сирійським військам обмежити доступ до Сувейди

Ізраїль і Сирія домовилися про припинення вогню після кількох днів підвищеної напруженості та ізраїльських авіаударів по Дамаску та південній Сирії, заявив у п’ятницю посол США Том Барак, повідомляє Axios.

Адміністрація Трампа, яка виступила посередником у припиненні вогню, була вкрай стурбована тим, що криза цього тижня може ще більше дестабілізувати регіон і підірвати дипломатичні зусилля США в Сирії.

«Прем’єр-міністр Ізраїлю Нетаньягу та президент Сирії аль-Шараа, підтримані держсекретарем Рубіо, домовилися про припинення вогню, яке прийняли Туреччина, Йорданія та її сусіди», — написав Барак на X.

Барак заявив, що США та їхні партнери закликають друзів, бедуїнів і сунітів у Сирії скласти зброю «і разом з іншими меншинами побудувати нову та єдину сирійську ідентичність». «Ми закликаємо всіх сирійців шанувати один одного і жити в мирі та процвітанні зі своїми сусідами», — підкреслив він.

Кровопролиття, яке тривало з середи, за даними Міністерства охорони здоров’я Сирії, забрало 260 життів і 1698 осіб було поранено в Сувейді, з яких 425 перебувають у важкому або критичному стані.

Стрімкий розвиток кризи оголив взаємну недовіру, яка проходить по осі: сирійські арабські племена та племена бедуїнів — проти друзької та курдської меншин і Ізраїлю.

Початкові повідомлення про конфлікт, що спалахував, мали суто кримінальний характер, і на той момент реакція центрального уряду в Дамаску — заблокувати переміщення озброєних ополчень між друзькими та бедуїнськими селами з метою помсти — була логічною.

Однак частина друзів, а за ними й Ізраїль, відразу вороже поставилися до військового підкріплення сирійської армії та сил внутрішньої безпеки, у результаті чого війська центрального уряду потрапили в засідки з боку друзів і під ізраїльські авіаудари, зазнавши значних втрат у людях і техніці.

У принципі, ці перші кроки зовнішнього гравця — Ізраїлю — вплинули на подальший хід розвитку подій. Підбадьорені ізраїльськими ударами, друзьке ополчення відмовилося від запропонованого перемир’я і перейшло в наступ на місця проживання бедуїнів. Сирійська армія в цей момент відступила за межі провінції Сувейда.

Однак військові успіхи друзів і ізраїльські авіаудари, зокрема по Дамаску, викликали хвилю обурення серед арабської більшості в Сирії. У результаті спалахнули міжконфесійні конфлікти в місцях компактного проживання друзів в інших частинах країни — зокрема в передмістях сирійської столиці та в університеті в Алеппо, де навчалися студенти-друзи. Зусиллями сирійської влади ці конфлікти вдалося нейтралізувати, і до кровопролиття не дійшло.

Водночас Рада племен і вождів офіційно оголосила загальну мобілізацію племен по всій Сирії і наказала всім членам племінних ополчень зібратися та прибути до Сувейди. У четвер численні племінні загони з усієї Сирії різними шляхами почали стікатися до провінції. Критики влади заявляли, що частина сирійських військ зняла військову форму й приєдналася до племінних ополчень.

У ніч з середи на четвер умовна лінія фронту проходила по адміністративному кордону провінції Сувейда. Локальні сутички відбувалися в межах сіл бедуїнів, у яких племінні ополчення намагалися відновити контроль. До обіду «лінія фронту» почала зміщуватися ближче до адміністративного центру провінції, і деінде вже палали дома друзів — на знак помсти за спалені домівки бедуїнів.

Водночас тривали посередницькі зусилля, і Ізраїль погодився на розгортання сил внутрішньої безпеки МВС Сирії для ізоляції сіл від зовнішнього втручання ополчень з обох боків. У принципі, ситуація повернулася до стану середи — до жорсткого втручання Ізраїлю.

Претензії сторін. Представники сирійської влади та племена звинувачують в ескалації конфлікту озброєну групу друзів під керівництвом шейха Хікмата аль-Хіджрі, яка розпочала відкрите протистояння нападом на бедуїнське село у відповідь на викрадення торговця-друза. Як аргумент наводять кримінальне минуле групи в часи асада, пов’язане з наркоторгівлею, та присутність колишніх асадитів серед її членів, які, мовляв, і спровокували конфлікт.

Масла у вогонь додавали політичні заяви інших друзьких діячів, які закликали до автономії й поділу Сирії. У своїх зверненнях вони не залишили осторонь і курдів. Так, курдське видання Rojava Network опублікувало заяву відомого друзького шейха Марвана Ківана, в якій він назвав нинішній уряд у Сирії салафітським ісламістським угрупованням і закликав курдські Сирійські демократичні сили до втручання, а їхнього лідера Мазлума Абді — принести мир і порядок у Сирію.

З іншого боку, друзи й Ізраїль побоювалися, що активне втручання сирійської армії, яка складається з колишніх озброєних фракцій опозиції і має слабку дисципліну, призведе до жорстокого поводження з друзьким населенням і великої кількості жертв — як під час придушення повстання асадитів у Латакії в березні цього року.

За твердженнями джерел, саме перші прояви жорстокості й примусили Ізраїль до швидких превентивних дій. Високопоставлений чиновник з Перської затоки заявив, що Дамаск зробив «велику помилку» у підході до Сувейди, і що війська допустили порушення, зокрема вбивства і приниження друзів. Характер насильства дав Ізраїлю можливість діяти силою, сказав чиновник.

Численні відео й фото, що поширюються мережею, із зображенням жорстокості та позасудових страт, не дозволяють однозначно кваліфікувати як порушення лише з боку однієї сторони. Агентство Reuters змогло перевірити час і місце деяких відеозаписів, на яких видно мертві тіла в Сувейді, але не змогло незалежно встановити, хто був організатором убивств і коли вони сталися.

Примітно, що в кінці цього кола насильства той самий лідер друзів — Хікмат аль-Хіджрі, чия група й розпочала конфлікт, — публічно закликав сирійську владу через катарську Аль-Джазіру розгорнути сили захисту в Сувейді.

Сирійська влада заявила пізно ввечері в п’ятницю, що розгорне на півдні сили МВС, які припинятимуть сутички, у координації з політичними заходами та заходами безпеки задля відновлення стабільності й недопущення нових хвиль насильства.

Хто такі друзи. Розкидана по всій території Сирії, Лівану та Ізраїлю, закрита релігійна меншина довгий час балансувала між інтеграцією та незалежністю. Тепер члени альянсу знаходяться в центрі мінливої боротьби за владу в регіоні.

Закрита для сторонніх і часто неправильно зрозуміла, віра друзів виникла в XI столітті як відгалуження ісмаїлізму — течії шиїтського ісламу. Хоча друзи мають спільне історичне коріння з ісламом, вони не ідентифікують себе як мусульмани. Їхня монотеїстична релігія поєднує елементи грецької філософії, індуїзму та неоплатонізму зі священними текстами, доступними лише обраним. Цей містицизм довгий час викликав як захоплення, так і підозри, і спонукав деяких мусульманських вчених протягом століть таврувати їх як єретиків.

Більше половини з приблизно одного мільйона друзів у всьому світі проживають у Сирії, що становить близько 3 відсотків населення країни. Більшість інших розкидані по Лівану та Ізраїлю, а також на Голанських висотах, які Ізраїль окупував у 1960-х роках.

Друзи традиційно присягають на вірність державі, в якій вони проживають — принцип, що корениться в їхній релігійній доктрині, яка надає перевагу прагматизму та самозбереженню над політичним протистоянням. Хоча ця позиція привела друзів у Сирії, Лівані та Ізраїлі на різні політичні шляхи, міцний транснаціональний зв’язок триває: зв’язок спорідненості, спільної пам’яті та взаємного захисту.

У Лівані, де вони становлять близько 5 відсотків населення, впливові сім’ї друзів довгий час виступали в ролі посередників у владі, балансуючи між альянсами християнських, сунітських та шиїтських фракцій через війни та кризи.

В Ізраїлі та на контрольованих Ізраїлем Голанських висотах, де друзи загалом налічують близько 145 тисяч людей, громада займає унікальне місце.

На відміну від інших арабських меншин, чоловіки-друзи призиваються до ізраїльської армії, і багато з них служать на високопоставлених військових або політичних посадах.

«Формула друзів полягала в тому, що в якій би країні ви не були — ви повинні бути найбільш патріотичною спільнотою, щоб вижити», — сказав пан Мансур, колишній посол Ізраїлю. Такий підхід служив друзам протягом століть, але в Сувейді його межі були оголені.

Хто зацікавлений. Очевидно, що ця нова ескалація насильства підірвала дипломатичний процес і зусилля з нормалізації відносин між Сирією та Ізраїлем. Досвідчений американський законодавець і переконаний прихильник Ізраїлю розкритикував неодноразові удари Ізраїлю по Сирії, назвавши їх «самогубними» і контрпродуктивними для регіональної стабільності, повідомляє Al Arabiya English.

Конгресмен-республіканець Джо Вілсон, співголова Ізраїльського кокусу в Палаті представників США, у п’ятницю третій день поспіль висловив рідкісну та пряму опозицію нещодавнім діям Ізраїлю.

«Удари Ізраїлю по Сирії є самогубними. Справжній ворог — Тегеран. Ізраїль і Сирія повинні працювати разом. Президент Трамп піде на деескалацію ситуації», — сказав Вілсон у пості на X.

У п’ятницю ввечері, під час телефонної розмови з Al Arabiya English, Вілсон повідомив, що мав «дуже тривалу» бесіду з послом Ізраїлю у Вашингтоні, щоб висловити свою стурбованість з приводу авіаударів цього тижня по південній сирійській провінції Сувейда, Міністерству оборони й районам поблизу президентського палацу в Дамаску.

«Дайте шанс новому уряду Сирії», — сказав Вілсон, повторюючи позицію Трампа. Він заявив, що сильний, інклюзивний сирійський уряд має вирішальне значення для захисту всіх громадян, включаючи конкуруючі фракції — такі як друзи та бедуїни.

«І шлях до цього — мати дуже стабільний уряд у Дамаску, який зможе принести користь усім. Всеосяжний уряд. І це саме те, що аль-Шараа так сміливо намагається зробити», — додав Вілсон.

На запитання, чи можуть продовження ізраїльських ударів підірвати підтримку США, Вілсон відповів: «Дійсно, це грає на руку тим, хто не підтримує Ізраїль».