Іран зіткнувся з “перманентним станом кризи”.

Цього року Іран зазнав бомбардувань, санкції ООН були знову введені, а його економіка падає ще більше. Але теократична влада досі не вжила жодних серйозних дій, щоб зупинити падіння, перезапустити важливі ядерні переговори із Заходом і повністю підготуватися до можливих подальших бойових дій з Ізраїлем та США, повідомляє Associated Press.

У минулому 86-річний верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї оголосив про переваги «стратегічного терпіння» Тегерана у протистоянні його ворогам. Однак тепер зростає занепокоєння з приводу того, що терпіння скотилося до паралічу, оскільки партнери Ірану в його самопроголошеній «осі опору» були розгромлені, і немає жодних явних ознак матеріально-технічної підтримки ані з боку Китаю, ані з боку росії.

«Одна з найбільших шкод і небезпек, з якими стикається країна, — це саме такий стан ні війни, ні миру, що не є добре», — попередив сам Хаменеї у вересні.

Але не було зроблено жодних кроків, щоб змінити ці розрахунки, оскільки самі іранці, як і раніше, побоюються відновлення війни. Кожна пожежа або нещасний випадок на виробництві стає приводом для нового занепокоєння, оскільки вони спостерігають, як їхні заощадження ще більше скорочуються, а іранська валюта ріал падає до нових історичних мінімумів.

«Навіть якщо ми визнаємо, що можливість другої війни існує, правильний підхід до управління країною полягає в тому, щоб не тримати громадську думку в постійному занепокоєнні за допомогою повторюваних попереджень кожні кілька днів», — сказав Алі Абдулла Хані, аналітик Офісу стратегічних справ президента Ірану, в інтерв’ю, опублікованому в жовтні сайтом Nour News.

«Така політика ставить націю в перманентний кризовий стан — стан, коли завжди здається, що війна може спалахнути будь-якої миті, і в результаті всі управлінські та політичні можливості поглинаються протистоянням передбачуваному та гіпотетичному конфлікту».

Минулого місяця Організація Об’єднаних Націй знову ввела санкції проти Ірану, але Тегеран намагався применшити їх ефект або навіть наполягати на їхній відсутності. Деякі санкції досить застаріли — наприклад, санкції проти іранського генерала Революційної гвардії Касема Сулеймані, який загинув під час удару американського безпілотника в Багдаді під час першого терміну президента Дональда Трампа у 2020 році. Але головні з них тиснуть на Центральний банк Ірану та його експорт нафти — одне з небагатьох джерел твердої валюти для уряду. Це може дозволити конфіскувати поставки іранської сирої нафти на морях, що в минулому викликало конфронтацію з Тегераном.

Тим часом теократія в основному мовчить про економічні потрясіння, викликані тиском обмінного курсу, м’якою фіскальною політикою та санкціями, заявив цього тижня Міжнародний валютний фонд. За оцінками МВФ, річна інфляція в Ірані до кінця року становитиме 45%, що ще більше з’їсть і без того зменшені заощадження людей.

Крім того, є сам Хаменеї, який не має явного фаворита і втратив свій авторитет після війни. Проте в той момент, коли переговори зі США та європейцями є одним із шляхів вирішення проблем Ірану, він був непохитний у тому, що переговори не можуть бути проведені. Він виголосив промову, коли президент Ірану Масуд Пезешкіян і міністр закордонних справ Аббас Арагчі вирушили до Нью-Йорка на Генеральну Асамблею ООН, що завадило їм вести прямі переговори.

Виступаючи перед спортсменами в понеділок, Хаменеї продовжив критикувати президента США і наполягав на тому, що Іран «не підкориться примусу».

Трамп «пишається тим, що “бомбардує і знищує ядерну промисловість Ірану”, – сказав Хаменеї. – Добре, продовжуй жити цією фантазією».