Відлуння Другої та навіть Першої світових воєн можна спостерігати не лише в африканських чи близькосхідних конфліктах, а й у руках українських військових та російських окупантів.

Це свідчення того, що спадок минулих воєн може залишатися актуальним навіть у сучасному світі з його швидким технологічним прогресом.

“Бездонні” склади, які перейшли у спадок від СРСР обом країнам, десятиріччями зберігали десятки тисяч одиниць різного стрілецького озброєння, яке стало актуальним у наш час через дефіцит боєприпасів та сучасніших зразків.

Пістолети-кулемети

Майже з самого початку повномасштабної російсько-української війни, у квітні, в руках російського окупанта, найімовірніше, 1-го армійського корпусу так званої “ДНР”, помітили радянський 7,62х25-мм пістолет-кулемет Шпагіна, або ж ППШ-41.

Тоді не можна було точно стверджувати, чи це одиничний екземпляр, чи штатне озброєння “ДНРівських” штурмових підрозділів. Пізніше, у липні 2023 року, з’явилося відео, на якому бойовики так званої “ЛНР” розпаковують законсервовані ППШ-41, що підтверджує факт постачання в окупаційні війська.

Окрім “ЛДНРівських” армійських корпусів, пістолети-кулемети Шпагіна були помічені в українських військових на Київщині, але, швидше за все, це був одиничний колекційний екземпляр.

ППШ-41 – це радянський пістолет-кулемет під патрон 7,62х25-мм ТТ, що став одним із наймасовіших зразків стрілецького озброєння під час Другої світової війни. Він виготовлявся як силами СРСР, так і оборонно-промисловим комплексом країн-союзниць.

Загалом було випущено близько 6 мільйонів одиниць ППШ-41, а з урахуванням “клонів” – ще більше. Відомо, що Україна отримала буквально сотні тисяч цих пістолетів-кулеметів станом на 2011 рік. Ураховуючи утилізацію та розпродаж, на складах залишалося близько 300 тисяч ППШ-41. Проблемою є рідкісні 7,62х25-мм набої, яких майже немає.

Крім “Шпагіна”, у руках сепаратистів помітили пістолет-кулемет Судаєва, або ж ППС-42/43, під той самий 7,62х25-мм патрон.

ППС-43 розроблений у 1942–1943 роках як дешевша та простіша альтернатива ППШ-41.

ППС виготовили значно менше – близько 2 мільйонів. Відповідно, на складах їх залишилося небагато: за деякими оцінками, Україна отримала близько 25 тисяч одиниць, але до наших днів великої кількості не збереглося.

Цікаво, що ППС на початку 90-х видавали тодішнім міліціонерам та охоронним структурам, однак під час повномасштабної російсько-української війни в Силах оборони він помічений не був.

Враховуючи українські дані, можна припустити, що у росіян також збереглася велика кількість ППШ і ППС, якими цілком можна озброювати загони найманців, в’язнів чи мобілізованих. Крім того, у росіян є можливість виробляти 7,62х25-мм набої.

Ще одним “привидом” минулого є американський 11,43х23-мм пістолет-кулемет Томпсона, або Томмі-ган, який з’являвся з обох сторін.

Пістолет-кулемет Томпсона, або ж Томмі-ган є культовим зразком стрілецького озброєння, розробленим у Сполучених Штатах у 1920-х роках. Радянський Союз закуповував американські пістолети-кулемети у 20-х роках та отримував їх у межах програми ленд-лізу – всього близько 130 тисяч одиниць, але значного поширення у Червоній армії вони не набули.

Відповідно, Україна, як і Росія, після розвалу отримали американські пістолети-кулемети. Відомо, що станом на 2011 рік на українських складах зберігалося від 10 до 20 тисяч одиниць.

Томпсони, так само як і ППШ, використовувалися майже з самого початку повномасштабної російсько-української війни: “українські” були помічені ще у квітні 2022 року, а “російські” – у липні 2023 року.

Також у межах російсько-української війни використовуються німецькі 9х19-мм пістолети-кулемети MP40, іронічно, що найбільшого поширення вони набули у російських окупаційних військах, хоча поодинокі екземпляри помічали і на озброєнні Сил оборони України.

За часів Другої світової війни німецька промисловість виготовила близько 1,2 мільйона одиниць, частина з яких потрапила до СРСР, а пізніше – в Україну та Росію.

Гвинтівки

Одним із найстаріших діючих зразків стрілецького озброєння є 132-річна 7,62х54-мм гвинтівка Мосіна. Проте варто наголосити, що такі раритетні екземпляри не такі поширені, як зразки радянського виробництва. Відомо, що станом на 2011 рік в Україні зберігалося близько 180 тисяч гвинтівок зразка 1891 й 1930 року і близько 2500 карабінів зразка 1944 року.

Кількість “Мосінок” на російських складах може сягати мільйонів: починаючи з імперських часів, включно з іноземними виробниками, виготовлено понад 37 мільйонів одиниць.

Найбільше поширення гвинтівка Мосіна здобула серед 1 та 2 армійських корпусів “ЛДНР”, найманців ПВК “Вагнер” та інших формувань.

Однак варто зазначити, що ці гвинтівки також були помічені у регулярних частинах російської армії. Крім того, поодинокі екземпляри можна помітити й у Силах оборони України. Гвинтівка Мосіна головно використовується як марксманська зброя.

Таке саме застосування здобула 7,62х54-мм радянська самозарядна гвинтівка Токарєва (СВТ) зразка 1938 і 1940 років, яких виготовили близько 1,5 мільйона одиниць.

Порівняно з Росією, Україна має обмежену кількість СВТ. Наприклад, станом на 2011 рік, відомо лише про 10 тисяч справних гвинтівок.

З 7,62х39-мм самозарядними карабінами Сімонова (СКС), які виготовлялися з 1949 року, ситуація інша: відомо про зберігання майже 300 тисяч одиниць.

Кулемети

При згадці кулеметів часів Другої світової війни одразу спадають на думку два легендарні вироби – 12,7х108-мм кулемет Дегтярьова-Шпагіна (ДШК), експлуатація якого розпочалася у 1938 році, та Browning M2, який активно використовують з 1921 року.

Однак це, звісно ж, не єдині представники минулого століття на полі бою. Сили оборони України мають на озброєнні кулемет Дегтярьова піхотний (ДП), який використовується з 1928 року.

Відомо, що Україна зберігала близько 120 тисяч ДП та 19000 ДПМ. Російські ж війська його майже не використовують, поодинокі екземпляри, найімовірніше, – трофейні.

Досить рідкісним зразком є 7,62х54-мм кулемет РП-46, який почав експлуатуватися у 1946 році. На складах Міністерства оборони їх було близько 40 одиниць, частина з них використовувалася у зоні АТО батальйоном “Дніпро-1”, а дуже обмежена кількість під час повномасштабної російсько-української війни.

Найстарішим кулеметом у Силах оборони України є 7,62х54-мм кулемет Максима, який почали використовувати у 1910 році. Після початку повномасштабної російсько-української війни на полі бою він з’явився майже одразу. Варто зазначити, що певна кількість цих кулеметів була розконсервована ще під час проведення АТО.

Переважно вони використовуються у піхотних кулеметних взводах та у мобільних вогневих групах протиповітряної оборони. Іноді його можна побачити у російських військ, головно у бойовиків 1-го та 2-го корпусів.

Українські модернізовані варіанти кулемета отримують голографічні прицільні засоби, а з деяких зняли водяне охолодження. Станом на 2011 рік відомо, що на складах Міністерства оборони України зберігалося 35 тисяч кулеметів Максима зразка 1910 та 1930 років.