Терор України під назвою «Кинжал»: історія, характеристики комплексу та ракети

Після огляду літаків МиГ-31К та МиГ-31И було б також логічно розібратися з самими ракетами «Кинжал», тим паче, що навколо них існує багато спекуляцій. Перша з яких — те, що ракети «Кинжал» не існує: те, що прийнято називати «Кинжал», — це не ракета, а назва комплексу, який здійснює її пуск. Навіть індекс Х-47М2, ймовірно, виник у результаті редакторської помилки російських журналістів, однак широко розійшовся та закріпився «в народі». Сама ракета не має назви, а лише індекс 9-С-7760, однак для простоти сприйняття ми будемо використовувати як індекс, так і назву «Кинжал» для позначення ракети.

Досвід СРСР

Балістичні ракети повітряного старту не є чимось новим чи унікальним. Вони були створені ще у часи холодної війни; зокрема, ракети такого типу мав на озброєнні і СРСР.

Авіаційна аеробалістична ракета Х-15 («виріб 115») була призначена для забезпечення прориву системи ППО противника літаками дальньої авіації, знищення зенітних комплексів великої дальності типу Patriot, HAWK і стаціонарних наземних цілей. Ракету розроблено в МКБ «Радуга» під керівництвом головного конструктора І. С. Сєлєзньова.

Дослідні зразки Х-15 були виготовлені НПО «Радуга» у 1978 році. Випробування Х-15 з борту літака Ту-22М проводилися наприкінці 1970-х років. Базовий варіант Х-15 з ядерною бойовою частиною потужністю 350 кт прийнято на озброєння у 1980 р. Серійне виробництво організовано на Дубненському машинобудівному заводі.

Протирадіолокаційний варіант ракети Х-15П з пасивною радіолокаційною головкою самонаведення (ПРГСН) та осколково-фугасною бойовою частиною прийнято на озброєння дальньої авіації СРСР у 1988 році. У 1993 році на виставці в Абу-Дабі була представлена протикорабельна версія Х-15, що одержала позначення Х-15С та була оснащена активною радіолокаційною головкою самонаведення. Ракета призначалася для знищення кораблів різних класів — від катерів до есмінців та крейсерів і несла проникаючу фугасну БЧ масою 150 кг. Атака великої цілі могла виконуватися з віддалення 150 км, катерів — з 50–60 км.

Ракета Х-15 була 4,78 метра завдовжки, 455 мм — у діаметрі, та важила 1197 кілограмів, із яких 150 кг припадало на бойову частину. Максимальна швидкість польоту становила до 5 Махів.

У зв’язку з наближенням закінчення строків зберігання, на початок 2000-х років було ухвалено рішення про «раціональне використання наявних запасів» Х-15 та відстріл усіх наявних ракет у рамках навчань.

Для використання ракет до комплексу озброєння Ту-22М3 було включено бортову систему керування ракетною зброєю, що забезпечує цілевказання, підготовку до стрільби та керування пусковими установками. Основою виконання бойового завдання є виявлення цілей і визначення їхніх координат, що здійснюється перед вильотом або в повітрі бортовими засобами літака. Отримуючи від навігаційного комплексу літака дані про курс, координати і швидкість, система керування здійснює обробку інформації та підготовку інерційної навігаційної системи (ІНС) ракет, введення даних про ціль, визначення входу в зону дозволених пусків і автоматичний контроль готовності, після виконання яких може здійснюватися стрільба.

Літак піднімав ракету на висоту до 22 кілометрів, розганявся до 2200 кілометрів на годину та скидав ракету з пускової установки, після чого запускався ракетний твердопаливний двигун. Двигун забезпечував розгін ракети до «гіперзвукової швидкості» (понад 5 швидкостей звуку) з набором висоти до 40 км. Увімкнення систем самонаведення ракет Х-15П і Х-15С здійснювалося на кінцевій ділянці траєкторії. У разі втрати цілі рух виконується в точку прицілювання за допомогою інерціальної системи керування. Максимальна дальність стрільби — до 300 кілометрів.

Кинджал — історія

Проєкт літака-носія балістичної ракети повітряного старту на базі важкого літака-перехоплювача пропрацьовувався в Радянському Союзі ще у 60–70-ті роки ХХ століття, але так і не був реалізований. До ідеї повітряного старту в Росії повернулися вже після розвалу СРСР наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років.

Для цього були використані напрацювання, отримані в ході робіт над носієм Е-155Н і МиГ-31Д, а також балістична ракета 9М723-1Ф системи «Искандер». Ймовірно, потреба у значно більшій порівняно з Х-15 ракеті виникла через орієнтацію на конвенційну бойову частину, і 150 кілограмів були визнані недостатніми. Також фактором вибору саме ракети 9М723 могло стати бажання уніфікувати ракети з наземними комплексами.

Відомо, що розробку адаптованої під повітряний запуск ракети розпочато у рамках ДКР «292» не пізніше 2012 року. Дослідний літак МіГ-31К (виріб 06) — переобладнаний МиГ-31БМ з бортовим номером №592 — здійснив перший політ під керуванням льотчиків-випробувачів М. А. Бєляєва і С. В. Горбунова 31 травня 2016 р. Надалі для переробки у МиГ-31К, ймовірно, використовувалися літаки МиГ-31Д3, які, на відміну від БМ, не підлягали модернізації та мали систему дозаправки в повітрі.

1 березня 2018 року відбулась презентація ракетного комплексу «Кинжал». Тоді Президент Росії заявив, що з 1 грудня 2017 року комплекс заступив на дослідно-бойове чергування на одному з аеродромів Південного військового округу. Навесні 2018 року  розпочато експлуатаційні випробування ракетного комплексу в Південному військовому окрузі. 1 грудня 2021 року завершено формування другої ескадрильї літаків-носіїв комплексу, і з двох ескадрилій сформовано 54-й авіаполк далекої авіації ВКС Росії (база Ахтубінськ). Відомо, що станом на 2022 рік було переобладнано 10 літаків.

Конструкція та можливості

Ракета 9-С-7760 «Кинжал» являє собою класичну балістичну ракету з твердопаливним двигуном. Як носії можуть використовуватися перероблені перехоплювачі МиГ-31 — МиГ-31К та МиГ-31И. Також у 2018 році заявлялося, що ці ракети будуть інтегровані на Ту-22М3, однак жодної інформації про ці роботи більше у відкритому доступі не з’являлося.

Конструктивно ракета складається з аеродинамічного ковпака задньої частини ракети, який відстрілюється після скидання ракети з літака-носія, відсіку двигуна, відсіку керування, бойової частини та радіопрозорого композитного носового обтікача, під яким розміщені пристрої системи самонаведення. Російські джерела заявляють, що корпус ракети має малу радіолокаційну помітність, однак на публічних фотографіях «стелс-покриття» не помітно.

Точні масогабаритні параметри ракети невідомі, однак вважається, що ракета має довжину приблизно 8 метрів, діаметр корпусу 1 метр і стартову вагу приблизно 4300 кг. Система керування ракети — автономна інерціальна з корекцією за даними супутникової навігації. На кінцевій ділянці ракета використовує активну радіолокаційну головку самонаведення. Як зазначають аналітики, з високою ймовірністю ця головка та сама або версія 9Б918, яка використовується у балістичній ракеті 9М723 ОТРК «Іскандер». Принцип наведення подібних активних радіолокаційних головок самонаведення полягає у порівнянні радіолокаційної сигнатури району цілі із закладеним еталонним зображенням. Подібна система наведення може забезпечувати надзвичайно високу точність наведення на ціль, втім, реальна практика застосування показує, що ціллю може стати і житловий будинок.

Заявлено, що ракета комплексу «Кинжал» керується на всій траєкторії польоту. Це може свідчити про використання як аеродинамічних, так і газодинамічних рулів. Двигун — класичний дворежимний стартово-маршовий твердопаливний, ймовірно, аналогічний тому, що використовується на ракетах «Искандер», з адаптацією геометрії сопла під запуск з великої висоти (геометрія сопла для оптимальної роботи повинна враховувати атмосферний тиск ззовні ракети).

Пуск та політ ракети

Ракета піднімається літаком на висоту 25 км і після досягнення швидкості 3000 км/год запускається по цілі. Після скидання з літака-носія у ракети відстрілюється ковпак, який захищає сопло, і запускається ракетний двигун. Після запуску «Кинжал» швидко розганяється до швидкості 4 Махів і, як заявлено росіянами, може досягати швидкості до 10 Махів, піднімаючись на висоту 40 кілометрів. Ця швидкість у поєднанні з високою маневреністю та нетиповою висотою польоту (нижче мінімальної висоти перехоплення великими системами ПРО типу THAAD, але вище за максимальну висоту систем типу Patriot) ускладнює її перехоплення на маршовій ділянці.

На кінцевій ділянці польоту ракета входить у щільні шари атмосфери і, згідно з російськими джерелами, сповільнюється до приблизно 3 Махів (в оригіналі заяви — має швидкість понад 1 кілометр на секунду), що, в принципі, відповідає швидкостям польоту ракети «Искандер», та вмикає радіолокаційну головку самонаведення. Практика показує, що системи протиповітряної оборони Patriot можуть ефективно перехоплювати ці ракети на цій ділянці польоту.

Як бачимо, в цілому ця схема запуску та польоту повторює схему, яка використовувалася на ракетах Х-15С, з поправкою на більш сучасну електроніку та значно більший твердопаливний двигун.

Інші характеристики ракети

За різними оцінками, дальність польоту «Кинджала» становить від 1000 до 1500–2000 км (заявлена дальність — 2000 км, однак деякі експерти вважають, що в цю дальність, з пропагандистською метою, також включено дистанцію польоту літака-носія).

Ракета оснащується товстостінною (судячи з аналізу фото, товщина стінок — приблизно 4 сантиметри) проникаючою бойовою частиною вагою 480 кг, яка споряджена 150 кг октагену, що є еквівалентом 240 кг тротилу. За ініціацію бойової частини відповідає електронний детонатор, який розміщується поруч із головкою самонаведення ракети. Також можливе спорядження ядерною бойовою частиною.

У жовтні 2023 року російські ЗМІ повідомили, що ракети 9-С-7760 комплексу «Кинджал» отримали можливість отримувати цілевказання вже під час польоту, а не під час передпольотної підготовки на аеродромі.

Висновок

Перш за все, варто зазначити, що визначення Росією «Кинджала» як «гіперзвукової» ракети є оманливим, оскільки майже всі балістичні ракети досягають гіперзвукової швидкості (вище 5 Махів) на певному етапі свого польоту. Однак, навіть попри значну частину російської пропаганди в рекламі “чудо зброї” ця ракета залишається значною загрозою для українського тилу. За оцінками Головного управління розвідки, станом на літо 2025 року Росія здатна виробляти до 15 ракет 9-С-7760 на місяць.