Популярні
Розвиток північнокорейських ракетних сил донедавна був доволі незначним, що не викликало відчуття серйозної загрози для більшості країн Океанії, а також США.
Однак, починаючи з 2015 року, ситуація почала змінюватися кардинально і настільки швидко, що за дев’ять років Північна Корея продемонструвала та випробувала велику кількість ракет різних типів, що створило певні ризики для сусідніх країн. Крім того, від початку 2024 року Північна Корея розпочала співпрацю з Росією, яка потенційно може допомогти КНДР отримати раніше недоступні технології.
У цій частині статті ми розглянемо, як Росія може допомогти КНДР створити сучасний ракетний арсенал балістичних ракет і яку загрозу це становить для США та їхніх союзників.
Розробка ракет у КНДР триває вже понад 60 років. Починаючи з кінця 1970-х років, Північна Корея, вивчаючи радянські ракетні технології, розпочала власну програму створення ракет шляхом розбирання імпортованих із єгипетських складів ракет «Скад». У результаті КНДР розробила та розпочала виробництво ракет «Скад-Б» і «Скад-С».
Історично Північна Корея відзначає початок розвитку власних ракетних технологій з 9 квітня 1984 року. Саме тоді офіційно стартувала розробка перших північнокорейських балістичних ракет, які пізніше стали відомі як Nodong No1 (Hwasong-7) і Daepo-dong No1 (Taepodong). Вони не були унікальними, оскільки їх розробка базувалася на радянських ракетах, отриманих з Єгипту, а саме балістичних Р-17 («Скад-Б» і «Скад-С»).
Максимальна дальність цих ракет (300–1280 км) дозволяла повністю покрити територію Південної Кореї та навіть досягти японської столиці — Токіо.
Попри це загрозу з боку Північної Кореї на той час не сприймали серйозно, оскільки вона лише починала власні розробки, а західні країни вже працювали над сучасними протиракетними системами, здатними захистити союзну Південну Корею та Японію від ракет середньої дальності, створених у 1950–60-х роках.
З 1995 року КНДР почала розгортати балістичні ракети Nodong як бойові одиниці. У серпні 1998 року, невдовзі після приходу до влади адміністрації Кім Де Чжуна, КНДР привернула увагу всього світу, запустивши першу міжконтинентальну балістичну ракету — Daepodong-1, яка мала значно більшу дальність ураження (2500 км з боєголовкою вагою 1500 кг), порівняно з Nodong (приблизно 1000–1500 км).
Попри Женевські домовленості 1994 року зі Сполученими Штатами, які передбачали замороження ядерної програми, КНДР випробувала ракету дальністю до 2500 км, що виходить за межі Корейського півострова. У подальшому Північна Корея продовжила вдосконалювати свої ракетні можливості, поступово досягнувши етапу розробки міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), здатних вражати материкову частину США.
У 2017 році КНДР запустила МБР «Hwasong-14», дальність якої становила до 10 000 км.
Загроза, що випливає з ракетної програми КНДР, полягає в її намірі створити ядерну ракетну систему великої дальності для зміцнення свого статусу як ядерної держави. Північна Корея прагне досягти стратегічного балансу з США, покладаючись на значний ядерний потенціал.
Рішення КНДР інвестувати значні ресурси в розбудову ядерної ракетної системи попри економічні труднощі обумовлене прагненням забезпечити стабільність і виживання свого режиму. В підсумку ракетна програма КНДР є не лише політико-військовою основою оборони, а й одним із ключових джерел валютних надходжень для країни.
Прискорення у розробці балістичних ракет КНДР припадає саме на період з 2010 до 2020 року, коли країна здійснила значний прорив як у кількості випробуваних ракет, так і, за повідомленнями північнокорейських державних агентств, у модернізації, яка стала можливою завдяки підтримці з боку Китаю. Для Китаю КНДР відіграє важливу роль у забезпеченні його стратегічних інтересів, а також у розвитку співробітництва та економічної торгівлі між країнами.
За цей час була представлена та випробувана значна кількість ракет: від тактичних для підводних човнів до нових типів міжконтинентальних балістичних ракет.
Загалом тенденція цих випробувань спрямована на поліпшення показників. Порівняно з 2016 роком кількість успішних пусків значно зросла. Наприклад, у 2016 році Північна Корея здійснила запуск 16 балістичних ракет, з яких 7 були успішними, а решта завершилися невдачею з різних причин. Серед причин невдалих запусків південнокорейська розвідка відзначає вибухи ракет у повітрі та невдалі спроби виходу на заплановану траєкторію.
Уже у 2019 році кількість невдач зменшилася до одного випадку з ракетою KN-25, невдалий запуск якої стався 10 вересня 2020 року поблизу міста Кечхон. Цей єдиний випадок становив лише один серед 13 успішних запусків того року.
Офіційної інформації щодо випробувань, характеристик ракет і результатів цих запусків у відкритому доступі немає. Однак окремий відділ південнокорейської розвідки досліджує випробування цих ракет, на підставі чого зроблено відповідні висновки про результати запусків.
Північна Корея не раз заявляла, що запускатиме ракети у довільний час і з довільного місця, намагаючись уникнути спостереження спільних розвідувальних засобів США та Південної Кореї.
Запуски ракет із непередбачуваних місць також посилюють тиск на американсько-корейську сторону у разі потенційного воєнного стану, оскільки це ускладнює їхню відповідь. Тому КНДР здійснює запуски з різних точок.
За часів Кім Чен Іра найбільш використовуваним місцем для запусків ракет була гора Кітедарьон. Однак тоді процес рідко показували публічно. На відміну від цього, за правління Кім Чен Ина пропагандистські матеріали, зокрема знімки з дронів, активно висвітлюються у ЗМІ, що дозволяє точніше визначати конкретні місця запусків ракет.
Найпоширенішими місцями запуску ракет у Північній Кореї є прибережні зони та військові аеродроми. Наприклад, пляж Маджон, відомий курортний регіон, перетворився на випробувальний полігон для запуску ракет. Серед інших місць можна назвати аеродром Гваіль (для четвертого запуску KN-23) та аеродром Рьонпхо (для першого запуску модифікованої великої версії KN-23).
Іноді запуски здійснюються навіть із цивільних аеропортів, як-от міжнародний аеропорт Вонсан-Кальма (для четвертого-шостого запусків ракети Hwasong-10) та міжнародний аеропорт Пхеньян (для п’ятого-шостого запусків Hwasong-12, а також численних запусків Hwasong-15 і Hwasong-17). Злітно-посадкові смуги цих аеропортів мають тверде бетонне покриття, що вирізняє їх на тлі загалом низької якості доріг у країні.
Крім того, відомі випадки приховування транспортерів-тягачів у тунелях уздовж автомагістралей, звідки потім виконувалися запуски. Наприклад, таке траплялося на ділянці автомагістралі Кесон-Пхеньян у повіті Хванджу, де запускали ракети Hwasong-6, Hwasong-7 і SCUD-ER, а також при випробуваннях ракети Hwasong-1, імовірно, з аеродрому Кечхон.
Також двічі для запусків ракет використовували узбережжя озер, де не було перешкод поблизу. Звідти здійснювалися друге випробування Pukguksong-2 і друге випробування Hwasong-11. В обох випадках використовувалися транспортно-пускові установки на гусеничному ходу.
Такі розгалужені випробування тримають південнокорейські підрозділи виявлення пусків у постійному пошуку ймовірних місць запуску, аналізі великих територій та спробах передбачити потенційні місця, які використовуватимуться.
Загалом у період з 2010 до 2020 року на парадах та випробуваннях було виявлено значну кількість балістичних та крилатих ракет — 43 різні моделі.
На восьмому з’їзді Трудової партії Кореї, що відбувся в січні 2021 року, голова Кім Чен Ин оголосив курс на подальше зміцнення ядерних та ракетних можливостей Північної Кореї та безперервне підвищення військової потужності країни. Він конкретно зазначив, що серед майбутніх завдань — розвиток ядерних технологій, зокрема створення «тактичних ядерних боєголовок», можливості превентивних ядерних ударів і задля помсти, а також розробка різних видів озброєння, зокрема «гіперзвукових бойових блоків із плануючим польотом» і твердопаливних міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), що запускаються з підводних човнів та наземних платформ.
Повідомлялося, що на цьому ж з’їзді був представлений «п’ятирічний план», відповідно до якого Північна Корея відтоді активно працює над удосконаленням ракетних технологій та оперативних можливостей, включаючи запуск балістичних ракет із непередбачуваними траєкторіями, так званих «гіперзвукових ракет», а також нових міжконтинентальних балістичних ракет (МБР).
Запуски балістичних ракет та інших типів ракет КНДР тривають, при цьому від початку 2022 року їх частота значно зросла. Північна Корея відновила випробування балістичних ракет середнього радіусу дії (БРСД) і далекобійних ракет, включаючи нові міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), які не запускалися з 2018 року.
При цьому Північна Корея, ймовірно, має намір підвищити свої можливості для раптових атак, ускладнюючи виявлення ракетної загрози та перехоплення її ракет.
Для цього розробляються оперативно-тактичні ракетні комплекси, які здатні здійснювати польоти на малих висотах, а також запускати ракети з різних платформ, як-от самохідні пускові установки, підводні човни та залізничні пускові платформи.
Ще однією важливою ознакою є ймовірне прагнення Північної Кореї продемонструвати свої оперативні можливості через ескалацію провокацій, що імітують реальні бойові ситуації.
Наприклад, з кінця вересня до жовтня 2022 року КНДР майже щодня здійснювала пуски балістичних ракет у межах навчань підрозділів тактичних ядерних сил.
Зважаючи на те, що Північна Корея провела шість ядерних випробувань, можна припустити, що країна досягла значного прогресу у своїй ядерній програмі. Щодо плутонію, розщеплювального матеріалу, який може бути використаний для виготовлення ядерної зброї, Північна Корея не раз згадувала про його виробництво та екстракцію.
Нещодавно було зазначено, що ядерний реактор у Йонбйоні, який вважався неактивним з 2018 року, відновив свою роботу в липні 2021 року. Відновлення роботи цього реактора може призвести до виробництва та екстракції плутонію, що є серйозною загрозою для регіональної та глобальної безпеки.
Що стосується високозбагаченого урану, який також може бути використаний для виготовлення ядерної зброї, то ще в червні 2009 року Північна Корея оголосила про початок збагачення.
У листопаді 2010 року вона продемонструвала свою установку для збагачення урану американським ядерним фахівцям і пізніше повідомила, що експлуатує завод збагачення урану, оснащений тисячами центрифуг.
Розширення цього заводу збагачення урану обговорюють останніми роками, і, ймовірно, Північна Корея могла збільшити свої можливості у цьому. Крім того, є припущення, що існують деякі незадекларовані установки збагачення урану, що свідчить про можливість розвитку ядерної зброї на основі високозбагаченого урану, окрім плутонію. Це підвищує рівень напруженості та викликає занепокоєння серед міжнародної спільноти щодо потенційної ескалації загрози ядерного розповсюдження.
Загалом установки для збагачення урану є більш таємними, ніж реактори для виробництва плутонію, тож їхню діяльність ззовні визначити важче. З іншого боку, плутоній має меншу критичну масу, що робить його зручнішим для створення компактних і легких ядерних боєголовок. Це може бути важливою перевагою для держави, яка прагне розвивати можливості для завдавання ударів з використанням балістичних ракет.
Враховуючи ці переваги, Північна Корея, ймовірно, продовжить розвивати як плутонієві, так і уранові типи ядерної зброї для посилення своїх стратегічних можливостей.
Північна Корея загалом провела шість ядерних випробувань: 9 жовтня 2006 року, 25 травня 2009 року, 12 лютого 2013 року, 6 січня 2016 року, 9 вересня 2016 року та 3 вересня 2017 року.
Існує велика ймовірність того, що Північна Корея досягла значних успіхів у своїй ядерній програмі, зокрема в мініатюризації ядерних боєголовок для їх встановлення на балістичні ракети, зібравши необхідні дані через ці випробування.
Наприклад, у вересні 2017 року було оголошено, що голова Кім Чен Ин відвідав Ядерний інститут Північної Кореї, де він бачив водневу бомбу, яку можна встановити на міжконтинентальну балістичну ракету (МБР). Після проведення шостого ядерного випробування цього ж дня, Північна Корея заявила, що «успішно провела випробування водневої боєголовки для МБР». Це свідчить про те, що КНДР, ймовірно, вже досягла значних результатів у розробці стратегічної ядерної зброї.
Новий етап поліпшення відносин із Росією розпочався після підписання договору про всеосяжну стратегічну співпрацю між Росією та КНДР. За цієї угодою, Корея отримала можливість тісніше співпрацювати з російськими компаніями, а також експортувати власні ракети KN-23, які за характеристиками дуже схожі на російські «Іскандер-М».
Ця співпраця є тривожним сигналом як для Південної Кореї, так і для Японії, які раніше вважалися менш досяжними для ударних можливостей КНДР. Проте тепер корейські фахівці отримали можливість значно поліпшити свої ракети, зокрема в частині систем наведення.
За інформацією південнокорейської розвідки, Північна Корея має обмежені напрацювання в галузі систем наведення для балістичних ракет. Розроблені зразки інерційних систем наведення виявляються примітивними і мають низьку якість, що підтверджується невдалими випробуваннями та вибухами ракет під час польоту. Фахівці вважають, що ці невдачі стали наслідком активації системи самоліквідації через збій у роботі наведення. Це свідчить про необхідність подальших розробок та вдосконалення технологій, що може бути посилено в межах міжнародної співпраці або за рахунок отриманих зовнішніх технологій.
Сучасна співпраця між Росією та КНДР може знизити ризики, пов’язані з проблемами систем наведення, оскільки російські фахівці мають доступ до сучасних напівпровідників та елементної бази, які недоступні для КНДР. Саме через це існує значний технологічний розрив між країнами, а також технологічні труднощі у виробництві різних компонентів, де Росія може виступати як постачальник компонентів чи передавати технології для їх виробництва. Як приклад можна згадати рульові підшипники.
Окрім цього, уряд Південної Кореї вважає, що Росія може надати КНДР удосконалені конструкції боєголовок і передові технології засобів доставки, зокрема в контексті підводних балістичних ракет (ПБР), які здатні забезпечити другу ударну хвилю. Це лише посилить примусовий потенціал і ядерне стримування з боку КНДР.
З огляду на зусилля Північної Кореї розробити ракету «Pukguksong-1» для оснащення майбутніх підводних ракетоносців можливість отримання ПБР стає критичною. На сьогодні КНДР має два дизель-електричні підводні човни з балістичними ракетами (ПЧБР) типу «Sinpo-C», які були спущені на воду у вересні 2023 року і дістали назву «герой Кім Гун Ок». Ці ПЧБР планується модернізувати для оснащення ракетами «Pukguksong-1» та малою ПБР KN-23. Якщо Росія передасть КНДР відповідні технології, це дозволить їй не лише посилити загрозу тактичної ядерної зброї, а й розвинути потенціал другого удару, що забезпечить стратегічне ядерне стримування.
Крім того, ймовірно, що КНДР може звернутися по підтримку у сфері космічних технологій. Спроби Північної Кореї створити дієздатні системи космічних запусків стикалися з численними технічними перешкодами та невдачами. Однак є ознаки того, що Росія вже надала певну підтримку в галузі ракетних двигунів. Зважаючи на обмежений доступ до фінансування та передових технологій через санкції Заходу, російські космічні програми стикаються з труднощами, що відкриває можливості для подальшої підтримки КНДР у галузі космічних і супутникових систем.
Фінансові вливання з боку Північної Кореї можуть допомогти залучити в Росії новітні космічні технології військового призначення, що дозволить їй підтримувати свою технічну базу. Таким чином, у процесі обміну експертними знаннями та технологіями, КНДР може подолати власні технологічні бар’єри.
Є ще одна тривожна перспектива: Росія розробляє протисупутникові ракетні системи (ASAT) на базі ядерних боєголовок. У разі її розгортання це може призвести до порушення Договору про космос 1967 року і створити на орбіті так званий ядерний меч, що поставить під загрозу безпеку супутникових систем і може мати дестабілізуючі наслідки для глобальної безпеки.
Особливе занепокоєння викликає потенційний обмін технологіями та спеціалізованими знаннями, що можуть значно посилити ядерний і ракетний арсенал КНДР. Насамперед Північна Корея активно накопичує тактичні ядерні боєзаряди, які можуть бути використані як засіб примусу проти Південної Кореї та Японії. Навіть без фактичного застосування такої зброї сама лише загроза її використання здатна створити значний тиск. Водночас стратегічні ядерні засоби КНДР можуть використовуватися для стримування військових дій з боку Південної Кореї, Японії та США.
Використання корейських ракет російськими військами дозволило виявити цікаві конструктивні рішення, зокрема застосування автомобільних підшипників, виготовлених японськими компаніями, як-от SNR, NTN, NSK тощо. За словами деяких українських фахівців, це використання цивільних компонентів, а не спеціально розроблених для військової техніки, є однією з причин низької точності ракет.
Це пов’язано з тим, що такі компоненти мають меншу стійкість до високих швидкостей (6-7 маха) та високих температур, що характерні для умов, в яких працюють сучасні бойові ракети.
Тактичні балістичні ракети малої дальності
Hwasong-3 — імпортована з СРСР ракетна система малої дальності 9К52 «Луна-М».
Hwasong-1 — імпортована з СРСР ракетна система малої дальності 2К6 «Луна».
Hwasong-5 — балістична ракета малої дальності, розроблена шляхом зворотного інженерингу ракети Р-17 (SS-1C Scud B), яку КНДР отримала від Єгипту. Максимальна дальність польоту ракети — 300 км.
Hwasong-6 — балістична ракета малої дальності, розроблена шляхом зворотного інженерингу та модернізації ракети Р-17М (SS-1D Scud C), яку КНДР отримала від Єгипту. Максимальна дальність польоту ракети — 500 км.
KN-02 (Hwasong-11, TOKSA) створена на основі БР «Точка». Максимальна дальність польоту ракети — 120 км.
Hwasong-11Ra — власна розробка КНДР. Імовірна максимальна дальність — 110 км. Відомо про три тестових запуски.
КН-10 — модернізація ракети Hwasong-11. Вперше представлена у 2014 році, проведено п’ять випробувальних пусків. Ймовірна максимальна дальність — 220 км.
KN-24 (Hwasong-11na)— ймовірна максимальна дальність — 450 км, проведено чотири тестових пуски.
Hwasong-11ㅅ — ймовірна максимальна дальність — 600 км, проведено три тестових пуски.
Hwasong-11ga — ймовірна максимальна дальність — 800 км, проведено шість тестових пуски.
Балістичні ракети середньої дальності
KN-04 (Hwasong-9) — ймовірна максимальна дальність — 1000 км.
КН-18 — модернізований Hwasong-5, ймовірна максимальна дальність — 1000+ км.
Hwasong-7 — ймовірна максимальна дальність — 1200+ км.
KN-15 (Pukguksong-2) — ймовірна максимальна дальність — 2000 км.
BM-25 (Hwasong-10) — ймовірна максимальна дальність — 1200+ км.
KN-17 (Hwasong-12) — ймовірна максимальна дальність — 6000+ км.
KN-17 (Hwasong-12na) — ракета з гіперзвуковим глайдером. Ймовірна максимальна дальність — 6000+ км.
Міжконтинентальні балістичні ракети
KN-08 (Hwasong-13) — ймовірна максимальна дальність — 10000+ км.
KN-14 (Hwasong-13) — модернізований KN-08. Ймовірна максимальна дальність — 10000 км. +.
KN-20 (Hwasong-14) — ймовірна максимальна дальність — 10000+ км.
KN-22 (Hwasong-15) — ймовірна максимальна дальність — 13000+ км.
Західний індекс невідомий (Hwasong-17) — ймовірна максимальна дальність — 15000+ км.
Західний індекс невідомий (Hwasong-18) — ймовірна максимальна дальність — 15000+ км.
Західний індекс невідомий (Hwasong-19) — ймовірна максимальна дальність — 15000+ км.
Балістичні ракети для підводних човнів
KN-26 (Pukguksong-3) — ймовірна максимальна дальність — 2500+ км.
Pukguksong-4A — ймовірна максимальна дальність — 3000+ км.
Pukguksong-5 — ймовірна максимальна дальність — 3000+ км.
Індекс відсутній — ймовірна максимальна дальність — 3000+ км.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
