Піхота чи логістика. Дискусія про СБС та їх пріоритети в цілях

Повномасштабна війна Росії проти України стала не тільки одним із найбільш технологічно насичених конфліктів сучасності, а й одним із найшвидкоплинніших з точки зору зміни тактики та ключових технологій.

Російське вторнення у 2022 році почалося як «класична» війна з активними маневрами механізованих і моторизованих підрозділів та основним засобом ураження у вигляді артилерії та швидко переросло спочатку у позиційну війну, а згодом — у війну, де домінуючу роль відіграють оператори дронів, малі групи піхоти та дронова логістика.

Безпілотні системи, цифрові платформи управління боєм та обмеженість людських, матеріальних і організаційних ресурсів поступово змінили не лише тактику ведення війни, а й саму структуру українських військових підрозділів.

Українська армія стала однією з перших у світі, яка почала не просто системно інтегрувати безпілотні технології на всіх рівнях бойових дій, а й, враховуючи близький до критичного дефіцит піхоти та значний ризик під час виконання логістичних місій, намагатися замінити дронами людей безпосередньо на полі бою.

Задум

У березні 2025 року Україна почала впроваджувати нову оборонну доктрину — проєкт «Лінія дронів». Його мета полягає у створенні масштабної системи ураження, побудованої на FPV-дронах, дронах-бомбардувальниках та дронах зі скидами.

Ідея полягає у тому, щоб наситити фронт засобами ураження і створити так звану «kill zone», у якій противник не зможе вести активні наступальні дії, банально «не доходячи» до позицій небагаточисельної української піхоти.

Після свого запуску проєкт зазнавав певних трансформацій, але початково його основою стала бригада безпілотних систем «Птахи Мадяра», а також полки «Рарог», «К-2», «Фенікс», «Ахіллес», а пізніше — всі підрозділи Сил безпілотних систем (окрім 1 окремого центру, що займається далекобійними ударами). Вони отримали значне додаткове фінансування на закупівлю безпілотників, засобів РЕБ, транспорту та всього необхідного для виконання бойових завдань.

За задумом, безпілотні підрозділи мають стати своєрідною «другою лінією» за піхотою. Їхнє завдання — закривати слабкі місця та не дозволяти противнику розвивати наступ.

Ще одним із ключових елементів цієї трансформації стала система ситуативної обізнаності «Дельта», яка дозволяє військовим отримувати актуальну інформацію про обстановку на полі бою в режимі реального часу.

На базі цієї платформи згодом запустили експериментальний проєкт «Армія Бонус», більш відомий під назвою «єБали». Ідея полягає у створенні системи одночасно мотивації та контролю для військових підрозділів. За підтверджене ураження техніки або живої сили противника підрозділам нараховуються бали, які можна обміняти на нові дрони та інше обладнання.

Пізніше, до кінця 2025 — початку 2026 року, задум еволюціонував з простого підтримання оборони до знищення такої кількості росіян, яка перевищуватиме темпи набору до російської армії і, відповідно, призводитиме до деградації їхніх наступальних можливостей.

Так, наприкінці січня 2026 року новопризначений міністр оборони України Михайло Федоров заявив, що однією зі стратегічних цілей України у війні є завдання Росії до 50 тисяч втрат на місяць, щоб «зробити війну для неї непосильною».

Переваги

Однією з ключових переваг нової доктрини стала обов’язкова верифікація завданих росіянам втрат, що значно ускладнило подання «більш позитивних, ніж є в реальності» звітів.

З відкритих джерел відомо про випадки, коли різниця кількості знищених росіян у звітах до та після впровадження системи в окремих підрозділах зменшувалася у декілька разів при збереженні приблизно однакового рівня інтенсивності бойових дій.

Після впровадження системи «єБалів» та військових маркетплейсів підрозділи отримали швидкий та гнучкий спосіб закуповувати обладнання під специфічні потреби їхніх ділянок фронту.

Водночас лінійні бригади отримали значне підсилення на найгарячіших напрямках фронту у вигляді підрозділів угруповання Сил безпілотних систем, які зосередилися здебільшого на знищенні російської живої сили поблизу або безпосередньо на самій лінії фронту.

Зокрема, у січні командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді заявив, що середня глибина уражених цілей в останні місяці становить близько 1,8 км від лінії бойового зіткнення.

Проблеми

Водночас на практиці така доктрина оборони зіткнулася з низкою проблем різного роду, викликаних як людським фактором, так і проблемами, закладеними у сам дизайн рішення.

«єБали» — винагорода простих рішень та недосконала статистика

Як розповів командир 60-ї окремої механізованої бригади Дмитро Рогозюк, деякі командири почали надмірно концентруватися на отриманні балів для створення «красивих звітів» за простим та зрозумілим KPI — часто на шкоду загальному плану оборони.

Підрозділи починають виконувати лише ті бойові завдання, які приносять багато балів, але уникають інших, важливих з тактичної точки зору. Зокрема, враховуючи високу «ціну» в балах на ворожу піхоту, оператори БпЛА концентруються виключно на ній, залишаючи мало ресурсів для атак на логістику росіян або ворожих операторів БпЛА.

Відомі випадки, коли вже за 10 км від лінії фронту на окремих ділянках російські підрозділи почуваються настільки «комфортно», що дозволяють собі підвезення припасів та живої сили вантажними авто.

Тоді як для росіян часто в першу чергу, головною ціллю є саме українська логістика. Неможливість забезпечувати передові позиції припасами, навіть за допомогою дронів та НРК, поступово призводить до деградації оборони та вимушеного відступу.

Окрім того, іноді доводиться виконувати складні завдання, які не приносять додаткових балів. Наприклад, кілька разів атакувати одну і ту ж позицію, щоб гарантувати її повне знищення.

Один із військових, з яким поспілкувався «Мілітарний» під час підготовки матеріалу, розповів про випадок під час другого звільнення Куп’янська, коли українські оператори дронів повністю зосередилися на знищенні ворожої живої сили на правому березі річки Оскіл, повністю ігноруючи існування двох переправ, які використовували окупанти і які знаходилися в зоні можливого ураження.

У певний момент це призвело до того, що під прикриттям густого туману росіянам вдалося переправити по них значну кількість піхоти, яка почала загрожувати наступаючим українським підрозділам і яку довелося в екстреному порядку знищувати за допомогою залучення резервів.

Водночас інші військові зауважують, що, хоча така проблема дійсно існує, однак, особливо на напрямках активного наступу росіян, у підрозділів через дефіцит ресурсів не залишається можливості одночасно атакувати наступаючу ворожу піхоту і працювати по логістиці росіян. Тому доводиться перемелювати безкінечні хвилі живої сили ворога.

А на спокійніших ділянках, особливо там, де росіяни перебувають в обороні, знищити ворожу піхоту в укритті дроном надзвичайно важко. Тому робота ведеться майже виключно по логістиці, що приносить значно менше балів.

Ще однією проблемою, закладеною у сам дизайн системи «єБалів», є те, що вона при врахуванні найефективніших підрозділів або виробів використовує абсолютні показники, а не середньозважені. У результаті рейтинг має «упередженість» у бік найбільших підрозділів, які знаходяться на активній ділянці фронту, а не відображає «якість».

Аналогічно, при виборі статистики по дронах найбільше балів отримає виріб, який найбільше постачається у війська, але не обов’язково є найкращим.

Також система перебільшує вклад дронів у бойові дії, оскільки верифікувати ураження цілей артилерією чи ракетними підрозділами, особливо далекобійними або під час роботи на заборону чи по площадних цілях, часто дуже важко. Втім, це не робить їх неважливими з точки зору виконання бойових задач.

Окремою проблемою лишається робота піхоти чи екіпажів бойових машин, яка, по суті, залишається поза увагою системи.

При цьому, як показує досвід бойових підрозділів, применшувати роль артилерії при прийнятті організаційних рішень надзвичайно небезпечно. Дрони мають багато вразливостей та не є всепогодними, тому не здатні повністю замінити артилерію, а існують паралельно, доповнюючи одна одну.

Найбільшої ефективності на полі бою можна досягти виключно завдяки поєднанню, коли використовуються переваги артилерії і переваги дронів.

Міцна, але крихка «Лінія дронів»

Хоча задум знищувати всю російську піхоту до того, як вона досягне позицій українських захисників, звучить чудово, на практиці виникла ціла низка проблем, які за цією парадигмою неможливо розв’язати.

Ключовою проблемою є критичний дефіцит піхоти в оборонних порядках. Через це незліченну кількість разів впродовж осені–зими 2025–2026 років можна було почути формулювання, що «під прикриттям поганої погоди ворог просочився в населений пункт…», за чим невдовзі слідував відступ українських підрозділів.

Виявилося, що створити суцільну «стіну дронів», які за будь-якої погоди та в будь-який час доби відстежували б всю російську піхоту, фізично неможливо.

Маючи значну кількість живої сили, ворог, навіть втрачаючи 90% піхоти «по дорозі», з часом накопичується в незайнятих укриттях та займає українські позиції.

При цьому «інфільтрація» малих піхотних груп на глибину до 10 кілометрів за передовими позиціями Сил оборони стала звичним явищем.

Вже відомі непоодинокі випадки, коли бій з російською піхотою доводилося приймати навіть не операторам БпЛА, а артилерійським розрахункам.

Це стало однією з причин створення Штурмових військ, що викликало значний резонанс у суспільстві. Вони вимушено залучаються як «пожежна команда» для ліквідації ворожих проривів та зачистки тилу від інфільтрації.

Постійна необхідність фактично вступати у зустрічний бій є одним із чинників вищих, ніж у середньому, втрат цього роду військ.

Ще однією проблемою є доктринальна зосередженість на знищенні російської піхоти.

Як зауважив один із військових, вбивство росіян з однієї зі складових досягнення певної тактичної мети в ході планування оборонних чи наступальних операцій перетворилося на самоціль.

При цьому ніякої іншої задачі фактично не ставиться.

Тоді як систематичне ураження логістики, операторів безпілотників та інших важливих елементів — зокрема систем ППО, РЕБ, РЕР, зв’язку — як у глибокому тилу за допомогою дронів «мідл-страйк», уражень яких стає більше, так і в ближньому тилу, не тільки комплексно послаблює наступальний потенціал російських військ, але й може навіть створювати можливість для локальних наступальних операцій Сил оборони.

Втім, така робота коштує в балах значно менше та є значно складнішою з організаційної точки зору, аніж полювання на російську піхоту.

За новим баченням вважається, що досягнення рівня ураження 50 тисяч росіян на місяць призведе до неможливості продовження ними війни.

Однак, по-перше, до цього показника ще надзвичайно далеко — впродовж зими Сили оборони верифіковано уразили 92 475 російських військових, що більше, ніж було завербовано (80 тисяч), але значно менше, ніж 50 тисяч на місяць. При цьому не до кінця зрозуміло, за рахунок чого пропонується збільшити число уражень.

По-друге, не можна забувати, що наразі в Росії не проводиться мобілізація, а набираються добровольці на контракт (хоч і часто за допомогою адміністративного примусу). І нічого не заважає диктаторському режиму Путіна оголосити чергову «часткову мобілізацію» і набрати більше солдатів у разі критичної потреби.

Висновок

«Лінія дронів» стала одним із наймасштабніших експериментів сучасної війни. Україна намагається побудувати модель оборони, де безпілотні системи, цифрові платформи управління та мережеві підходи компенсують дефіцит людей і техніки. Така система вже довела свою ефективність у стримуванні противника та створенні високих втрат для російської піхоти на передньому краї.

Втім, досвід її застосування показує, що жодна технологія не може повністю замінити комплексний підхід до ведення бойових дій, а надмірна концентрація на знищенні живої сили противника може призводити до ігнорування інших критично важливих задач.

Крім того, сама концепція «стіни дронів» має природні обмеження. Без достатньої кількості піхоти, здатної контролювати місцевість і утримувати позиції, навіть значні втрати противника не гарантують стабільності оборони. Російська армія, маючи значний людський ресурс, може продовжувати тактику інфільтрації малих груп та поступового накопичення сил в українському тилу.

Необхідна повноцінна інтеграція нових можливостей, які надають безпілотні системи, навіть не в систему ведення бою, що, за великим рахунком, вже зроблено, а у логіку ведення бойових дій як таку.