У 2014–2015 роках хусити захопили ракетні арсенали єменських урядових сил. Серед них були радянські комплекси 9К72 «Эльбрус» із балістичними ракетами Р-17, тактичні ракетні комплекси 9К79 «Точка» та північнокорейські балістичні ракети Hwasong-6, створені на основі радянських розробок.

До хуситів також потрапили радянські протикорабельні ракети П-21 і П-22 комплексу «Рубеж» та китайські C-801. Надалі вони поповнили свій арсенал новими крилатими й балістичними ракетами, зенітними засобами та ударними безпілотниками іранського походження.

На хуситів поширюється цільове збройне ембарго Ради Безпеки ООН. Однак перехоплені вантажі свідчать, що Іран продовжує постачати їм ракетні компоненти, зокрема для систем, які публічно представив лише у 2025 році.

Аналіз

У червні 2025 року єменські сили перехопили судно Al Sherwa з компонентами ракет і безпілотників для хуситів. Частину вантажу перевізники сховали всередині промислового обладнання, автомобільних акумуляторів і ресиверів повітряних компресорів. У супровідних документах вони вказали сільськогосподарську техніку та добрива.

Дослідники організації з дослідження озброєнь у конфліктах (CAR) задокументували понад 800 компонентів із цього вантажу. Вони ідентифікували вузли протикорабельних, зенітних і балістичних ракет та ударних безпілотників. Частину з них дослідники вперше виявили в постачаннях хуситам.

CAR працює в Ємені та країнах Перської затоки з 2016 року. За цей час її фахівці досліджували стрілецьку зброю, протитанкові та переносні зенітні ракетні комплекси, міни, безпілотники й вибухові пристрої.

Аналіз вантажу Al Sherwa показав дві взаємопов’язані залежності. Хусити отримують іранські ракетні вузли для подальшого складання в Ємені, а іранська оборонна промисловість використовує для їхнього виготовлення іноземну компонентну базу.

Що перевозила Al Sherwa

25 червня 2025 року судно Al Sherwa перехопили єменські Сили національного опору під командуванням Таріка Салеха — противники хуситів, яких Центральне командування США називає своїми партнерами. За оцінкою американського командування, це стало найбільшим вилученням іранського озброєння в історії цих сил.

За масштабом і різноманітністю озброєння вантаж перевершував попередні знахідки дослідників CAR у регіоні. Він містив компоненти протикорабельних, зенітних і балістичних ракет, вузли безпілотників, бойові частини й головки самонаведення. Серед вилученого також були переносні зенітні ракетні комплекси та матеріали для військової підготовки й розвідувальної діяльності.

Це перехоплення стало частиною серії операцій. У серпні 2024 року єменські сили затримали судно Al Zahra 1 із комерційними безпілотниками, компонентами безекіпажних систем, паливними елементами та засобами виявлення й радіоелектронної протидії БпЛА. Навесні 2025 року вони перехопили інші судна з детонувальним шнуром та електродетонаторами.

За інформацією єменських сил, обладнання на Al Zahra 1 перевізники приховали серед понад 15 т біурету — побічного продукту виробництва сечовини — та 9 т аміачної селітри. На думку дослідників CAR, ці хімічні речовини могли призначатися для виготовлення вибухових речовин.

Які ракети вдалося ідентифікувати

У вантажі дослідники ідентифікували компоненти іранських протикорабельних крилатих ракет Ghadir, Ghadr-110 і Ghadr-380. Хусити використовують для них назви Al-Mandab 2, Sejil і Sayyad відповідно.

Для ураження наземних цілей призначені іранські крилаті ракети 351, позначені хуситами як сімейство Quds, та іранські балістичні ракети Rezvan/Qiam, яким у хуситів відповідають Burkan-3/Zulfiqar. Серед зенітного озброєння дослідники розпізнали компоненти ракет 358, Kowsar-200, Ghaem-118 і Taer. Хуситські назви частини цих систем залишаються невідомими.

Дані CAR. У таблиці наведено кількість компонентів, а не готових ракет чи безпілотників. Назва Sayyad стосується двох різних виробів: хуситського відповідника протикорабельної ракети Ghadr-380 та іранського БпЛА.

Понад 350 задокументованих предметів дослідники на момент підготовки звіту ще не пов’язали з конкретною ракетною чи безпілотною системою.

Особливу увагу дослідників привернула протикорабельна крилата ракета Ghadr-380, яку Іран офіційно представив у лютому 2025 року. Іранські джерела заявляють про дальність понад 1000 км.

Її хуситський відповідник — протикорабельну крилату ракету Sayyad — хусити показали на параді в Сані ще у вересні 2023 року, приблизно за півтора року до публічної презентації Ghadr-380 в Ірані. Тоді вони заявляли про дальність до 800 км.

Маркування як інструкція зі складання

На багатьох вузлах із судна Al Sherwa збереглися стандартизовані етикетки з позначеннями моделей, типів модулів та іншими кодами. На думку дослідників CAR, вони допомагали організувати подальше складання озброєння в Ємені.

Дослідники порівняли ці етикетки з маркуванням сотень комплектних систем іранського походження, які оглядали в інших країнах із 2023 року, зокрема в Україні. На тих зразках аналогічних етикеток вони не виявили. Тому таке маркування може бути характерною ознакою постачання розібраних систем хуситам.

Позначення моделей на етикетках відповідають іранським назвам. Зокрема, на компонентах зенітної ракети, відомої в Ємені як Saqr, дослідники зафіксували іранське позначення 358.

Аналогічні етикетки траплялися й у попередніх перехоплених вантажах. За матеріалами британських та американських військових дослідники простежили використання такого маркування у 2023–2025 роках. Зокрема, вони порівняли етикетки на компонентах балістичної ракети Rezvan із вантажу Al Sherwa з етикетками на вузлах, які перехопив екіпаж британського корабля HMS Lancaster у лютому 2023 року.

Водночас значення частини кодів залишається невідомим. Дослідники припускають, що за окремими нерозшифрованими позначеннями можуть стояти ще не представлені публічно системи.

Такі постачання свідчать, що хусити мають технічних фахівців та інфраструктуру для остаточного складання ракет з імпортних вузлів. Дослідники Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) також допускають місцеве виготовлення простіших елементів крилатих ракет Quds, зокрема композитних частин планера.

Що хусити виготовляють самостійно

Найбільше підтверджень місцевого виробництва стосується безпілотників. Ще у 2020 році дослідники CAR встановили, що хусити виготовляють частину компонентів БпЛА в Ємені, а складнішу електроніку закуповують через іноземні мережі.

Одним із прикладів є сімейство ударних БпЛА Sammad. За даними дослідження IISS за 2026 рік, хусити змогли частково локалізувати виробництво цих відносно простих безпілотників іранської розробки.

Двигуни для БпЛА, сервоприводи та електроніку хусити отримують, зокрема, через мережі посередників на комерційному ринку. Такі постачання до контрольованих ними районів задокументували експерти ООН. У Ємені ці компоненти інтегрували в безпілотники й ударні морські апарати.

Іранські ракети залежать від іноземної електроніки

На понад 800 компонентах із судна Al Sherwa дослідники виявили маркування компаній зі штаб-квартирами щонайменше у 16 країнах і територіях. До переліку увійшли Австрія, Китай, Франція, Німеччина, Іран, Ірландія, Італія, Японія, Нідерланди, Південна Корея, Росія, Швейцарія, Тайвань, Україна, Велика Британія та США.

Дослідники CAR також виявляли підроблені компоненти, тому для встановлення походження деталей перевіряли їхнє маркування. Лише близько 5 % задокументованих компонентів вони змогли пов’язати з іранським виробництвом.

Показовим є приклад протикорабельної крилатої ракети Al-Mandab 2. Із 98 пов’язаних із нею компонентів щонайменше 94 виготовили поза Іраном. Дослідники визначили 67 унікальних моделей компонентів із маркуванням щонайменше 20 виробників із дев’яти країн. Серед електроніки — інтегральні схеми з маркуванням компаній із Німеччини, Нідерландів, Південної Кореї, Швейцарії та США.

Більшість досліджених компонентів хуситських ракет і БпЛА, за оцінкою CAR, підпадає під Спільний перелік високопріоритетних товарів — Common High Priority List, або CHPL. Країни G7 та ЄС створили його для визначення товарів, критично важливих для російського військового виробництва.

Майже половину компонентів протикорабельної ракети Al-Mandab 2 дослідники віднесли до найпріоритетнішої категорії Tier 1. Для протикорабельної ракети Sejil цей показник становив 43 %. Категорія охоплює інтегральні схеми, зокрема процесори, контролери, пам’ять та іншу мікроелектроніку.

У сукупній вибірці з вантажів суден Al Zahra 1 і Al Sherwa частка компонентів найвищої пріоритетності становила близько 30 %.

Висновок

Дослідження CAR показує критичну залежність хуситів від Ірану в забезпеченні складним ракетним озброєнням. Попри пропагандистські заяви про власне виробництво, вони отримують іранські ракетні вузли та комплекти для складання в Ємені. Місцеве складання дозволяє видавати ці системи за власні розробки, але залежність від іранських постачань зберігається.

В умовах блокади та тривалої війни хусити не мають підтвердженої науково-технічної й виробничої бази для самостійного виготовлення всіх ключових складових такої зброї. Наявні майстерні та досвід виробництва простіших безпілотників не забезпечують повного циклу випуску сучасних ракет. Тому поповнення їхнього ракетного арсеналу залежить від контрабандних маршрутів і постачань від іранських покровителів.

Водночас іранська промисловість сама залежить від іноземної компонентної бази. Комерційна електроніка забезпечує роботу ракет і безпілотників, які загрожують судноплавству й об’єктам у регіоні.

Обмеження цих постачань потребує посилення контролю за дотриманням санкцій з боку виробників і держав. Виробники мають ретельніше перевіряти покупців, посередників і кінцевих користувачів своєї продукції, а державні органи — виявляти схеми обходу обмежень, контролювати реекспорт і притягувати порушників до відповідальності.