Експерименти із зменшення калібру стрілецької зброї почалися в США ще в кінці 40-х років. Наслідком цього було прийняття у 1962 році на озброєння американської армії прийнято гвинтівку М16А1 калібру 5,56 мм.

Досвід війни у В’єтнамі довів доволі високу ефективність застосування куль малого калібру. В 1974 році АК знову виграв конкурс на новий автомат-радянський аналог М16 під боєприпас калібру 5,45х39 мм. Зовні його легко відрізнити від попередніх модифікацій за новим, масивним компенсатором, дещо іншої форми газовідводом, а також повздовжніх заглибинах на прикладі. УСМ залишився без змін, як і будова та форма більшості деталей, адаптованих, щоправда, до нових боєприпасів. Це дозволило максимально здешевити перехід від виробництва АКМ до АК-74.

Новий автомат має ряд переваг, а саме: малий імпульс віддачі і, як наслідок-значно вища точність і кучність при стрільбі чергами. З АК-74 взагалі дуже просто вести автоматичний вогонь. Товстостінний ствол є міцнішим і не так швидко перегрівається. Проте досвід бойового застосування нового автомата виявив його істотні недоліки: легка куля рикошетить навіть при зустрічі з такими перешкодами як висока трава чи дрібні гілки, вона має значно меншу пробивну здатність (хоч і завдає значно важчих ран).

Тактико-технічні характеристики: 

Калібр: 5.45×39 мм
Вага без набоїв: 3.07 кг
Довжина: 940 мм
Довжина ствола: 415 мм.
Темп стрільби: 600 – 650 п./хв.
Місткість магазину: 30 набоїв