В серпні 2019 р. припинив дію Договір про ракети середньої і меншої дальності, з якого вийшли обидва підписанти – США і РФ (як спадкоємниця СРСР). Це стимулювало гарячкову активність в США з розробки нових засобів ураження середньої дальності.

Про один з них – комплекс «Тифон» з дальністю пуску 1600-1800 км – ми вже розповідали. Він має посісти проміжне місце між перспективними ракетними системами PrsM і LRHW. Перша з них – це замінник ATACMS, але удвічі легший, з дальністю пуску 500 км (а в перспективі – 650 і навіть 1000 км). Термін його готовності визначений на 2025 р. Другий – це гіперзвукова ракета з дальністю пуску 2775 км (термін готовності – 2024 р.).

Жодна з нових систем середньої дальності не розглядається як носій ядерного боєзаряду. Це накладає особливі вимоги на спосіб бойового застосування, який має забезпечити виняткову точність. Стосується ця вимога не тільки безпосередньо пуску ракет по цілях, але й розвідки самих цілей. На думку американських військових, реалізувати такі вимоги можна буде в рамках приципово нових тактичних одиниць – багатодоменних бойових груп – БДБГр (Multi-Domain Task Force – MTDF). Ракетні батареї стануть лише однією зі складових таких груп, які включатимуть також підрозділи кібернетичної війни, РЕБ, розвідки тощо. Причому під розвідкою тут мається на увазі не тактична, так би мовити, силова розвідка (Reconnaissance), а розвідка в сенсі збору інформації (Intelligence).

1-ша БДБГр була сформована ще в березні 2017 р. на базі Льюїс-МакКорд (шт. Вашингтон, північний захід США). Вона служить для відпрацювання структури багатодоменних формувань і орієнтована на застосування в Тихоокеанському регіоні (тобто, проти КНР і КНДР). 2-гу БДБГр утворили у вересні 2021 р. у Вісбадені (Німеччина) – з прицілом на Росію. 3-тю почали формувати у вересні 2022-го в Форт Шафтер (шт. Гавайї, о. Оаху), а повної операційної готовності вона досягла наприкінці травня цього року.

Армія США планувала сформувати п’ять БДБГр, дві з яких були б орієнтовані на дії в Тихоокеанському регіоні, одна – в Європі, одна – на Далекій Півночі, а п’ята була б мобільним резервом швидкого реагування. Однак в березні 2023 р. концепція змінилась: тепер вирішили обійтись без «північної» БДБГр, переорієнтувавши її на Тихоокеанський регіон. В червні почались переговори з Японією щодо можливого розташування цієї групи. П’ята ж група, ймовірно, буде дислокована на території США, причому неподалік однієї з авіабаз, де знаходяться стратегічні транспортні літаки С-17А.

Що ж являє собою багатодоменна бойова група?

Багатодоменна бойова група складається з управління і чотирьох батальйонів (ми назвали б два з них дивізіонами, але в армії США все це зветься батальйонами):

• MDEB (Multi-Domain Effects Battalion, тобто батальйон багатодоменного застосування), який включає дві роти розвідки (в тому числі одну космічної), роту ERSE (Extended Range Sensing and Effects), призначення якої засекречене, але вважається, вона орієнтована на наступальні дії в кіберпросторі, роту захисту інформації і роту зв’язку;
• SFB (Strategic Fires Battalion) з трьома батареями: РСЗВ HIMARS, пристосованими для запуску PrsM, «Тифон» і LRHW;
• батальйон ППО, який серед іншого матиме засоби протиракетної оборони і лазерну зброю;
• батальйон логістики.

Як бачимо, склад БДБГр суттєво відрізняється від звичних нам організаційних структур. Вона відображає уявлення американських фахівців про війни майбутнього, яке, ніде правди діти, суттєво різниться від реалій нашої війни. Наскільки ця структура виявиться ефективною в разі прямого зіткнення з КНР чи РФ – хтозна…

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9