Обіцяють $2000 та роботу охоронцями: журналісти ZDF розкрили деталі вербування іноземців до армії РФ

Німецькі журналісти з проєкту Die Spur оприлюднили розслідування про створення Росією прихованої міжнародної системи рекрутингу іноземних громадян для участі у війні проти України.

Про це йдеться у документальному фільмі-розслідуванні Putins Kanonenfutter: Wie Russland Ausländer rekrutiert німецького мовника ZDF.

Російська влада розгорнула цю систему, щоб компенсувати колосальні втрати у живій силі на полі бою та уникнути політично небезпечної відкритої мобілізації всередині власної країни. Головною метою цієї схеми є залучення мешканців бідних країн, яких згодом використовують як дешеву піхоту під час проведення штурмових дій.

Для пошуку потенційних найманців російські агенти активно використовують оголошення у популярних соціальних мережах, серед яких TikTok, Telegram та YouTube. Організатори та місцеві агенти з працевлаштування пропонують іноземцям роботу помічниками на виробництві, будівельниками чи охоронцями в Росії. При цьому обіцяна заробітна плата становить близько 2000 доларів, що у 10-20 разів перевищує середній рівень доходу на їхній батьківщині.

Завезення майбутніх бійців до Росії відбувається за легальними документами — найчастіше під виглядом оформлення студентських або туристичних віз. У такий спосіб організаторам вдається безперешкодно транспортувати громадян із Непалу, Куби, Індії та низки африканських країн.

Безпосередньо після прибуття до Російської Федерації чоловіки потрапляють у пастку, оскільки військові або агенти відбирають у них паспорти. Іноземцям підсовують на підпис документи російською мовою, якою вони не володіють, запевняючи, що це лише дозвіл на роботу або безпечний контракт для служби у тилу. Насправді підписані папери виявляються контрактами з Міністерством оборони РФ.

Перед відправленням на фронт іноземні громадяни практично не проходять військової підготовки. Замість повноцінного навчання найманців тримають на російських полігонах лише кілька днів, після чого одразу скеровують безпосередньо на лінію бойового зіткнення.

На передовій іноземці стикаються з повним мовним бар’єром, оскільки не розуміють наказів російських командирів. Це стає причиною їхньої швидкої загибелі в перших же боях, у які їх кидають без належної комунікації.

Командування російських збройних сил використовує іноземних бійців попереду регулярних частин під час так званих м’ясних штурмів. Вони виконують роль детекторів вогневих точок Сил оборони України, оскільки російське керівництво ставиться до них як до безкоштовного розхідного матеріалу. Родичі загиблих майже ніколи не отримують грошових виплат, оскільки юридично ліквідовані найманці оформлюються як зниклі безвісти.

Під час роботи над матеріалом журналісти провели OSINT-аналіз внутрішніх чатів рекрутерів та змогли геолокувати бази підготовки на території Росії. Зокрема, у матеріалі згадуються спеціалізовані центри на кшталт «Авангард» у Підмосков’ї, де здійснюють збір та тренування іноземців.

Як речові докази у фільмі демонструють копії військових квитків та паспортів громадян інших держав, які були знайдені на полі бою або надані українськими слідчими органами.

Уряди країн, звідки походять ці люди, намагаються реагувати на проблему, проте стикаються з серйозними труднощами. Наприклад, влада Непалу наразі блокує виїзд своїх громадян до Росії та заарештовує місцевих нелегальних агентів, але через глибоку бідність у регіоні та агресивну діяльність російських мереж торгівлі людьми цей потік не вдається зупинити повністю.