Трансформація ОПК України: від виживання до розвитку через зміни в законодавстві

Третій рік триває війна на виснаження: росія перевела економіку на воєнні рейки й нарощує випуск озброєнь. Україна відповіла не лише виробничим ривком, а й інституційно: після 24 лютого 2022 року уряд узявся за перезбір правил для ОПК. Ядро цієї трансформації — оновлення законодавчої рамки: від спеціального режиму Defense City, що концентрує виробництво та спрощує процедури для резидентів, до інструментів публічно-приватного партнерства для швидкого масштабування. У підсумку галузь ОПК змогла нарешті побачити зрозумілі, стабільні правила, які дають нам опорний фундамент — від планування інвестицій до запуску нових виробництв.

До повномасштабного вторгнення ми спостерігали сильні кадри та унікальні компетенції на тлі застарілої нормативки, фрагментованого управління, надрегуляції і високої імпортозалежності. Після вторгнення приватні виробники стали критично важливими, працюючи часто всупереч системним бар’єрам. Тому завданням постало спростити процедури, запровадити стимули й спеціальні умови, щоб екосистема не лише стабільно забезпечувала ЗСУ, а й конкурувала на зовнішніх ринках.

Паралельно уряд вже зафіксував факт локалізації в Україні щонайменше 25 іноземних оборонних виробників. 

П’ять напрямів ключових змін

Перезавантаження управління. Готується закон «Про розвиток ОПК України» з сучасною рамкою управління, модернізацією потужностей та інтеграцією ОПК в економічну політику. Інфраструктурним «якорем» став спеціальний режим Defense City (закони підписані у вересні 2025 р.; норми ПКУ набрали чинності 5.10.2025 і діятимуть до 1.01.2036 або до року вступу України в ЄС). Режим передбачає, зокрема, податкові стимули (звільнення від окремих податків для резидентів за визначених умов). 

Гнучкість і дерегуляція. На розгляді знаходився законопроєкт №12258 щодо скасування дублюючих штрафів у оборонних контрактах (3% за «користування» авансом). Позиція експертного середовища: зняти надмірні санкції, зберігши базову відповідальність за порушення та баланс інтересів у контрактах. 

Локалізація і зниження імпортозалежності. Обговорюються пільги на імпорт товарів для виробництва комплектуючих (коли кінцевий продукт — компонент для ОВТ), діє постанова КМУ про податкові послаблення при повторному імпорті комплектуючих/сировини, втрачених унаслідок бойових дій, а також політика пріоритету українських виробів для критичних компонентів (за наявності технічної еквівалентності). Додатково Уряд ухвалив механізм підтримки бізнесу за пошкоджене/знищене майно: пряма компенсація для прифронтових територій і часткова компенсація страхових премій по всій країні. 

Захист і стійкість підприємств. Прийнято Закон №11533 (підписано 17.09.2025), який обмежує доступ до чутливих даних у низці державних реєстрів на період воєнного стану (зокрема щодо об’єктів та власності, пов’язаних із сектором оборони). Також Верховна Рада ухвалила, а Президент підписав Закон №13335 щодо тимчасового бронювання працівників оборонних підприємств навіть у разі проблем з військово-обліковими документами; норми вводяться після офіційної публікації і передбачають 45-денне бронювання з можливістю продовження.

Фінансова передбачуваність і експорт. Для розвитку потрібні не лише дерегуляція, а й прогнозовані гроші. На DFNC³ у Києві Президент оголосив запуск системної програми контрольованого експорту під робочою назвою Zbroya — для номенклатури, яку Україна виробляє із профіцитом. Це створює ресурс для реінвестування у критичні напрями та інтегрує виробників у глобальні ланцюги постачання. За даними Ради зброярів, 94% українських виробників заявили про готовність експортувати за цією моделлю. 

На що ще звернути увагу?

Потрібен дієвий механізм держзамовлення та фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Нині система здебільшого працює з «готовими виробами», а не з процесом створення технологій. Запровадження форвардних контрактів дало б державі змогу замовляти перспективні розробки із гарантованим збутом, зменшуючи ризики для інвесторів і прискорюючи впровадження потрібних фронту рішень. 

Український ОПК проходить необхідну трансформацію — від фрагментованої й зарегульованої системи до екосистеми співпраці з податковими/правовими стимулами, механізмами стійкості, контрольованим експортом і поступовою локалізацією критичних компонентів. Наступні кроки — довести до логічного завершення базовий закон про розвиток ОПК, інституалізувати фінансування R&D і масштабувати експортну рамку без компромісів для обороноздатності.