Реформи, що повернули армію: як українська армія змінилися з 2014 до 2024 року

У перших числах квітня 2014 вперше за часи незалежності українська армія вступила у бій. Рішенням виконувача обов’язків Президента України, була розпочата Антитерористична операція проти проросійських сил у Східних регіонах. На літо 2014 року припали перші загальновійськові операції у новітній історії армії: звільнення Слов’янсько-Краматорської агломерації, спроби взяття у кільце Донецька. 

Саме з 2014 року розпочались зміни у секторі оборони. Пришвидшені повномасштабним вторгненям реформи дозволили перетворити багато у чому застарілу військову машину у військо, яке вже третій рік боронить державу від значно переважаючого ресурсно та кількісно противника. 

Перед тим як перейти до головних реформ, варто згадати, з чого починали. З моменту незалежності й до Революції Гідності Україна поступово скорочувала свою армію. Від понад 700 тисяч у 1993 році чисельність військових скоротилася до 157 тисяч у 2014-му. Відмова від ядерної зброї, знищення протипіхотних мін, передача стратегічних бомбардувальників Росії, розпродаж озброєння, скасування строкової служби напередодні російської агресії — все це зробило Збройні Сили України вразливими та неготовими до війни. Понад 70% військових у Криму не чинили опору — це був симптом системної хвороби армії, яка десятиліттями недофінансовувалась, деморалізувалась і керувалась проросійськими кадрами.

П’ять головних реформ, які змінили армію

Відродження боєздатності та стандарти НАТО. Перший виклик після 2014 року — терміново повернути армію в бойову форму. Бюджет Міноборони зріс із 15 млрд грн у 2014-му до понад 100 млрд грн у 2019-му, а з 2022 року — до третини всього ВВП. Водночас розпочалося поступове впровадження стандартів НАТО: нова Воєнна доктрина (2015) визнала Росію головним ворогом, а вже у 2016-му Президент затвердив пріоритети оборонної реформи — від управління до забезпечення. Тодішньою владою було реформовано Генштаб, започатковано розмежування стратегічних і тактичних функцій, а цивільний контроль над армією закріплено через призначення міністра оборони з-поміж цивільних.

Сили територіальної оборони — з паперу на поле бою. До 2014 року територіальна оборона існувала лише номінально. Вже навесні 2014-го виконуючий обов’язки президента України, Голова ВРУ створив батальйони ТрО в кожній області. До 2022 року територіальна оборона існувала як окремі батальйони, які формувалися здебільшого місцевими адміністраціями та перебували у підпорядкуванні оперативного командування ЗСУ, але не були окремим родом сил. Це були тимчасові формування, створені для реагування на кризу. Їхній розвиток продовжився у 2021 році із ухваленням Закону «Про основи національного спротиву», і з 1 січня 2022 року Сили територіальної оборони (ТрО) стали повноцінним окремим родом військ ЗСУ, з власною структурою, командуванням і функціями. Під час повномасштабного вторгнення саме ці сили були першими, хто зустрів ворога — часто без важкої техніки, але з мотивацією й місцевою підтримкою.

Реформа забезпечення та прозорі закупівлі. Однією з найпомітніших реформ став перехід на нову систему харчування та речового забезпечення. Від «тушонки з 90-х» армія перейшла до раціонів за каталогом продуктів. Крім того, у 2015 році парламент запровадив систему закупівель Prozorro, а в 2020 році прийняв новий закон «Про оборонні закупівлі», що дозволив гнучко поєднувати військову таємницю з прозорістю фінансування. Звісно, повністю проблему корупції не вирішено, однак правила гри змінилися і виявити її стало значно легше.

Соціальні гарантії та підтримка військових. Грошове забезпечення військових суттєво зросло. Якщо у 2014 році воїни на передовій отримували 5–6 тис. грн, то вже у 2019 — 17–23 тис. У 2022 році уряд ввів доплати у 100 тис. грн для тих, хто безпосередньо виконує бойові завдання. Парламент запровадив пільги, житлові кредити, реабілітаційні центри та законодавчу підтримку ветеранів. У 2023–2024 роках уряд дав старт реформи повернення військових до цивільного життя, яка охоплює лікування, перекваліфікацію й психологічну допомогу.

Інтеграція дронів та інновацій в армію. З 2014 року українські військові експериментували з дронами для розвідки. Після 2022 року ці «пташки» стали невід’ємною частиною війни. У 2024 році Президентом України було створено Сили безпілотних систем — новий рід військ, який координує не лише закупівлі, а й навчання операторів, стандартизацію та використання. Дрони стали способом компенсувати нестачу боєприпасів і озброєння. Армія також активно використовує цифрові системи управління, IT-платформи, електронний облік і технології комунікації з НАТО.

Що далі? Війна змусила Україну швидко змінити армію. Але майбутнє потребує не лише перемог на фронті, а й системних перетворень: нових підходів до рекрутингу, боротьби з корупцією, модернізації оборонної промисловості. Реформа ЗСУ — це не фініш, а постійний процес, який має забезпечити безпеку держави на роки вперед.