Меч в квадраті, або ігри з геральдикою

Не знаю, чи помітив хтось або ні за постійним потоком новин, але Національна академія Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного – видовий вищий військовий навчальний заклад Сухопутних військ Збройних Сил України дивним чином змінив вигляд нарукавного знака.

Мені, як людині, яка щодня працює з військовою символікою, бачити такі приклади як мінімум дико, але вже звично – за відсутності контролю в графічному дизайні та військовій символіці в армії (очевидно, мало хто оцінює важливість цього явища в стратегічних комунікаціях), багато командирів приймають рішення про те, чи інше візуальне вирішення чогось, зважаючи на свій власний часто несформований смак. Але давайте будемо йти по черзі.

Насамперед, треба сказати, що нарукавний знак давно треба було оновити, зокрема через невідповідність керівним документам з військової символіки: форма щита, кольори, елементи, розміщення девізу не відповідали Методичним рекомендаціям щодо окремих питань розвитку та впровадження військової символіки у Збройних Силах України, затверджених Міністром оборони України від 14 січня 2020 року. Крім того, його важко вишивати, чого не врахували розробники, зокрема через велику кількість дрібних елементів.

Розробником нарукавного знака вважається Михайло Слободянюк, член Українського геральдичного товариства і довголітній співробітник музею НАСВ. З погляду геральдики герб безперечно правильний, але аж ніяк не вписувався в систему наявних нарукавних знаків. Розробка нової геральдичної системи розпочалася під кінець каденції попереднього керівництва навчального закладу. 

Зі зміною керівництва ВВНЗ, питання оновлення символіки виникло знову, однак замість того, щоб звернутися до відділу військової символіки та геральдики Центрального управління розвитку матеріального забезпечення МОУ, яка вже уклала нову систему, щось знову пішло не так – курсантам дали завдання намалювати нарукавний знак, а таке ставлення до військової символіки не слугує професійному підходу.

5 травня на сторінці Академії зʼявився допис про новий нарукавний знак. Очевидно, він не є затвердженим, бо ескіз нарукавного знака підписується Головнокомандувачем, якому це подається через відділ військової символіки та геральдики ЦУРМЗ МОУ. Документів на це не було подано. Давайте спробуємо зрозуміти детальніше проблематику цього ескізу.

Найперше слід сказати, що не може в Збройних Силах аби-хто розробляти нарукавні знаки та емблематику, бо для того, щоб це здійснювати не достатньо просто займатися графічним дизайном чи мати практику створення логотипів. Нарукавна емблематика спирається на багатолітню традицію українського війська із характерним використанням тих чи інших геральдичних елементів княжої доби, козацтва, стрілецтва тощо. Не володіючи базовими геральдичними знаннями, не можливо робити такі речі. Ціль цього цілком зрозуміла – бажання бути в рекрутинговому контексті та за рахунок логотипності, рубаних зовнішніх простих форм подати образ навчального закладу в новому світлі. Але те, що можуть собі дозволити певні локальні підрозділи не може дозволяти собі навчальний заклад, який формує репутацію, має багатолітню історію та тяглість. Неможливо постійно підлаштовувати емблематику під дух часу чи хайп, навіть якщо цього вимагають рекрутингові цілі у важкий час. Це десь з розряду фішок, якби ОУН змінила червоно-чорний прапор на зелено-чорний, бо тоді такі кольори більше були б в моді. Для того власне і затверджується емблематика офіційним способом і через фахівців відділу символіки, щоб унеможливити насадження смаківщини командирами, які приходять на посади.

Варто відзначити те, що зберегли форму щита для ВВНЗ – “іспанський” і це єдина добра річ. Незрозумілою є форма меча, а в нашій традиції символіки використовується руський меч. Палаючий меч – “фламберг” використовується в символіці Десантно-штурмових військ як меч Архангела Михаїла. Гарда і руківʼя меча є досить маленькими і не пропорційними до решти леза. Заквадратоване нереалістичне полумʼя не піддається опису, бо важко зрозуміти стиль. Фоновий квадрат я пояснити не можу (хтось пояснює це як тактичний знак ворожих військ, який розсікає меч, однак тактичні знаки не мають нічого спільного з геральдикою). Незрозуміла також кольористика, а саме звідки вона взята. В емблематиці Збройних Сил вже сформувалася кольористична традиція, яка формується відділом символіки зважаючи на побудовану систему. Наприклад, червоний – це колір артилерії, зенітних ракетних військ, а тут це позиціонується як “колір мужності та військової доблесті”. Звідки саме таке геральдичне пояснення – незрозуміло. 

В цьому проєкті відсутнє будь-яке покликання на почесне найменування ім. Петра Сагайдачного – немає герба гетьмана або меча Сагайдачного. Також, немає смолоскипа, який в традиції є на нарукавниках навчальних центрів і ВВНЗ. Також немає девізної стрічки з гаслом “Честь. Україна. Відвага”, що є гаслом Академії від початку заснування. Таким чином, молоді, але вже сформовані традиції відкидаються повністю, що є не зовсім правильним. 

ВВНЗ має ряд підпорядкованих військових частин, які теж мають право на свій нарукавний знак, однак не зрозуміло шлях побудови цілісної геральдичної системи. Зокрема, факультети теж могли б їх мати. Вочевидь, автори не думали такими категоріями. 

Важливо розуміти, що емблематика і логотипи в ЗСУ – це різні речі. Емблеми – складні, логотипи – прості за формою. Логотипи офіційно мають ЛИШЕ види і сили, але не окремі військові частини, емблематику яких становлять ЛИШЕ нарукавні знаки і їх використання в комунікації регулюється Брендбуком ЗСУ, затвердженим наказом Начальника Генерального штабу ЗСУ №220 від 28.04.2024 р. Тепер розглянемо альтернативну версію, тобто те, що могло б бути.

Саме таким за проєктом головного спеціаліста відділу військової символіки, заслужного художника України Олекси Руденка мав би бути нарукавний знак НАСВ. Бачимо два смолоскипи як символ науки та просвітництва, меч Сагайдачного та його герб, девізну стрічку, колір фону – колір Сухопутних військ, тобто “Степ”.

Система нарукавних знаків факультетів відповідає наявній системі військової символіки з елементом нарукавника ВВНЗ, що вже становить систему. У верхній частині геральдичний бедж-імпреса показує єдиносистемність символіки факультетів між собою. Крім того, система включала мотиваційний прапор, нагрудні знаки, штандарти факультетів тощо. Якби це було прийнято новим керівництвом, то це би увʼязало НАСВ в контекст української військової символіки дуже органічно.

Не знаю, як буде розвиватися емблематика НАСВ в подальшому, але ніколи не пізно розпочати комунікацію з фахівцями з військової символіки і побудувати її правильно. Вона може подобатись, може не подобатись, але ВВНЗ – це завжди традиції та історія.

Це змушує загалом задуматися над місцем військової символіки в сучасній зовнішній комунікації, її адаптивність до сучасних викликів та контроль за графічною комунікацію в Збройних Силах України. В умовах, коли всі вважають, що графічна складова не важлива, саме вона формує правильний візуальний образ, наше розуміння військової естетики, тому цим не можна нехтувати, а тим більше сприяти порушенням загальних правил. Збройні Сили України потребують централізованого контролю за обігом військової символіки та її місцем в зовнішній комунікації загалом. 

Я утримаюсь від персональної оцінки того, що сталося – зміни – це завжди позитивно. Але естетичне і смислове наповнення військової символіки, її історичне значення та контекст в цьому плані є найважливішими.