Колись я вже згадував, що латиноамериканські армії та флоти є одним з моїх захоплень. Відстежую їхній розвиток і вряди-годи пишу про них чисто для себе. Та все ж деякі епізоди і тенденції є досить цікавими для того, щоб поділитись ними. Сьогодні поговоримо про вплив Республіки Корея на розвиток флотів країн регіону. Не сказати, щоб він був вирішальним, але останніми роками стає все більш помітним.

Венесуела

Першою країною, яка отримала військові кораблі, побудовані на півдні Корейського півострова, стала Венесуела. На рубежі 70-х – 80-х років минулого століття ця країна активно оновлювала свої збройні сили за рахунок доходів від нафти – достатньо сказати, що Венесуела стала першою (і на два десятиліття єдиною) країною Латинської Америки, яка отримала винищувачі F-16. Торкнулись процеси оновлення і флоту, в тому числі й амфібійних сил. Шукаючи заміну для старих танкодесантних кораблів (ТДК) часів Другої світової війни (колишніх американських типу LST1), командування ВМС Венесуели звернуло увагу на пропозицію фірми Korea-Tacoma з м. Масан. Вона у 1981-82 рр. побудувала для ВМС Індонезії шість ТДК проєкту LST Mk 2 – фактичне відтворення старого американського проєкту, але на новому технологічному рівні. Такий підхід забезпечував прийнятні тактико-технічні характеристики за цілком невеликі гроші.

Кораблі, замовлені Венесуелою, різнились від індонезійських збільшеною на 4 м довжиною. Будувались вони досить швидко і були передані замовникові попарно у 1984 р.: «Капана» і «Есекуїбо» – в червні, а «Гоахіра» і «Лос Льянос» – в листопаді. Перші два перегнали у Венесуелу в жовтні 1984 р., а третій і четвертий – відповідно, в грудні 1984-го і на початку 1985-го. Тут на них встановили озброєння: спарену 40-мм артустановку «Дардо» (італійського виробництва, на баку) і два 20-мм «Ерлікони» (останні зняли у 2011-13 рр.).

«Гоахіра» серйозно постраждав від пожежі в червні 1987 р. і повернувся у стрій після ремонту лише в травні 1993-го. Станом на початок 2022 р. усі чотири кораблі продовжують нести службу.

За півтора десятиліття після отримання ТДК типу «Капана» ВМС Венесуели знову звернулись до корабелів Республіки Корея – флотові знадобився новий танкер-заправник. Замовлення виконала корабельня «Хюндай Хеві Індастріз» в Ульсані. Корабель, названий «Сьюдад Болівар» (Ciudad Bolivar T-81), увійшов до складу флоту 23 вересня 2001 р.

«Сьюдад Болівар» за своїми  характеристиками наближається до універсальних транспортів постачання. Крім 4400 т палива, він може транспортувати ще понад 1000 т інших вантажів: авіаційного палива (100 т), прісної води (500 т), боєприпасів (8,9 т), продовольства (394 т, у т.ч. 8,9 т у морозильній камері).

Крім 78 членів екіпажу, корабель може перевозити 22 пасажирів. Є злітно-посадкова площадка і ангар для гелікоптера. А ось озброєння – суто символічне: пара 12,7-мм кулеметів (хоч і передбачене місце для встановлення 40-мм спарки “Дардо”).

Колумбія

У ХХІ столітті кораблі виробництва Республіки Корея поповнили ВМС Колумбії. В рамках програми оновлення флоту, відомої як «План Оріон 2», вони у 2014-2015 рр. отримали три патрульних катери типу «Пунта Еспада» (проєкт CPV-46). Два з них побудувала корабельня STX (розробних проєкту) в Чінхе, а ще один за ліцензією виготовила місцева верф COTECMAR. Корейський проєкт переміг німецький CPV-40 (фірми «Фассмер»; один катер отримано 2011 р.) не в останню чергу завдяки меншій вартості. Цього досягнуто, зокрема, завдяки застосуванню одновальної силової установки замість двовальної. Як наслідок – катери не надто швидкі, але дешеві в експлуатації. Озброєння – типове для патрульних катерів колумбійського флоту: американський 25-мм «Бушмастер» з ізраїльською оптоелектронною станцією та пара кулеметів.

В липні 2014 р. ВМС Колумбії поповнились ще одним кораблем, побудованим в Республіці Корея – вживаним корветом «Аньян», четвертим (і останнім) кораблем типу «Донгхае». За розмірами і характеристиками ці кораблі приблизно відповідали радянським МПК проєкту 1124. Навіть силова установка у них схожа – комбінована дизель-газотурбінна.

Усі чотири кораблі типу «Донгхае» увійшли до складу південнокорейського флоту в 1983 р., а списали їх упродовж 2009-2011 рр. Перший корвет потопили як мішень, два порізали на метал, а четвертого передали Колумбії. Перед передачею з нього зняли бакову 76-мм артустановку «ОТО Мелара», замінивши її спаркою 40-мм «бофорсів» – зброєю часів Другої світової війни.

 У ВМС Колумбії корабель отримав назву «Наріньйо» – на честь Антоніо Наріньйо, одного з борців за незалежність країни. Корабель має номер СМ55, який «натякає» про належність до підкласу ракетних корветів, але жодних ракет «Наріньйо» не несе. Натомість він має досить численну малокаліберну артилерію, протичовнове озброєння і навіть обладнаний бойової інформаційно-керуючою системою. Силова установка побудована за схемою CODOG (Combined Disel Or Gas), тобто передбачена тільки роздільна робота дизелів (на крейсерській швидкості) або газової турбіни (на повному ходу).

В середині 2010-х рр. ВМС Республіки Корея почали списувати свої корвети типу «Поханг» – досить непогані універсальні бойові кораблі, створені на базі проєкту «Донгхае». Останній офіційно трактується як перша серія, тому п’ять серій «Похангів» отримали номери від ІІ до VI. Загалом упродовж 1984-1993 рр. флот поповнили 24 такі корвети, з них зараз в строю лишається сім. Від типу «Донгхае» ці кораблі різняться збільшеною на 10 м довжиною і посиленим озброєнням. Скажімо, на кораблях IV серії воно складалось з двох 76-мм артустановок «ОТО Мелара», двох 40-мм спарок «Дардо», комплекту протичовнового озброєння, аналогічного типу «Донгхае», а з 1999 р. – ще й з пари двоконтейнерних пускових установок ПКР «Гарпун».

Списані, але відносно нові корвети швидко знайшли бажаючих за недорого поповнити свій флот. Уряд же Республіки Корея охоче роздає «Поханги», трактуючи це як своєрідну дипломатію. Два кораблі отримав В’єтнам, один (і ще два планується) – Філіппіни, один (готується передача) – Індонезія, один – Єгипет. В Латинській Америці такими корветами поповнили флот Перу (два) і Колумбія (один).

Колумбія у 2018 р. отримала 30-літній корвет «Іксан», який належить до IV серії. Корабель назвали «Альміранте Тоно», а його номер СМ56 цілком відповідає озброєнню – в Колумбію корвет прибув з пусковими установками ПКР «Гарпун». А ось артилерійське озброєння модифікували: замість 40-мм спарок «Дардо» встановили артустановки «Нобонг» фірми «Деу» – «маринізовані» 20-мм шестистволки «Вулкан».

Перу

Вживані корейські корвети придались і Перу. Ця країна отримала два кораблі типу «Поханг», але приналежні до різних серій, з суттєво відмінним радіоелектронним обладнанням та озброєнням. Як і колумбійські кораблі, у складі флоту вони значаться ракетними корветами, але жодних ракет не несуть.

У 2016 р. Перу отримала корвет «Кьончжу» – представник ІІ серії «Похангів». Характерною рисою цієї серії була наявність ПКРК «Екзосет», але перед передачею Перу його демонтували – так само, як і протичовнове озброєння, ГАС та обладнання РЕБ. Річ у тім, що корабель призначався для Генеральної дирекції капітанії і берегової охорони (в Перу ця структура входить до складу ВМС), а для цієї служби цілком вистачає і артилерійського озброєння. Корвет отримав назву «Ферре» і номер РМ211 (тут літера «М» означає не «ракетний», а «середній»). Однак вже в серпні 2018 р. його передали до складу надводних сил, зберігши назву, але змінивши номер на СМ27.

Номер СМ28 отримав корвет «Гуісе» – колишній «Сунчхон», представник серії IV, переданий Перу 2021 р. На відміну від колумбійського «Альміранте Тоно», він позбувся своїх «Гарпунів», але зберіг первинний склад артилерійського озброєння. 17 липня 2022 р., під час навчань RIMPAC 2022 (проходили в районі Гавайських о-вів), на «Гуісе» сталась пожежа в машинному відділенні, серйозно постраждали два моряки.

Так само, як і Колумбія, Перу співпрацює з Республікою Корея в питаннях трансферу технологій військового кораблебудування, тільки розмах цієї співпраці значно більший. Реалізується два проєкти, перший з яких передбачав будівництво патрульних катерів Директорату капітанії і берегової охорони, а ось другий – значно більших і складніших десантних транспортів-доків.

У 2013 р. ВМС Перу уклали угоду з уже відомою нам південнокорейською фірмою STX про проєктування і технічну допомогу у будівництві п’яти патрульних катерів з опцією ще на п’ять (в конкурсі брали участь ще нідерландська фірма «Дамен» і французька CMN) Зрештою, досі опцію реалізували тільки частково, і упродовж 2016-2021 рр. флот Директорату поповнили шість катерів.

Проєкт під позначенням PGCP-50 створювався на базі проєкту патрульного катера типу «Таегук» берегової охорони Республіки Корея. В Перу усі катери отримали назви на честь річок, а за назвою першого іменуються типом «Ріо Патівілка». Префікс РМ натякає, що катери офіційно належать до класу середніх патрульних. Перший катер урочисто заклали за присутності президента Перу на корабельні SIMA в Кальяо, але реально будівництво почалось тільки в серпні 2014-го, до того ж, на іншому підприємстві тієї ж фірми у м. Чімботе.

Упродовж 2016-2021 рр. ВМС Перу отримали шість катерів типу “Ріо Патівілка”, а у червні 2023 р. з’явилась інформація про замовлення ще двох таких катерів. Якщо тенденція збережеться, то, ймовірно, за рік-два перуанці повністю використають опціон.

55-метрові катери типу «Ріо Патівіліка» мають двовальну дизельну силову установку американського виробництва. Озброєння ізраїльське: три дистанційно керованих модулі – один «Тайфун» з 30-мм гарматою Mk 44 «Бушмастер ІІ» і два «Міні Тайфун» з 12,7-мм кулеметами М2НВ. Управління вогнем забезпечує оптоелектронна система «Топлайт» – теж ізраїльська.

Крім штатного екіпажу (25 чол.), «Ріо Патівіліка» має місця для 14 пасажирів. Також він несе три моторних човни напівжорсткої конструкції (RHIB) виробництва фірми «Вого» – два 8,5-м і один 4,6-м.

Так само, як і Венесуела, Перу звернулась до Республіки Корея, коли виникла потреба оновити амфібійні сили свого флоту. Однак для заміни танкодесантних кораблів типу «Терребонн Періш» (колишніх американських, з 50-х років минулого століття) уряд Перу обрав не аналогічні за класом кораблі, а значно потужніші і більш універсальні десантні транспорти-доки, спроєктовані на основі типу «Макассар». Останній створили на замовлення Індонезії, і крім цієї країни (де будували за ліцензією) постачали також до Філіппін (виготовлені в Індонезії) та М’янми. Загальна кількість збудованих чи замовлених «Макассарів» перевалила вже за десяток. Не дивно, що кораблі, які добре себе зарекомендували, а водночас є недорогими, привернули увагу перуанців.

Проєкт перуанської модифікації «Макассара» розроблявся південнокорейською фірмою «Десун» спільно з місцевою SIMA, яка і здійснює будівництво на корабельні в Кальяо. 10 квітня 2012 р. міністр оборони Перу підписав меморандум про наміри щодо будівництва двох ДТД, а на початку 2013-го було профінансоване будівництво першого з них на суму 60 мільйонів доларів. Корабель отримав назву «Піско», а другий – «Пайта». Будівництво першого з них тривало п’ять років, другого – ще не завершене (спуск на воду планувався на середину 2022 р., але повідомлень про цю подію мені ще не траплялось). При спорудженні використовується сучасний модульний спосіб монтажу.

Кораблі типу «Піско» мають типову для ДТД архітектуру зі зміщеною в носову частину надбудовою (з гелікоптерним ангаром), за якою знаходиться гелікоптерна палуба, а також доковою камерою в кормовій частині корпусу. Корабель може нести до трьох гелікоптерів типу UH-3 «Сі Кінг» (один в ангарі і два на палубі), а докова камера може вмістити два 23-м десантних катери. На танковій палубі можна перевозити 14 БТР LAV II, а в кубриках – 400 морських піхотинців.

Не до кінця з’ясоване питання з озброєнням.  «Піско» має одну 40-мм спарену артустановку «Дардо» італійського виробництва. Водночас на початку 2018 р. для корабля замовили іспанську систему озброєння «Скамо» у складі двох дистанційно керованих модулів «Сентінел» (з 30-мм гарматами), чотирьох – «Гардіан» (з 12,7-мм кулеметами) і ОЕС «Отеос-Н». Чи встановлена вона на «Піско» – незрозуміло. Можливо ця система піде на «Пайту».

Цікаво, що у 2019 р. уряд Перу запропонував Бразилії обміняти один ДТД на два вживаних підводних човни проєкту 209.  Але ця ідея не була реалізована.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки.