Днями просто у військово-морській базі Бендер-Аббас перекинувся і затонув один з найновіших кораблів ВМС Ірану – «есмінець» «Саханд».

Чому «есмінець» в лапках? Бо так його класифікують самі іранці, реально ж за розмірами і бойовим потенціалом – це слабенький корвет, тобто корабель, двома класами нижчий. Належить він до типу (чи програми) «Модж», тобто «Хвиля», і є цікавим прикладом реверс-інжинірінгу.

В основі програми «Модж» покладений проєкт «Воспер» Мк. 5 – легкий фрегат для експорту, спроєктований у Великій Британії. Чотири такі кораблі ВМС шахського Ірану отримали в 1971-1972 рр.

Компактні (повна водотоннажність лише 1540 т, довжина 94,5 м) і швидкі (39 вузлів – завдяки дуже потужній силовій установці з двох газових турбін і двох дизелів), вони мали доволі сучасне озброєння: рідкісний протикорабельний ракетний комплекс «Сі Кіллер» (італійський продукт, ракета якого була створена на базі ракети «Сперроу» класу «повітря-повітря»), ЗРК ближньої дальності «Сі Кет», нова британська 114-мм артустановка Мк. 8 тощо.

Кораблі отримали назви «Саам», «Заал», «Ростам» і «Фарамарц», а після приходу до влади іранців їх перейменували на честь іранських гір – «Альванд», «Альборз», «Сабалан» і «Саханд» (б/н від 71 до 74).

«Саханд» у квітні 1988-го потопили американці – іранці полізли бикувати, ну, а Рейган з такими не панькався. Решта служать досі, пройшовши певний тюнінг – п’ятизарядна пускова установка ПКР «Сі Кіллер» замінена чотирма китайськими копіями «Екзосетів» (С-802), демонтований застарілий ЗРК «Сі Кет» тощо.

Коли наприкінці ХХ ст. іранці вирішили взятись за оновлення свого флоту, вибір прототипу для бойового корабля був очевидний – Іран ще з часів шаха мав комплект технічної документації на «Воспер» Мк 5, а, до того ж, накопичив 25-літній досвід експлуатації цих кораблів, у тому числі в умовах бойових дій.

У 1997 р. почалась реалізація програми «Модж», яка передбачала клонування «Воспера» Мк 5. Будівництво першого корабля «Джамаран» (б/н 76), названого на честь району в Тегерані, де проголошував свої казання аятолла Хомейні, велось на корабельні ВМС в Бендер-Аббасі. Його спустили на воду 28 листопада 2007 р. (з дворічним відставанням від графіку) і ввели в стрій 19 лютого 2010 р.

Оскільки газових турбін в Ірані не випускають, і взяти їх було нізвідки, «Джамаран» обладнали двома дизелями іранського виробництва потужністю по 10000 к.с. Це призвело до суттєвого зниження швидкості – 29-30 вузлів.

Зовні корабель відрізняється від прототипа гратчатою щоглою більшої висоти і перекомпонованою кормовою частиною, де вдалось організувати площадку для гелікоптера АВ 212 (але без ангару).

Озброєння суттєво різниться. «Джамаран» озброєний чотирма ПКР «Нур» (іранська копія китайських С-802), встановленими між щоглою і комином.

За комином встановлені дві пускові установки зенітних ракет «Мехраб» (іранська копія SM-1MR). Ефективність цього комплексу не надто відхиляється від нуля. Чому? По перше, пускові установки нерухомі – пуск здійснюється перпендикулярно до курсу корабля, тому для скерування ПУ в бік цілі потрібно маневрувати цілим кораблем! По друге, боєкомплект цього ЗРК становить лише чотири ракети.

У носовій частині встановлена 76-мм артилерійська установка «Фаджр-27» (іранська копія системи «ОТО Мелара»), а на кормовій надбудові – 40-мм одностволка «Фатх-40» (примітивна копія «Бофорса» з відкритою установкою). Є також два 20-мм «Ерлікони» і два 324-мм тритрубних торпедних апарати. Антена головний радару корабля дуже нагадує станцію AWS-1, якою обладнувались «Альванди»; можливо, це запасна РЛС, придбана ще за часів шаха.

У день спуска на воду «Джарамана» був закладений наступний корабель – «Демаванд» (б/н 77). Будували його в Бендер-Ензелі на Каспії, спустили на воду 17 березня 2013 р. і ввели в стрій 9 березня 2015-го.

Від попередника він відрізнявся перенесенням пускових установок ПКР перед надбудовою, а також іншим складом радіоелектронного обладнання. Зокрема, «Демаванд» отримав іранський трикоординатний радар «Аср» з пласкою пасивною ФАР, а також РЛС управління вогнем з антенним постом, схожим на «яйце» нідерландської системи WM25.

Кар’єра корабля виявилась дуже короткою – 10 січня 2018 р., під час шторму в районі Бендер-Ензелі, «Демаванда» викинуло на кам’янистий хвилелом. На погоду наклались навігаційні помилки екіпажу, і як наслідок, іранський Північний флот втратив свого флагмана.

5 серпня 2019 р. було оголошено, що «Деваманда» «відбудували». Реально ж побудували новий корабель для Північного флоту (закладений ще 2017 р.), можливо, з використанням частини обладнання «Деваманда».

Спочатку він успадкував назву і бортовий номер свого невезучого попередника, але у 2023 р., після початку ходових випробувань, його перейменували на «Дейламан» і присвоїли номер 78. Увійшов він у стрій 27 листопада 2023 р.

Не такими забобонними виявились іранці щодо другого корабля проєкту «Модж», збудованого в Бендер-Аббасі. «Саханд» (б/н 74) успадкував номер і назву фрегата, потопленого американцями. Заклали його 2010 р., спустили на воду 2012-го, а ввели в стрій лише 1 грудня 2018 р.

Зовні він відрізняється модифікованою надбудовою з претензіями на застосування елементів технології зниження радіолокаційної помітності, зменшеним комином, але старим радаром, антена якого схожа на AWS-1. Замість двох дизелів по 10000 к.с. встановлені чотири по 5000 к.с.

Також «Саханд» першим отримав артустановку «Каманд» – копію радянської АК-630М, але з гранчастою формою башти.

В листопаді 2022 р. «Саханд» показали після проведеної модернізації. Він отримав замість «Мехрабів» ЗРК «Наваб» – модернізований варіант комплексу «Зубін», який, своєю чергою, рекламується іранцями як аналог «Залізного купола». Дальність дії оцінюється у 20-30 км, система наведення може одночасно наводити вісім ракет на таку ж кількість цілей. Таким же є і боєкомплект, причому пускові контейнери в похідному положенні розташовані горизонтально, а для пуску піднімаються у вертикальне положення – як і на сухопутному комплексі.

Саме «Саханд» 7 липня 2024 р. просто в базі Бендер-Аббас перекинувся на бік і затонув – ймовірно, під час ремонту.

Наступний корабель – четвертий в серії – отримав назву «Дена» і бортовий номер 75. Побудувала його корабельня в Бендер Шахід Реджайя (поблизу Бендер-Аббас). Зклали «Дену» 2012 р., спустили на воду 2015-го, а ввели в стрій 13 червня 2021 р.

Корабель має радар «Аср», ракети «Нур» і «Мехраб», стару артустановку «Фатх-40» (а не «Каманд»), а також радар «Аср» і систему управління вогнем, схожу на WM25. Конструкція надбудови відповідає ранньому варіанту (без стелсівських заморочок).

Силова установка включає чотири дизелі по 5000 к.с., але вона не двовальна, як на попередніх кораблях, а чотиривальна.

В стадії будівництва знаходяться ще два корабля. «Шираз» (спочатку називався «Талаєх») з 2013-го будується на корабельні ВМС в Бендер-Аббасі. Його спустили на воду в 2016-му, але у 2021 р. він перекинувся в доці, і досі не введений в стрій. «Тафтан» будується в Бендер-Аббасі, але на іншій корабельні. Його заклали у 2014 р., спустили на воду 2017-го, але повідомлень про введення в стрій теж поки не було.

Кілька слів про каспійського «Дейламана», який виглядає найбільш сучасним серед однотипних (ну, умовно однотипних) кораблів. Він обладнаний РЛС з активною ФАР «Чешм Огаб» («Орлине око»), ЗРК «Наваб» з восьмизарядною установкою вертикального пуску (ще не встановлена), вісьмома ПУ ПКР «Кадір» (або крилатих ракет «Абу Махді»).

Артилерійське озброєння – «Фаджр-27» і «Каманд»; їх доповнюють дві 23-мм одностволки з ручним наведенням (іранська розробка з використанням гармати від ЗУ-23-2) і два 12,7-мм кулемети. Є і два 324-мм тритрубних торпедних апарати.

На довершення – дві шестизарядні ПУ для ударних БпЛА «Шаін-1». «Дейламан» має чотиривальну силову установку (таку ж, як і «Дена»), стелсоподібну надбудову і збільшену площадку для гелікоптера, яка може вмістити «Сі Кінга».

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818