З Третього рейху в «інший Китай»: 20-мм гармата Т-75 та її похідні

Сьогодні — кілька слів про технологію Третього рейху, яка знайшла застосування в «іншому Китаї», тобто Республіці Китай (Тайвані). Ну, власне, туди вона потрапила не напряму, а за посередництвом США.

Мова йде про 20-мм автоматичну гармату Т-75 (та її похідні). Коли військовим Республіки Китай знадобилась зброя для малих катерів, потужніша від 12,7-мм «браунінгів», вони звернулись до авіаторів.

Довгий час основу ПС Республіки Китай становили мисливці F-100 та F-5, озброєні ефективними 20-мм гарматами М39. Ця гармата була створена ще наприкінці 1940-х років на основі конструкції німецької MG 213. Американці були не єдиними у запозиченні револьверної схеми німецького виробу — це зробили також британці та французи.

Ось тільки британська ADEN і французька DEFA мали калібр 30 мм, а американці зупинились на скромніших 20 мм. Гармата М39 використовує набій 20х102 мм. Вона має газовий привід і п’ятикамерний барабан. Маса гармати становить 80,9 кг.

Інженери з тайванського 205-го арсеналу за основу для своєї розробки взяли останній варіант гармати — М39А3 (саме він встановлювався на F-5E/F, які за ліцензією виготовлялись у Республіці Китай). Від попередніх варіантів він відрізняється трохи меншою масою, підвищеною надійністю (у конструкцію внесли зміни, які практично звели до нуля ризик заклинювання револьверного барабана під час тривалої стрільби), спрощеним технічним обслуговуванням і підвищеним ресурсом ствола.

Копія цієї гармати отримала позначення Т-75 — за роком взяття на озброєння відповідно до літочислення, яке офіційно використовується у Республіці Китай (1986 рік – це 75-й рік від китайської революції). Головною фішкою Т-75 стала можливість вибору темпу стрільби залежно від цілі — 200, 400, 800 або 1 500 пострілів на хвилину. Це дозволяє економити боєприпаси під час стрільби по наземних або надводних цілях і вмикати максимальний режим лише проти літаків і дронів.

Перший варіант T-75S — це корабельна артустановка на простому тумбовому лафеті. Вона встановлювалась на малих ракетних катерах класу «Хай Оу» (ліцензійні копії ізраїльського «Двора»), ракетних катерах класу «Канг Хва VI», малих мінних загороджувачах класу «Мін Цзян», а також кораблях і катерах берегової охорони.

Певного поширення Т-75 набула і в сухопутних військах. У варіанті Т-75М вона встановлюється на автомобілях HMMWV (на турельних установках) як засіб безпосередньої підтримки піхоти. Ранні версії колісної БМП СМ-32 «Хмарний леопард» теж озброювались Т-75, але пізніше серійні машини отримали потужнішу 30-мм гармату «Бушмастер».

Для заміни 12,7-мм зчетверених зенітних кулеметних установок М45 205-й арсенал створив 20-мм спарену зенітку Т-82 (судячи з цього позначення, її взяли на озброєння у 1993 р.). Установка має електричні приводи наведення, діапазон кутів піднесення становить від -10 до +80°. Випускається вона у двох варіантах — причіпному Т-82Т (маса 2380 кг) і стаціонарному T-82F (1980 кг). Ефективна дальність стрільби сягає 2000 м. Установки Т-82 використовуються для прикриття аеродромів, позицій РЛС, інших об’єктів, а у стаціонарному варіанті — для прикриття довготривалих укріплень і протидесантних позицій на віддалених островах.

T-82F з 2017 року замінюються дистанційно керованими установками XTR-101 (одноствольними) і XTR-102 (спареними) з гарматами Т-75. Кілька десятків таких установок встановлено на островах у Тайванській протоці.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила — можете докинути трошки на книжечки:  https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783