Україна продаватиме зброю: не для всіх та за спеціальних умов

Понад три роки українська оборонна промисловість працює виключно на державу, негайно відправляючи усю зброю на фронт. За цей час країна створила один із найдинамічніших оборонних секторів у Європі: від дрібних стартапів до заводів, які за рік збільшили виробництво у шість разів. Тепер Україна стоїть на порозі нового етапу — виведення своєї зброї на світові ринки.

Програма контрольованого експорту, яку уряд запускає вже в листопаді, має на меті не просто відкрити продаж надлишкової зброї, а передусім створити механізм самофінансування військової економіки. Таким чином держава планує вирішити одразу дві проблеми: дефіцит озброєння та недофінансування оборонки.

Ключовим завданням для держави стане створення таких експортних механізмів, які дозволять наростити експорт зберігаючи безумовні пріоритети потреб Сил оборони. Про те, як з цим справлятиметься держава, ми поговорили з виконавчим директором Української ради зброярів Ігорем Федірко.

Зростаючі спроможності та відсутність грошей

Російське вторгнення у 2022 році спричинило колосальний підйом в оборонному секторі. Згідно з галузевим дослідженням Українського інституту майбутнього та Ради зброярів, у минулому році загальний обсяг виробництва озброєнь досяг 10 млрд доларів проти 3 млрд у 2023 та 1 млрд у 2022 роках.

Вже цьогоріч у жовтні Президент Зеленський заявив, що потенціал оборонного виробництва перевищив 35 мільярдів доларів. Проте держава законтактувала менше половини — українські виробники завантажені лише на 30-40% від загальної виробничої спроможності, розповідає виконавчий директор Української Ради Зброярів Ігор Федірко.

На 2026 рік президент анонсував ще амбітніші плани: обсяги виробництва лише дронів та ракет мають досягти еквіваленту 35 млрд доларів. Непідйомну для нинішнього оборонного бюджету суму має компенсувати відкриття експорту.

«Ми потребуємо фінансування, щоб увесь потенціал дійсно працював. Прийшов час запускати експорт нашої української зброї – тих видів зброї, які в нас у профіциті, а отже, можуть бути експортовані, щоб було фінансування для тих видів зброї, які особливо потрібні для захисту», – заявив Володимир Зеленський на оборонному форумі DFNC³.

Експортна програма отримала робочу назву «Зброя», що згодом також трансформувалась у єдиний бренд для української оборонної продукції.

Політичне рішення щодо відкриття контрольованого експорту було прийнято, та уряд лише формує механізми, за якими він діятиме.

У розмові з «Мілітарним» Ігор Федірко розповів, що йтиметься про надання окремих експортних ліцензій компаніям на продаж зброї для визначеного кола країн, що підписали безпекові угоди з Україною. Йдеться про країни Європейського Союзу, США, Канаду, Велику Британію, Японію, Норвегію, Ісландію. Фактично це означає, що держава поки що не розглядає для себе ринки Африки, Близького Сходу та Латинської Америки.

Угоди з цими країнами включатимуть обмеження на подальший перепродаж – він здійснюватиметься лише з відома та дозволу України. Післяекспортний контроль за цим здійснюватимуть розвідувальні служби України.

Першими на українській вітрині з’являться зразки озброєння, виробництво яких перевищує закупівельні спроможності України. Йдеться про літаючі, наземні та морські безпілотники.

«Ми готові працювати в морських дронах. У нас їх більше, ніж ми застосовуємо, наші ВМС застосовують або СБУ, ССО, ГУР. Там є точно в два рази більше, ніж застосовуємо. Також у нас, на мій погляд, є інша зброя, є і артилерійські системи, хоч їх не буває багато», – сказав Президент.

У розмові з журналістами він уточнив, що йдеться про самохідні гаубиці «Богдана», випуск яких вже перевищив 40 машин на місяць.

В уряді також допускають можливість включення інших видів озброєння, які критично необхідні партнерам та можуть бути обміняні на дефіцитні для української армії засоби. Можна припустити, що до цієї категорії потраплять розвідувальні безпілотники та дрони-перехоплювачі, попит на які різко зріс після того, як у вересні російські БпЛА вторглись до повітряного простору Польщі.

Джерела «Мілітарного» свідчать, що експортна програма також передбачає низку вимог для українських виробників. Однією з ключових умов отримання ліцензії є надійна репутація компанії та продукту: виріб повинен мати підтверджений статус перевіреного у бою та задокументовані результати, статистику застосування.

Виробник також повинен зареєструвати інтелектуальні права на свою технологію в Україні та бути готовим до її трансферу за кордон. Це дозволить реалізувати експортний потенціал в рамках програми Build with Ukraine, яка передбачає налагодження виробництва на іноземних потужностях з українських комплектуючих — фактично експорт у розібраному стані з перспективами локалізації у майбутньому.

Програма Build with Ukraine передбачає раніше анонсоване президентом «розділення» виробленої за кордоном зброї на дві рівні частини, одна з яких постачатиметься українському війську за іноземний кошт. Такі угоди передбачають контрактування технології, де ключовою вигодою для України є поставки зброї, а не фінансові доходи. Очікується, що мова йтиме про п’ятирічні контракти.

Україна зароблятиме на експорті

За словами Ігоря Федірко, уряд розглядає впровадження спеціального мита на експорт зброї, кошти з якого надходитимуть у спеціальний фонд для фінансування виробництва української оборонної продукції та її передачі війську.

«Ймовірно, ми будемо єдиною країною в світі, яка накладає додатковий податок на свої експортні товари, але ми у стані війни і говоримо про експорт озброєння і військової техніки», — каже він.

Виконавчий директор Ради зброярів розповів, що розмір оподаткування ще визначається. Проведене серед 120 українських оборонних компаній опитування показало, що вони готові сплачувати від 7 до 15 відсотків експортного мита. На думку виробників, включення такого податку у кінцеву вартість не вплине на привабливість продукції за кордоном.

Втім, війна триває, а її характер докорінно змінюється кожні півроку, тому визначені на початку підходи та погляди на експорт можуть і мають змінюватись слідом за військовими інтересами держави. Їх регулюватимуть Державна служба експортного контролю та Міжвідомча комісія з військово-технічного співробітництва.

«Міжвідомча комісія є основним органом, який приймає рішення. Туди входять представники всіх силових відомств країни, Офісу президента та Мінекономіки, якому підпорядковується ДСЕК. Вони є головним запобіжником держави щодо виконання міжнародних контрактів», — зазначає Ігор Федірко.

Саме вони надаватимуть експортні ліцензії на продаж зброї іноземним замовникам. За необхідності держава зможе пріоритетно перенаправляти виготовлене за такими контрактами озброєння до Сил оборони за запитом силової структури у складі Комісії. Це виключає ризик ситуації, коли необхідна армії зброя йтиме закордон.

За словами радника президента Олександра Камишіна, процедура експорту залишатиметься максимально простою та прозорою. Компанія може подати заявку до ДСЕК, яка упродовж 90 днів перевірить подані дані та ухвалить рішення про надання дозволу.

Приватним виробникам надається гнучкість у виборі шляху експорту. Вони можуть скористатися послугами державних спецекспортерів, приватних компаній або отримати власні повноваження. Це можливо через статус резидента Defense City — за 7–12 днів, або за окремим рішенням Кабінету Міністрів — упродовж року.

Захист української оборонки

В українській оборонній галузі розраховують, що укладання іноземних угод забезпечить стабільний приток валюти і дозволить знайти кошти для фінансування досліджень та розробки нових технологій. Наразі за державними контрактами це можливо робити лише з прибутку компаній, оскільки закон забороняє їм закладати ці витрати у вартість товару.

За даними опитування Ради зброярів, 78% оборонних компаній здійснювали оцінку потенційних ринків експорту та мали багаторазову комунікацію з потенційними інозамовниками. Значна їх частина це країни Європи та Балтії, дещо менша кількість — США, Велика Британія, Індія та Пакистан.

Відкриття експорту також матиме стратегічний вплив: українська оборонна промисловість нарешті зможе скласти конкуренцію іноземним виробникам зокрема у частині розвитку новітніх технологій. Це ударні морські дрони, наземні роботизовані комплекси та безпілотні літальні апарати — сфери, де українські компанії є першопроходцями.

Трирічна «фора» із забороною експорту українського озброєння створила вакуум на світовому ринку, який заповнила маса прототипів від іноземних компаній. Натомість, випробувані в бою та працюючі українські рішення залишались поза ринком.

«Ми бачимо на міжнародних виставках, що безпілотні катери пропонує будь-яка притомна міжнародна компанія. Вони вже їх тестять, вони намагаються щось зробити. На стенді в Люксембурзі(!) ми бачили оптоволоконні дрони. Це наша технологія, ми не можемо просто так подарувати її», — додає виконавчий директор Ради зброярів.

Однак було б наївно думати, що український бізнес сліпо чекатиме на завершення багаторічного експортного ембарго. У минулому році одразу кілька найбільших українських підприємств в сфері розвідувальних та ударних БпЛА створили на території сусідніх європейських країн дочірні компанії, де налагодили виробництво своєї продукції. Це дозволило їм обійти обмеження та самостійно вийти на іноземні ринки.

Відтік передових українських компаній вже розпочався, що для держави рівносильно втраті робочих місць, внутрішнього виробництва, а значить надходжень валюти та податків. Головними мотивами релокації в оборонці називають безпекові ризики (російські удари), неможливість продажу продукції за кордон та недостатні обсяги замовлення на продукцію. Відкриття експорту має вирішити дві останні проблеми.

Нерозкритою темою залишається експорт послуг. В Україні сформувалась ціла екосистема із приватних шкіл, які спеціалізуються на підготовці операторів БпЛА, саперів та інших військових спеціальностей.

За 4 роки повномасштабної війни такі школи навчили близько 300 000 осіб — переважно операторів дронів для українського війська. Ці школи — приватні ініціативи, але вони інтегровані в державну систему: сертифікати визнані Міноборони, і випускники одразу йдуть на фронт або в частини.

Школи також хочуть експортувати свої послуги за кордон: навчати іноземних військових, операторів чи фахівців з дронів у країнах-партнерах. Експорт може включати тренінги з керування БпЛА, тактики застосування дронів у гібридній війні, інтеграцію з РЕБ (радіоелектронною боротьбою) тощо. Український досвід — унікальний та випробуваний у бою, на відміну від теоретичних програм у західних країнах.

Проте в уряді застерігають, що такі послуги знаходяться на межі з приватними військовими компаніями — навчання за кордоном може швидко перерости у найманство, якщо ці процеси не контролювати. На сьогодні уряд не має відповідних механізмів контролю.

Виконавчий директор Ради зброярів застерігає, що країна не може допустити, щоб експорт послуг підірвав її міжнародну репутацію чи створив геополітичні ризики (наприклад, підготовкою бійців для «неблагонадійних» країн). Проте він залишається оптимістичним та вірить, що цей напрямок реалізує свій експортний потенціал у майбутньому.

Що чекати після відкриття експорту?

Світовий ринок озброєння консервативний та має велику інерцію, тому в уряді очікують появу значних результатів не раніше другої половини 2026 року.

Для просування українського озброєння за кордоном Україна відкриє представницькі офіси оборонної промисловості. Перші два – у Берліні та Копенгагені. Вони стануть вітриною українських технологій, де іноземні інвестори та уряди зможуть ближче вивчити зразки озброєння та технологій.

Кожен офіс матиме три зони: відкриту для демонстрацій і громадськості, закриту для військових планувальників та офісну для переговорів і контрактів.

Втім, у середній та довгостроковій перспективі Україна також має намір вийти на ринки Глобального Півдня та США. Про це однозначно свідчать плани відкриття представництв у цих регіонах.