Ракета MICA – французька AIM-120 чи не зовсім?

Разом з отриманням французьких винищувачів Mirage-2000 на озброєння Повітряних сил України надійшла й нова для України ракета середньої дальності MICA. У цьому матеріалі ми спробували розібратися, що це за ракета, та порівняти її можливості з іншими ракетами цього класу.

Історія проєкту

Авіаційну ракету MICA часом називають ракетою подвійного призначення, оскільки вона займає нішу одночасно ракет малої та середньої дальності. Вона призначена для перехоплення і знищення високоманеврових пілотованих і безпілотних засобів супротивника вдень і вночі, з будь-яких напрямків, у передню і задню півсфери, на тлі землі та за активної радіоелектронної протидії.

Розробку керованої ракети MICA (Missile d’ Interception et de Combat Aerien) розпочала в ініціативному порядку фірма Matra у 1982 році (через серію об’єднань, яка розпочалася у 1996 році, у 2001 стала однією з компаній, злиття яких створило корпорацію MBDA). Ця ракета створювалася як єдина заміна одночасно ракет малої дальності Magic-2 та ракет середньої дальності Super 530D/F. Повномасштабні роботи за програмою MICA відповідно до завдання ПС (наразі реформовані у повітряно-космічні сили – ПКС) і ВМС Франції були розгорнуті з 1987 року.

Ракету проєктували як універсальну платформу для розміщення різних модульних систем самонаведення. Залежно від варіанту MICA може оснащуватися активною радіолокаційною (MICA-EM) або інфрачервоною (MICA-IR) головками самонаведення. Схожа схема використовувалася в радянських ракетах повітря-повітря Р-27, однак замість активної радіолокаційної головки в них використовувалася напівактивна, яка потребувала постійної підсвітки цілі з радаром літака-носія.

Льотні випробування MICA розпочалися 1991 року. Ракету взяли на озброєння у варіанті MICA-IR у 1998 році та у варіанті MICA-EM у 1999 році. Серед сучасних літаків вона інтегрована на Mirage 2000-5/9 та Rafale.

Окрім того, в середині 90-х років Нідерланди та Норвегія розглядали MICA як можливу альтернативу американської AIM-120 для своїх модернізованих F-16 MLU. Однак уряди не хотіли платити за роботи з інтеграції та сертифікації, а компанія-виробник вирішила, що самостійно не фінансуватиме роботи з інтеграції.

Будова ракети

MICA має відносно малі габаритні розміри — 3,1 м довжину, 160 мм діаметр та масу 112 кг — приблизно на 30% легша за американську AIM-120.

Ракета MICA виконана за нормальною аеродинамічною схемою та оснащується хрестоподібним крилом. У носовій частині корпусу встановлені площини дестабілізатора, що мають у плані прямокутну форму. У середній частині ракети розташований малодимний ракетний двигун фірми Protac. Він забезпечує ракеті максимальну швидкість приблизно 4 М.

У хвостовій частині також розташовані аеродинамічні рулі та система управління вектором тяги двигуна і приймачі команд керування з літака.

Бойова частина — уламково-фугасна, вагою 12 кг, оснащена радіопідривачем для підриву на дистанції декілька метрів від цілі.

Для управління ракетою використовується типова для сучасних ракет середньої дальності комбінована система управління. На початковій та середній ділянці польоту ракета керується за допомогою інерційної системи навігації та радіокоманд із літака-носія, а на кінцевій здійснює захоплення цілі тепловою або радіолокаційною головкою самонаведення.

На ділянці самонаведення ракета MICA EM управляється активною імпульсно-доплерівською головкою самонаведення AD4A, розробленою фірмами Dassault Electronique і GEC-Marconi. Вона здатна самостійно захоплювати ціль під час польоту та забезпечує ураження цілей з будь-якого напрямку, на всіх ракурсах, вдень і вночі, в простих і складних метеоумовах, в умовах інтенсивної радіоелектронної протидії, на тлі земної і водної поверхні. AD4A розміщується в носовому відсіку ракети під радіопрозорим керамічним обтічником. Модифікований варіант AD4A використовується також у складі зенітної ракети Aster комплексів SAMP-T і PAAMS.

Біспектральна тепловізійна головка самонаведення ракети MICA-IR, працює в діапазонах 3-5 і 8-12мкм, розроблена фірмою Sagem Defense Segurite. Вона містить матрицю чутливих елементів, встановлену у фокальній площині, електронний блок цифрового оброблення сигналів, вбудовану кріогенну систему охолодження матриці замкнутого типу.

Система охолодження забезпечує автономне функціонування приймача протягом 10 годин, що також дозволяє використовувати цю головку самонаведення як додатковий інфрачервоний датчик спостереження.

Висока роздільна здатність і комплексні алгоритми дозволяють ефективно супроводжувати цілі на великих дистанціях і відсіювати теплові пастки. Головка самонаведення побудована на цифровій елементній базі, що дає змогу за потреби перепрограмувати алгоритми роботи.

Окрім того, ракети MICA можуть бути запущені по цілях в будь-який ракурс, навіть позаду літака за умови, що цілевказання буде надано з іншого літака через канал зв’язку Link 16.

Згідно з деякими оцінками, станом на 2020 рік було виготовлено близько 5 тисяч ракет, з яких близько 3,5 тисяч — на експорт.

Заявлена номінальна максимальна дальність пуску ракети становить до 80 км у варіанті MICA EM та 60 км у варіанті MICA-IR. Чому не слід плутати номінальну максимальну дальність пуску та реальну дальність застосування, ви можете прочитати у матеріалі «Мілітарного»  Ракета AIM-120: реальні можливості та міфи.

Адаптація під інші платформи

Окрім використання з літаків, ракети також були адаптовані під запуск із землі, кораблів та навіть підводних човнів.

​Зенітний ракетний комплекс VL MICA — це система протиповітряної оборони малої дальності, створений на основі авіаційної ракети. При запуску з землі, максимальна дальність польоту ракети становить більш як 20 км, а висота – 8 км. Комплекс може використовувати ракети у двох варіантах — з активною та з інфрачервоною головкою самонаведення.

Наземний варіант комплексу VL MICA вперше представили у лютому 2000 року на виставці Asian Aerospace у Сінгапурі. Випробування комплексу розпочалися у 2001 році у випробувальному центрі CELM у Франції. У лютому 2005 року відбулася успішна демонстрація можливостей системи з використанням серійної ракети MICA-IR, яка вразила ціль на відстані близько 10 км. До січня 2006 року було здійснено 11 пусків ракет VL MICA у різних конфігураціях. 8 липня 2009 року ракетою MICA-IR, запущеною з наземної пускової установки, був успішно перехоплений низьколетючий об’єкт на відстані 15 км і висоті 10 м над поверхнею моря.

У червні 2024 року Повітряно-космічні сили Франції отримали перші дві замовлені батареї зенітного ракетного комплексу VL-MICA. Оперативне розгортання нових систем дало можливість закрити ту прогалину, яка утворилася у 2022 році після передачі Україні зенітних ракетних комплексів Crotale NG. Наразі триває активне виробництво систем у межах замовлення з боку Міністерства оборони Франції. Загалом Франція планує отримати 13 батарей ЗРК VL-MICA до 2035 року, які замінять у складі ПКС Франції всі системи Crotale NG.

Роботи щодо системи корабельної ППО на основі ракети вертикального пуску VL MICA фірма MBDA в ініціативному порядку розпочала у 2000 році. Морський варіант комплексу VL MICA позиціонується насамперед як засіб ППО надводних кораблів невеликої водотоннажності, для яких істотні масогабаритні обмеження озброєння, а також для посилення протиповітряної оборони великих кораблів на ближніх дистанціях. У квітні 2006 року у випробувальному центрі CELM було успішно випробувано ЗРК VL MICA з морської пускової установки. Під час тестувань VL Mica прямим влучанням уразила ціль, що імітувала протикорабельну ракету на малій висоті на дальності 10 км.

Для розміщення ЗРК VL MICA на надводних кораблях можуть використовуватися вертикальні пускові установки ЗРК VL Seawolf та система вертикального пуску SYLVER.

Станом на 2020 рік ЗРК VL MICA був встановлений на 40 військових кораблів по всьому світу. Зокрема такий комплекс стане основою корабельної ППО майбутніх українських корветів Гетьман Іван Мазепа та Гетьман Іван Виговський типу ADA.

Окрім того, на базі ракети MICA був створений зенітний ракетний комплекс A3SM — система протиповітряної оборони для захисту підводних човнів. Система призначена для ураження літаків, вертольотів та безпілотних літальних апаратів, що становлять небезпеку для підводних човнів.

A3SM використовує ракети від ПЗРК Mistral або MICA, залежно від конфігурації та вимог замовника.​ Система може бути інтегрована в торпедні апарати підводного човна для запуску з підводного положення ракет MICA або встановлена на спеціальній мачті для запуску Mistral.

Розробку подібного комплексу на базі ракети IRIS-T нещодавно замовив уряд Німеччини.

Подальший розвиток

Подальшим розвитком ракети MICA стала ​MICA NG (Nouvelle Génération). Її розробка розпочалася у 2018 році з метою модернізації арсеналу французьких ПКС та ВМС, зокрема для оснащення винищувачів Rafale. У жовтні 2020 року компанія MBDA офіційно представила нову ракету на виставці EuroNaval 2020.

Нова ракета зберегла масогабаритні характеристики попередньої версії, однак шляхом поліпшення елементарної бази вдалося зменшити розміри відсіку керування. За рахунок цього вдалось збільшити розміри двигуна, що збільшило максимальну дальність застосування ракети на 40%.

Окрім того, нові ракети отримали радіолокаційні головки самонаведення з активною фазованою решіткою (АФАР). Це значно поліпшує можливості виявлення, захоплення та селекції цілей. Це дозволить ракетам ефективніше захоплювати та уражати ворожі цілі у складній ситуації, наприклад, при активному використанні РЕБ або при ураженні цілей на фоні землі.

Нові ракети мають почати надходити на озброєння французької армії, починаючи з 2026 року. Загалом уряд Франції вже замовив близько 600 нових ракет.

Завдяки новому двоімпульсному ракетному двигуну та збільшеному об’єму пального дальність перехоплення при застосуванні з землі була збільшена до 40 км, що відповідає характеристикам американських ракет ESSM. Контракти на перші ЗРК, оснащені ракетами MICA NG, були укладені ще у 2021 році Єгиптом.

При цьому заявлено, що нова ракета повністю сумісна з попередньою версією, що дозволяє інтегрувати її в існуючі пускові установки та літаки без значних модифікацій, лише оновивши програмне забезпечення. ​

Висновок

Ракета MICA створювалася як модульна платформа, здатна використовувати різні типи головок самонаведення. Однак, попри гнучкість такої концепції, обидва її варіанти виявилися менш ефективними порівняно зі спеціалізованими ракетами. Найбільшою її слабкістю є максимальна дальність використання. Заявлені 80 км значно поступаються сучасним однокласникам — американській AIM-120 (120 км, істотне збільшення дальності у D версії не підтверджене авторитетними джерелами, хоча і “загальноприйняте”), російській Р-77 (~110 км) та японській Type 99 (120 км). Ця проблема була вирішена у новій ракеті MICA NG. Однак її дальність близько 110 км лише виводить її приблизно на один рівень з іншими однокласниками, а не надає перевагу.

Варіант з інфрачервоною головкою самонаведення має певні переваги у порівнянні з аналогами, зокрема дальність польоту 60 км та непогану маневреність. Водночас порівняно з іншими ракетами з ІЧ-наведенням, MICA є відносно важкою (113 кг). А її бойова частина становить 13 кг, що відповідає рівню сучасних аналогів ракет малої дальності. Але це у 2—3 рази менше, ніж у типових ракет середньої дальності.

Ще одним істотним недоліком MICA є її висока вартість. Через модульну конструкцію ціна однієї ракети становить близько 2—2,5 мільйонів євро, що значно перевищує вартість аналогів. Наприклад, нова ракета малої дальності AIM-9X коштує приблизно 400 тисяч доларів, а нові версії AIM-120 близько 1,2 мільйона доларів.

Та попри ці недоліки ракети MICA вже встигли себе позитивно зарекомендувати під час відбиття російських ракетних атак. Хоча вони мало підходять для повітряного бою з відносно сучасними Су-35/30 оснащеними Р-77 та далекобійними Р-37. Принаймні до отримання ракет MICA NG.