В ході російсько-української війни серед танкістів небувалого розмаху зазнала культура використання динамічного захисту на бойову техніку. В спробах уберегти себе та свою бойову одиницю військові встановлювали блоки на самі неочікувані зразки техніки.

Проте що ми знаємо про їх різновиди та яка їх ефективність? Сьогодні ми спробуємо зробити огляд поширених полі бою зразків та проаналізувати їх застосування.

“Контакт-1” (4С20)

“Контакт-1” – це один із найпоширеніших комплексів динамічного захисту, що встановлюється на тисячі бойових машин з обох сторін лінії бойового зіткнення.

“Контакт” належить до першого покоління та розроблений ще у 1982 році радянським науково-дослідним інститутом сталі з метою підвищення захищеності бронетехніки від кумулятивних боєприпасів та протитанкових ракет. Його елементи відомі у збройних силах під індексом 4С20.

Элемент 4С20 представляє собою пластину, котра у розрізі схожа на “пиріг” із вибухівки, котра з обох боків вкрита металевими пластинами товщиною 2,3 мм. Сам шар вибухівки ПВ-5А (85% гексогену) товщиною у 5,4 мм важить 260 грамів.

Принцип роботи “Контакту-1” заснований розсіюванні кумулятивного струменю шляхом метання у її напрямку металевої пластини під дією енергії направленого вибуху.

При пробитті елемента динамічного захисту (ЕДЗ) кумулятивним струменем вибухова речовина в ньому детонує та “виштовхує” пластини корпусу у протилежні сторони. Під час руху пластини перетинають траєкторію струменя, постійно впливаючи на нього. Частина струменя витрачається на пробиття цих пластин, а бічний імпульс від зіткнення дестабілізує струмінь.

За умови правильного встановлення елементів динамічного захисту на броні він здатен знівелювати до 350-400 мм бронепробиття кумулятивного струменю. На підкаліберні боєприпаси динамічний захист “Контакт-1” впливу не має.

Установка пластин динамічного захисту у контейнери відбувається в два шари під гострим кутом (50-70 градусів) відносно можливого вектору влучання ворожого боєприпасу. Ця необхідність пояснюється тим, що ефективність впливу на кумулятивний струмінь залежить від кута зіткнення кумулятивного струменя з металевою пластиною. При влучанні кумулятивного боєприпасу у ДЗ під кутом близьким до 90 градусів більша частина ефекту протидії втрачається.

Саме тому на усіх радянських танках (окрім Т-72Б) блоки динамічного захисту встановлюються під гострим кутом. Це можна прослідкувати на прикладі показаних нище модернізованих Україною Т-72.

На бортах машин контейнери встановлено під прямим кутом відносно борту, проте це зроблено з огляду на можливе влучання боєприпасу із передньої проекції у борт під гострим кутом.

За досвідом використання у чисельних збройних конфліктах та війнах “Контакт” показав свою ефективність проти старих нетандемних кумулятивних боєприпасів та більшості ручних протитанкових гранатометів з бронепробиттям в районі 500 мм.

Динамічний захист якщо не повністю нейтралізує кумулятивний струмінь, то сильно його ослаблює, дозволяючи його остаточно зупинити основній пасивній броні.

Одним із недоліків вибухового динамічного захисту є, власне, вибухова енергія, котра може руйнувати слабкі конструкції, як от на прикладі нижче.

Так, в ході бою після влучання доволі слабкої бойової частини дрону-камікадзе “Ланцет” у модуль “Контакту-1” вибухом було розірвано надгусеничну металеву “полку”, зруйновано димові мортири та зірвано частину кріплень.

Через високі руйнівні властивості їх встановлення на легкоброньовану техніку з тонкими стінками броні неможливе. Відомі випадки подібних маніпуляцій призводили до проламування броні вибухом з подальшим ураженням вузлів машини та екіпажу вторинними уламками.

Також варто відмітити і те, що через енергію вибуху при спрацюванні одного елементу починається ланцюгова реакція з ініціацією сусідніх блоків, що нерідко призводить до оголення великих ділянок броні від одного попадання та, потенційно, значної шкоди зовнішнім органам машини енергією від детонації.

Приблизна вага комплекту динамічного захисту “Контакт-1” для танків серії Т-64/Т-72/Т-80 становить 1,5-2 тонни.

“Контакт-5” (4С22)

Подальшим розвитком концепції радянського “Контакту-1” із метанням бронепластин стало створення у 1986 році першого серійного зразка динамічного захисту другого покоління відомого під назвою “Контакт-5”. Він набув здатності протидіяти бронебійним підкаліберним боєприпасам.

Набуття нових спроможностей вдалось досягти шляхом використанням більш потужної вибухівки ПВВ-12М у елементах динамічного захисту, а також їх встановлення у вбудовані на броні танків контейнери.

Нові контейнери (танки Т-72Б3, Т-80У, etc.) отримали важкі 16 мм бронепластини котрі під енергією вибуху впливали додатково на ворожий боєприпас окрім, власне, металевих пластин на елементах ДЗ. Приблизний захист нового ДЗ при ініціації під правильним кутом сягає близько 450 мм від кумулятивних боєприпасів.

Вбудований динамічний захист отримав значну перевагу ще в суттєвій ізоляції ЕДЗ один від одного за рахунок чого було нівельовано ефект лангюгової реакції, як у попереднього “Контакту-1”.

Значним недоліком такої схеми застосування є неможливість швидкого ремонту та заміни здетонувавших блоків динамічного захисту у польових умовах. Єдиним виходом є відправка танку до ремонтного батальйону або ж і зовсім на ремонтний завод. Це сильно підриває логістику при, насправді, несуттєвих ушкодженнях.

Також така схема розташування елементів динамічного захисту залишає значні проміжки із незахищеними зонами у котрі може влучити боєприпас та пробити основну броню в обхід ДЗ. Подібні випадки були зафіксовані, про них буде написано нижче.

В ході бойових дій стало відомо, що “Контакт-5” є дещо ефективнішим за свого попередника у протидії нетандемним кумулятивним боєприпасам при тому залишаючись таким же бездієвим проти боєприпасів з подвійною кумулятивною бойовою частиною.

За офіційною інформацією, “Контакт-5” здатен нівелювати до 20% пробивної здатності кінетичного озброєння такого як бронебійні підкаліберні боєприпаси.

Приблизна вага комплекту динамічного захисту “Контакт-5” для танків серії Т-72/Т-80 становить близько 2-2,5 тонни.

“Ніж” (ХСЧКВ-34)

Після розпаду радянського союзу в незалежній Україні продовжила розвиток власна гілка бронетанкової галузі, у тому числі її інституцій, котрі займались розробкою динамічного захисту.

Результатом цього розвитку стала розробка державним підприємством «Мікротек» першого серійного динамічного захисту “Ніж”, концепція якого була заснована на застосуванні кумулятивних струменів.

Навідміну від “Контактів” українська розробка була створена на основі принципу дії багатьох кумулятивних зарядів, котрі при ініціації наносять пошкодження атакуючому боєприпасу. Завдяки цьому динамічний захист здатен протидіяти як кумулятивним, так і кінетичним боєприпасам.

У елементах ДЗ “Ніж” заряди розміщені в безпосередній близькості один від одного, завдяки чому створюється детонаційний ланцюг і забезпечуюється передача детонації на сусідні заряди. Під час вибуху утворюються чисельні пласкі кумулятивні струмені котрі розрізають об’єкт над собою.

Під дією цих “ножів” повністю розсіюється кумулятивний струмінь або ж руйнується стержень підкаліберного боєприпасу, котрий після отриманих ушкоджень під дією енергії удару об броню руйнується сам, а не пробиває перешкоду.

Нерідко слідами спрацювання цього динамічного захисту залишаються вм’ятини від кумулятивних струменів, що схожі на ряд послідовних неглибоких ритвин як від колес на землі.

Наразі складно знайти підтвердження влучання у динамічний захист “Ніж” підкаліберних боєприпасів у реальному бою аби підвердити або ж спростувати заявлені характеристики.

Тим не менш, в ході чисельних лабораторних випробувань заявлена виробником здатність “Ножа” повністю зупинити або ж серйозно завадити пробиттю кінетичним боєприпасом броні була підтверджена. На фото нижче зображено наслідки влучання бронебійного 125-мм підкаліберного боєприпасу у  оголений виріз лобової танкової броні (справа) та в ділянку прикриту ЕДЗ “Ніж” (зліва).

Поряд з неглибоким заглибленням можна помітити характерні сліди послідовного спрацювання чисельних кумулятивних струменів динамічного захисту.

Варто зазначити, що модулі вбудованого динамічного захисту “Ніж” на лобовій деталі танків (на танках Т-64БМ “Булат”, Т-84 “Оплот” є швидкоз’ємним та може легко замінюватись ремонтною ротою у короткий строк).

Вага комплекту динамічного захисту “Ніж” для танків Т-64БМ становить рекордні у своїй ніші 4 тонни. Проте вага комплекту адаптованих елементів ДЗ для навісних контейнерів “Контакту” важить меньше.

“Реликт” (4С23)

Розвитком сімейства радянських систем динамічного захисту “Контакт” стала поява у 2006 році вже російського комплексу ДЗ “Реликт”.

Однією із причин розробки нового типу динамічного захисту стала поява нових 120-мм кінетичних боєприпасів для західних танків (наприклад, американські M829A2) котрі могли пробивати динамічний захист “Контакт-5” без його ініціації та, відповідно, уникаючи протидії.

Завдяки застосуванню у елементах динамічного захисту нової більш чутливої вибухівки “Реликт” став надійно спрацьовувати із сучасними зразками кінетичних боєприпасів.

Нова більш потужна вибухова речовина також дозволила підняти ефективність протидії кумулятивним боєприпасам до позначки у 500–700 мм.

Конструкція динамічного захисту “Реликт” передбачає вишибання вибухом одразу двох важких металевих пластин у протилежні сторони, що дозволило також забезпечити певний захист і від тандемних кумулятивних боєприпасів.

Всередину контейнерів “Релікту” елементи ДЗ відомі під індексом 4С23 встановлюються в два шари один поверх іншого, як на фото нижче.

Застосування складної об’ємної конструкції з кількома шарами ДЗ та двома товстими вишибними пластинами у спеціальних секціях зробили модулі вбудованого ДЗ габаритними, що можна прослідкувати на зображенні знищеного танку Т-80БВМ. Варто зазначити, що нові модулі стали швидкоз’ємними та можуть замінюватись у польових умовах при виведенні з ладу.

Збільшення заряду вибухівки та її потужності в елементах “Реликту” призвело до появи серйозного ризику проломлювання тонких стінок даху танкової башти на яких був встановлений захист.

Для компенсування енергії вибуху конструкторами російського науково-дослідного інституту сталі було встановлено між блоками ДЗ та баштою спеціальні трубчасті демпфери наповнені поліуретаном. Вони мають поглинати частину енергії що рухається у напрямку броні.

Варто звернути увагу також і на цікаве нововведення у комплектах “Реликту” у вигляді об’ємних контейнерів на бортах башти. Вони спеціально сконструйовані для вирішення одного із основних недоліків динамічного захисту – мінімальної ефективності при протидії влучанням під прямим кутом.

В середині контейнерів із тонкими металевими стінками розміщені вже знайомі елементи 4С23 під кутом відносно потенційного напрямку прильоту боєприпасу. В одному контейнері розміщено 4 шари ДЗ обкладених демпфером для ізоляції.

У наведеному нижче прикладі зображено випадок успішного спрацювання цих модулів котрі, очевидно, повністю нівелювали влучання кумулятивного боєприпасу. За словами росіян, удар було нанесено гранатометом NLAW у режимі прямого влучання.

Приблизна вага комплекту динамічного захисту “Реликт” для танків серії Т-72/Т-80 становить 2,5 тонни.

Проблеми та переваги застосування вибухового динамічного захисту

Однією із головних переваг застосування динамічного захисту є різке підвіщення показників броньового захисту відносно доданої маси. З точки зору сухих цифр динамічний захист в рази ефективніше звичайної пасивної броні у співвідношенні захист/маса, хоча і не може повністю його замінити.

Завдяки комплектам навісного динамічного захисту, таким як “Контакт-1” у російсько-українській війні обома сторонами у польових умовах були модернізовані сотні старих танків радянської епохи та навіть деякі зразки західної бронетехніки, наприклад, німецькі Leopard 2A4.

Проте вибухова ДЗ має і ряд серйозних недоліків. Навідміну від пасивного, динамічний захист є по своїй суті одноразовим елементом, тому повторне попадання боєприпасу в раніше уражену ділянку броні зустріне ослаблений спротив та, імовірно, проб’є перешкоду.

Також виявленим суттєвим недоліком ДЗ стало фрагментарне встановлення його елементів на броні, що призводить до появи незахищених ділянок між ними.

На фото нижче зображений епізод саме такого ураження російського танку Т-80БВМ: кінетичний боєприпас влучив у верхню лобову деталь, пройшов між елементами “Релікту” не зачепивши їх, пробив основну броню, місце механіка-водія та влучив у боєукладку, підірвавши її.

Останім, але не менш важливим фактом залишається те, що динамічний захист, попри всі свої характеристики, по суті є великим скупченням вибухівки. ЇЇ детонація може нанести більше руйнувань бойовій машині та її обладнанню ніж боєприпас, що у неї влучив.