“Вийшли на темпи одна машина за день”. Як “Багі для ЗСУ” створюють високопрохідні автівки зі старих ВАЗів. Репортаж.

Вдосвіта холодні цехи підприємства, наповнюються шумом підіймачів, верстатів та зварювальних апаратів. Близько десятка військовослужбовців, кожний на своїй ділянці, вирізають, фарбують чи зварюють елементи, з яких наприкінці дня складуть готову військову машину.

Проєкт “Багі для ЗСУ” започаткували у лютому 2023-го. Тоді група волонтерів розробила машини і за пів року першу партію передали у підрозділи. Про перші кроки “Мілітарний” розповідав раніше. За кілька років ми побували на виробництві військових багі, щоб дізнатися як змінився колись волонтерський проєкт та збирають машини. Про це розповідаємо в репортажі.

Сьогодні “Багі для ЗСУ” створюють військові — волонтери, які починали втілювати ініціативу добровільно мобілізувалися до Сил оборони, розповідає один із керівників проєкту Вадим Сорочинський. В одній з бригад, у ремонтному підрозділі, розгорнули серійне виробництво машин.

“Намагаємось зберегти кістяк, навчаємо новоприбулих. Але бачимо ситуацію на фронті, тому часом у нас забирають навчених інженерів у піхотні підрозділи, ” — каже Сорочинський.

ВИРОБНИЦТВО

Створення багі — багатоетапний, закритий цикл “конвеєрного типу”. Машини будують на базі “Ниви” та “Жигулів” — їх військові шукають на звалищах, задешево купують або безоплатно отримують від людей. З них інженери перебирають та капітально ремонтують двигуни, трансмісії та ходову, що стане основою майбутньої багі.

“Потрібно було створити машину надзвичайно просту в експлуатації, не дорогу, оскільки не всі можуть дозволити купити дорогу “Navara” чи “L-200″. Їх потрібно багато, вони мають бути дешеві та прості в роботі, ” — пояснює вибір донора Вадим Сорочинський.

Кілька людей з команди, за його словами, тільки й шукають залишки запчастин на авторинках, онлайн-майданчиках та майстернях, замовляють фарбу та гуму, каже Сорочинський. Він на бусі, щотижня долає до тисячі кілометрів аби привезти частину майна на виробництво, каже головний конструктор багі Андрій і показує одну із ділянок виробництва. Тут над виробничою ванною, від бруду та іржі військовий мив редуктор із “Ниви” під струменем очищеного бензину.

“Металопрокат, який ми отримуємо, пилкою “розпускається” на різні деталі. У нас є тека, в якій занесені всі розміри усіх деталей. Ми їх розкладаємо за розмірами після чого розпочинається процес згинання каркасних елементів, ” — показує Андрій іншу ділянку в кутку виробництва.

Одним рухом верстат згинає трубу під потрібним кутом, деталь забирають для зварювання на іншу ділянку. З таких труб та балок зварюють раму та каркас машині ставлять на колеса, щоб було зручно перекатувати авто по цеху.

Виробництво, яке побачив “Мілітарний” відбувається з коліс. Тільки но завершують роботу на одній дільниці – авто перекатують на іншу. З усіх сторін лунає шум верстатів, зварювальних апаратів та обладнання — це поєднується в єдину “симфонію”

В сусідньому приміщенні троє інженерів ладнають підвіску машини: посилюють рами, наварюють додатковий метал на задню балку, під’єднують капітально відремонтовану трансмісію.

Багі “Хижак” спершу виготовляли моноприводними, адже запозичували ходову від “Жигулі”, розповідає Вадим Сорочинський. Через побажання військових ходову замінили на повнопривідний варіант із “Ниви”.  

“Вони ніде не застряють в болоті, багатофункціональні машини. Дана модель себе показала на різних напрямках, ” – сказав він.

Оригінальну підвіску від “Ниви”, а ходову інтегрують тепер саме з цієї моделі, теж змінили та вдосконалили через заводські недоліки. Багі експлуатуватимуть у жорстких умовах, де машина швидке може вийти з ладу, пояснює Андрій. До конструктивних змін військові дійшли після численних тестувань.

“Половина всіх мостів криві. Ми наварюємо саморобну “п”-образну трубу і він не гнеться, не так як зроблено у “Ниви”. Береться хороша шліцева частина і зварюється посередині, всі підшипники нові. “Роздатка” стоїть на “рамці”, є додаткова третя подушка. Лонжерон посилюється додатковою пластиною, рульова трапеція нова, амортизатори нові, гальмівний диски нові, маятник взагалі в залізному корпусі. Цей недолік проявився в процесі експлуатації ” — пояснює головний конструктор.

Далі на багі наварюють обшивку з металу. Біля машини працівник одразу нарізає метал. Бронювання чи “мангалів” від дронів на виробництві свідомо не роблять, все також через вагу. Хоча, показує фото на телефоні Андрій, військові часом наварюють додаткове залізо. Захист збільшить габарити та збільшить швидкість, завдання “Хижаків” швидко довести бійців чи вантаж у найскладніших умовах, каже Андрій:

“Максимально тонкий метал, щоб зберегти маленьку вагу машини й збільшити, щоб додаткове корисне навантаження. А оскільки на дорогах часто чорнозем, глина, тому зробили додаткові крила, щоб не летіло болото в обличчя, ” — показує машину чоловік.

Коли у “Хижаків” з’являється кузов авто прямує у фарбувальну камеру. Багі зусібіч покривають кольором “оливи” та через трафарети наносять піксель. Влітку машини сохнуть у камері, а з холодами фарбу сушать біля буржуйок, до яких відкочують авто

Насамкінець, в авто встановлюють двигун після капітального ремонту та перевірці на стенді, заливають мастило, антифриз і кожну багі відправляють на полігон.

ТЕСТ-ДРАЙВ

Вдягнувши шапки та балістичні окуляри, тому що в авто немає лобового скла, ми поїхали тестувати щойно зібрану машину. З перших хвилин головний конструктор Андрій випробовував машину по максимуму. На швидкості у 50 км\год багі заходило в повороти, додала бруд, балки, спуски та навіть мінітрамплін – підвіска авто все витримала. Частина каркаса перед капотом слугувала силовим бампером для тарана кущів чи невеликих дерев.

Нові гальма та свіжа високопрохідна гума тримали машину на ґрунтовій дорозі, коли машина мчала під сотню. А завдяки трансмісії із пониженими передачами, багі піднялася на гірку під високим кутом. За словами головного конструктора, звикнути до машини можна за пів години.

“Якщо ви не впевнені, можна переднім ричагом роздатки потягнути на себе і просто заблокувати міст. Газ в підлогу, на другій передачі вона вийде майже під будь-який горб. Не гальмувати, ні в якому разі” – каже Андрій заскочивши на ще одну гірку.

Місць у базовій комплектації — чотири, у задній частині салону можна розмістити великий ящик. Позаду машини на замовлення наварюють або місце під евакуаційні ноші, або вантажний відсік. Тягне багі, кажуть розробники, до 1000 кілограмів, бажана вантажність — 700. Додатково, збоку автівки, для мінометних розрахунків наварюють кріплення для ствола та опорної плити. А ще створюють модель із туреллю, для мобільних вогневих груп ППО.

“Боєць залазить у середину і саморобна турель обертається на 360 градусів. А ще можна вести вогонь з кулемета зовні машини: турель відкидається в стороні і боєць працює збоку багі” — демонструє Андрій.

Електроніки в автівці обмаль: кнопка “старт”, “жигулівський” тахометр, фари та блокування коліс, також додали USB-роз`єм.

“Я б ніколи не міг подумати, що старий дідів “Жигуль” може так “навалювати”. Ми витиснули з нього максимум, а через те, що ми ллємо дорогі присадки на основі молібдену — ресурсу в цій машині ну 150%” — каже нам Андрій.

Ціна повнопривідного “Хижака” до 150 тисяч гривень – це собівартість машини. Багі легко ремонтують “в полі”, Андрій пригадав випадок, коли на передовій бійці змогли замінити двигун і покинути поле бою.

“Кожну ділянку ми намагаємось зробити за день. Вийшли на темпи одна машина за день і намагаємось його тримати, ” — каже Вадим Сорочинський.

Інженери також розробляють багі з вузькою колісною базою для руху лісом та посадками.

За 3 роки проєкт “Багі для ЗСУ” виготовили та відправили на передову понад три сотні машин, каже Вадим Сорочинський. Ці багі використовують підрозділи ЗСУ, НГУ, Головного управління розвідки та ССО. Вадим каже, що кількість замовлень на авто зростає, тож команда масштабує виробництво.